Прислів’я
6 Сину мій, якщо ти поручився* за свого ближнього+
і вдарив по руках* із чужинцем,+
2 якщо ти попав у пастку через свою обіцянку
і через слова свої впіймався,+
3 то рятуйся, мій сину,
бо ти потрапив до рук свого ближнього.
Зроби ось що: піди впокорись і наполегливо благай його.+
4 Не давай сну очам
і дрімоти своїм повікам.
5 Рятуйся, мов газель з рук мисливця,
немов птах з руки птахолова.
7 Хоч немає в неї ні полководця, ні начальника, ні правителя,
8 але вона влітку заготовлює їжу+
і в жнива складає запаси.
9 Доки, лінюху, ти будеш вилежуватись?
Коли ж пробудишся зі свого сну?
10 Трохи поспиш, трохи подрімаєш,
складеш руки, щоб відпочити,+
11 і прийде бідність до тебе, неначе грабіжник,
і нужда, як озброєний чоловік.+
12 Людина нікчемна й лиха всюди говорить брехню,+
13 підморгує очима,+ подає знаки ногою і показує щось пальцями.
14 У серці її — зіпсуття.
Вона постійно замишляє зло+ і зчиняє суперечки.+
17 пихаті очі,+ брехливий язик+ та руки, що невинну кров проливають,+
18 серце, яке виношує лихі задуми,+ ноги, що квапливо біжать до зла,
19 фальшивий свідок, який дихає брехнею,+
і кожен, хто сіє між братами суперечки.+
21 Прив’яжи їх до свого серця,
одягни їх на шию свою.
22 Коли ти підеш, вони тебе водитимуть,
коли ляжеш — стерегтимуть,
і, коли прокинешся, будуть говорити до тебе*.
25 Не жадай у своєму серці її вроди,+
і нехай не полонять тебе її звабливі очі,
26 бо через повію можна залишитися тільки з буханцем хліба,+
а чужа дружина полює на дорогоцінне життя*.
27 Чи може людина покласти за пазуху вогонь і не спалити свого одягу?+
28 Чи може вона ходити по розжареному вугіллю і не обпекти ніг?
29 Так буває з кожним, хто має інтимні стосунки з дружиною ближнього:
хто торкається її, не уникне кари.+