Книга Єремії
10 Народе Ізра́їля, послухайте, що́ Єгова говорить до вас. 2 Так промовляє Єгова:
3 Адже звичаї народів — то омана*.
5 Таж вони — як те опудало на огірковому полі, вони не можуть говорити.+
Їх носять, бо вони неспроможні зробити й кроку.+
Не бійтеся їх, вони не завдадуть вам жодної шкоди,
але й добра зробити не зможуть».+
Ти величний і твоє ім’я велике та могутнє!
7 Хіба може хтось не боятися тебе, Царю народів?!+
Ти достойний цього, бо серед усіх мудреців і царів усіх народів
немає тобі рівного!+
9 З Таршı́шу+ переправляють срібні пластини, з Уфа́зу — золото,
вироби майстрів і діло рук золотарів.
Одягають їх у синю тканину та пурпурну вовну.
Усі вони — вироби майстрів.
10 Але Єгова справді є Богом.
Він — Бог живий+ і Цар вічний.+
Від його гніву задрижить земля,+
жоден народ не витримає його осуду.
«Божки не створили небес і землі,
тому вони зникнуть з землі, і їх не буде вже під небесами.+
12 Він створив землю своєю силою,
утвердив родючу землю своєю мудрістю+
і розумінням своїм напнув небеса.+
13 Від його голосу
гуркотять води в небі,+
він піднімає хмари* від країв землі,+
посилає з дощем блискавки*
і виводить вітер зі своїх сховищ.+
14 Усі поводяться нерозсудливо і не мають знання.
15 Вони — омана* й посміховисько.+
У день розплати вони погинуть.
Його ім’я — Єгова, Бог військ.+
17 О жінко, що в облозі,
позбирай з землі свої речі.
18 Бо так говорить Єгова:
19 Горе мені через мої рани*!+
Моя рана невиліковна.
Тож я сказав: «Це хвороба моя, і я мушу зносити її.
20 Намет мій спустошили і мотузки його порозривали.+
Сини мої покинули мене, немає їх більше.+
Нема кому розбити намет, нема кому напнути його полотнища.
Тому вони не діяли з проникливістю,
і всі їхні отари розбрелися».+
22 Послухайте! Ось звістка! Вже недалеко!
23 Єгово, я знаю, що не в волі людини її дорога.
Не в волі того, хто йде, скеровувати свої кроки.+