Книга Єзекіїля

37 Рука Єгови була на мені, і Єгова своїм духом узяв мене та поставив серед долини,+ повної кісток. 2 Він водив мене всюди між ними. Їх було дуже багато в долині, і вони були дуже сухі.+ 3 І він запитав мене: «Сину людський, чи можуть ці кістки ожити?» Я відповів: «Всевладний Господи Єгово, це знаєш лише ти».+ 4 Тоді він сказав: «Пророкуй над цими кістками і скажи їм: “Кості сухі, вислухайте слово Єгови.

5 Так говорить Всевладний Господь Єгова кісткам: «Я вдихну у вас дихання, і ви оживете.+ 6 Я нарощу на вас сухожилля і тіло, вкрию вас шкірою та вдихну у вас дихання, і тоді ви оживете. Ви будете змушені визнати, що я — Єгова»”».

7 Я пророкував, як мені було наказано. Коли ж я пророкував, донісся якийсь шум, почувся гуркіт і кості стали зближуватись — кістка до кістки. 8 І ось я побачив, що на них з’явилися сухожилля, наросло тіло і вони вкрилися шкірою. Але дихання в них не було.

9 Тоді він сказав мені: «Сину людський, пророкуй вітру. Пророкуй і скажи йому: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Вітре*, прийди з чотирьох сторін* і повій на цих вбитих, щоб вони ожили»”».

10 Я пророкував, як він мені наказав, і в них увійшло дихання*, вони ожили і встали на ноги.+ Це було дуже-дуже велике військо.

11 І він сказав мені: «Сину людський, ці кістки — всі нащадки Ізра́їля.+ Вони кажуть: “Наші кістки висохли, і надія наша втрачена.+ Від усіх ми відірвані”. 12 Тому пророкуй і скажи їм: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Мій народе, я відкрию ваші могили,+ підніму вас з ваших могил і приведу в ізра́їльську землю.+ 13 Ви будете змушені визнати, що я — Єгова, коли я відкрию ваші могили і підніму вас, мій народе, з ваших могил»”.+ 14 “Я дам вам свій дух, і ви оживете,+ поселю вас на вашій землі, і ви зрозумієте, що я, Єгова, сказав та зробив це”,— говорить Єгова».

15 Єгова знову промовив до мене: 16 «Сину людський, візьми палицю і напиши на ній: “Для Юди і для нащадків Ізра́їля, які разом з ним*”.+ Потім візьми ще одну палицю і напиши на ній: “Для Йосипа — Єфре́мової палиці — і для всіх нащадків Ізра́їля, які разом з ним*”.+ 17 Приклади палицю до палиці, щоб вони стали однією палицею у твоїй руці.+ 18 Коли твій народ* запитає: “Чи не поясниш нам, що все це означає?” — 19 ти скажи йому: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Я візьму Йосипову палицю, що в руці Єфре́ма, і племена Ізра́їля, які разом з ним, та прикладу її до Юдиної палиці. Я зроблю їх однією палицею,+ і вони стануть одним у моїй руці»”. 20 Ці палиці, на яких ти зробиш напис, будуть у твоїй руці перед їхніми очима.

21 І скажи їм: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Я заберу ізраїльтян з-поміж народів, до яких вони пішли, позбираю їх звідусіль і приведу в їхню землю.+ 22 Я зроблю їх одним народом у цьому краю,+ на горах Ізра́їля, і над ними всіма царюватиме один цар.+ Вони більше не будуть двома народами і не будуть розділені на два царства.+ 23 Вони вже не будуть опоганюватися своїми гидкими ідолами*, мерзенними звичаями і всіма своїми переступами.+ Я відверну їх від їхньої невірності, через яку вони грішили, і очищу їх. Вони стануть моїм народом, а я буду їхнім Богом.+

24 Над ними царюватиме мій слуга Давид,+ і всі вони матимуть одного пастиря.+ Вони будуть ходити згідно з моїми присудами і старанно дотримуватись моїх постанов.+ 25 Вони будуть жити в краю, який я дав своєму слузі Якову і в якому жили їхні прабатьки.+ Вони вічно житимуть в ньому+ — вони, їхні діти* та діти їхніх дітей,+ а мій слуга Давид буде їхнім провідником* повіки.+

26 І я укладу з ними угоду про мир,+ це буде вічна угода. В їхньому краю я оселю їх, зроблю численними+ і навічно поставлю серед них свою святиню. 27 Мій намет* буде з* ними, і я буду їхнім Богом, а вони — моїм народом.+ 28 Моя святиня пробува́тиме серед них вічно, і тоді народи зрозуміють, що я, Єгова, освячую Ізра́їль»”».+