Книга Єремії
18 І почув Єремı́я слово Єгови: 2 «Встань і піди в дім гончаря,+ там я промовлятиму до тебе».
3 Тож я пішов у дім гончаря і побачив, як він працює на гончарських кругах. 4 І посудина, яку він робив з глини, зіпсувалася в його руках. Тоді він зробив з неї іншу посудину, таку, яка була йому до вподоби*.
5 І я знову почув слово Єгови: 6 «“Хіба я не можу зробити з тобою, народе Ізра́їля, те саме, що гончар? — каже Єгова.— Як та глина в руці гончаря, так ти в моїй руці, народе Ізра́їля.+ 7 Коли я скажу якомусь народу чи царству, що викореню його, повалю і знищу,+ 8 а той народ покине зло, яке я засудив, то я передумаю* і не спроваджу на нього лиха, яке збирався спровадити.+ 9 Але коли я скажу якомусь народу чи царству, що збудую його і насаджу, 10 а той народ чинитиме зло в моїх очах і не слухатиметься мого голосу, то я передумаю* і не зроблю добра, яке збирався йому зробити”.
11 А тепер, прошу, скажи мешканцям Юди та Єрусалима: “Так промовляє Єгова: я готую* на вас нещастя і задумую проти вас лихо. Благаю, наверніться зі своїх неправедних доріг і виправте свої шляхи та вчинки”».+
12 Вони ж сказали: «Навіть не подумаємо!+ Кожен з нас буде робити, що захоче, і буде слухатися свого впертого та злого серця».+
13 Тому так промовляє Єгова:
«Розпитайте в народів,
чи хтось чув про таке?
Дівчина, Ізра́їлева дочка, зробила щось украй жахливе.+
14 Чи зникне сніг зі скелястих схилів Ліва́ну?
Чи висохнуть холодні води, що течуть здалека?
Вони приносять жертви* нікчемним божкам,+
і через це люди спотикаються на своїх дорогах, на стежках давніх,+
і ходять негладкими, нерівними* шляхами.
16 Тому край їхній стане жахливим видовищем,+
і в усі часи люди, дивлячись на нього, будуть аж присвистувати.+
Кожен, хто проходитиме повз нього, остовпіє з жаху і захитає головою.+
17 Мов східний вітер, я розвію їх перед ворогами.
У день їхнього лиха я повернусь до них спиною, а не обличчям».+
18 Вони ж сказали: «Ходімо, складемо змову проти Єремı́ї,+ бо закон* завжди буде в наших священиків, порада — у мудреців і слово — у пророків. Ходімо, звинуватимо його*, а до слів його прислуха́тися не будемо».
19 Вислухай мене, Єгово,
і почуй, що́ говорять мої супротивники!
20 Хіба за добро платять злом?
Пригадай, як я стояв перед тобою і говорив про них добре,
аби ти відвернув від них свій гнів.
Нехай їхні дружини втратять дітей і овдовіють.+
Хай їхні чоловіки погинуть від смертельної хвороби,
а юнаки попадають у бою від меча.+
22 Нехай з їхніх домів лунає плач,
коли ти зненацька наведеш на них грабіжників.
Бо вони викопали яму, щоб упіймати мене,
розставили пастки для моїх ніг.+
Не покривай їхньої провини,
не стирай їхнього гріха з-перед своїх очей.