Луки

7 Закінчивши говорити до людей, котрі його слухали, Ісус увійшов у Капернау́м. 2 Там один сотник мав хворого раба, що вже лежав при смерті. Він настільки любив свого раба, 3 що коли почув про Ісуса, то послав юдейських старійшин, аби вони попросили його прийти і врятувати життя цьому рабу. 4 А ті, підійшовши до Ісуса, почали палко благати його: «Він гідний того, щоб ти допоміг йому, 5 бо він любить наш народ і навіть збудував для нас синагогу». 6 Отож Ісус пішов з ними. Та коли він був уже недалеко від дому сотника, той послав своїх друзів, щоб вони сказали: «Пане, не турбуйся, бо я недостойний, щоб ти увійшов під мій дах. 7 І я вважаю себе негідним прийти до тебе. Але скажи лише слово — і мій слуга зцілиться. 8 Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів і одному кажу: «Іди» — і він іде, іншому: «Прийди» — і він приходить, а своєму рабу: «Зроби це» — і він робить». 9 Ісус же, коли почув його слова, здивувався і, повернувшись до людей, які йшли за ним, промовив: «Кажу вам, навіть в Ізраїлі я не знайшов такої сильної віри». 10 А посланці повернулись у дім і побачили, що раб уже здоровий.

11 Невдовзі після цього Ісус вирушив до міста Наїна, і з ним були його учні та чималий натовп. 12 Коли ж він підійшов до міської брами, якраз виносили померлого — єдиного сина у матері, яка ще й була вдовою. Разом з нею йшло багато людей з того міста. 13 Побачивши її, Господь пройнявся жалем і сказав: «Не плач». 14 Після цього Ісус підійшов до нош і торкнувся їх. А як ті, що несли, зупинились, він промовив: «Юначе, кажу тобі: встань!» 15 Тоді померлий сів та почав говорити, а Ісус віддав його матері. 16 Усіх же присутніх огорнув страх, і вони стали прославляти Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився серед нас» і «Бог звернув увагу на свій народ». 17 І звістка про Ісуса розійшлася по цілій Юдеї та по всіх околицях.

18 А учні Івана розповіли йому про всі ті події. 19 Тож Іван покликав двох своїх учнів і послав їх до Господа запитати: «Ти — Той, хто має прийти? Чи нам чекати іншого?» 20 Вони ж прийшли до Ісуса й сказали: «Іван Хреститель послав нас до тебе, щоб ми запитали: «Ти Той, хто має прийти? Чи нам чекати іншого?» 21 А Ісус у той час зцілив багатьох людей від недуг і тяжких хвороб, чимало людей звільнив від злих духів і багатьох сліпих обдарував зором. 22 У відповідь він їм сказав: «Ідіть і розкажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені стають чистими, глухі чують, мертві воскресають, а бідним звіщається добра новина. 23 І щасливий той, для кого я не став каменем спотикання».

24 Коли ж Іванові посланці пішли, Ісус почав говорити людям про Івана: «На що ви ходили дивитися в пустелю? На очеретину, яку гойдає вітер? 25 То, скажіть, на що ви ходили дивитися? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Але ж ті, що носять пишне вбрання і купаються в розкошах, живуть у царських домах. 26 Тож на що ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, навіть на когось значно більшого, ніж пророка. 27 Саме про нього написано: «Ось посилаю перед твоїм лицем посланця, який приготує поперед тебе дорогу твою». 28 Кажу вам: серед народжених жінками немає більшого від Івана, проте найменший у Божому царстві — більший від нього». 29 (Почувши це, збирачі податків та всі інші люди, яких охрестив Іван, визнали, що Бог праведний. 30 А фарисеї і ті, хто був обізнаний у Законі, не охрестились у Івана, а отже відкинули Божий намір щодо них).

31 «Тож з ким порівняти людей цього покоління і до кого вони подібні? 32 Вони подібні до малих дітей, які сидять на ринковій площі й кричать одні одним: «Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали, ми голосили, а ви не плакали». 33 Ось прийшов Іван Хреститель — не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: «Він має демона». 34 Прийшов і Син людський, який їсть і п’є, але ви говорите: «Цей чоловік — ненажера та п’яниця, приятель збирачам податків і грішникам!» 35 Так чи інакше, мудрість доводить свою праведність усіма своїми дітьми».

36 Один же фарисей став просити Ісуса пообідати з ним. Отже, Ісус зайшов у його дім і сів* за стіл. 37 Про те, що Ісус обідає в домі фарисея, дізналася одна жінка, відома в місті як грішниця. Вона принесла алебастрову посудину з пахучою олією 38 і, підійшовши ззаду до Ісуса та присівши біля його ніг, почала плакати і зрошувати його стопи слізьми та витирати їх своїм волоссям. І вона ніжно цілувала їх та мастила пахучою олією. 39 Побачивши це, фарисей, що запросив його, сказав про себе: «Якби цей чоловік був пророком, то знав би, що за жінка торкається його — таж вона грішниця». 40 Тоді Ісус звернувся до нього: «Си́моне, хочу тобі щось розповісти». Той відізвався: «Слухаю, Учителю!»

41 «В одного позикодавця було два боржники. Один заборгував йому п’ятсот денаріїв, а другий — п’ятдесят. 42 І, оскільки вони не мали чим сплатити борг, позикодавець великодушно простив їм обом. То котрий же з них любитиме його більше?» 43 Си́мон відповів: «Думаю, той, кому прощено більше». На це Ісус промовив: «Ти розсудив правильно»,— 44 і, подивившись на жінку, сказав Си́мону: «Бачиш цю жінку? Коли я ввійшов у твій дім, ти не дав мені води, щоб обмити ноги. А ця жінка зросила їх слізьми та витерла своїм волоссям. 45 Ти не зустрів мене поцілунком, вона ж, відколи я ввійшов, не перестає ніжно цілувати мої ноги. 46 Ти не намастив мені олією голови, а вона намастила мені ноги пахучою олією. 47 Тож, кажу тобі: її гріхи, хоча й численні, прощаються, бо вона виявила велику любов. Кому ж мало прощається, той і любить мало». 48 Тоді Ісус звернувся до неї: «Твої гріхи прощено». 49 А ті, хто сидів* за столом, почали міркувати: «Хто ж він такий, що навіть прощає гріхи?» 50 Ісус же сказав жінці: «Твоя віра врятувала тебе. Іди з миром».