Книга Єзекіїля

14 До мене прийшли кілька старійшин Ізра́їля і сіли переді мною.+ 2 Тоді Єгова промовив до мене: 3 «Сину людський, ці чоловіки прагнуть поклонятися гидким ідолам*, вони кладуть камінь спотикання, який доводить народ до гріха. Тож чи буду я їм відповідати, коли вони питатимуть мене?+ 4 Тому скажи їм: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Якщо ізраїльтя́нин прагне поклонятися гидким ідолам і кладе камінь спотикання, який доводить народ до гріха, а потім приходить до пророка, то я, Єгова, відповім йому так, як він того заслужив через своїх численних гидких ідолів. 5 Тоді я наповню страхом серця нащадків Ізра́їля*, бо всі вони віддалилися від мене і поклоняються гидким ідолам»”.+

6 Тому скажи нащадкам Ізра́їля: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Поверніться до мене, залишіть своїх гидких ідолів і відверніться від усіх своїх мерзенних звичаїв,+ 7 бо кожному ізраїльтя́нину або чужинцю в Ізра́їлі, який віддаляється від мене, прагне поклонятися гидким ідолам і кладе камінь спотикання, що доводить народ до гріха, а потім приходить до мого пророка,+— кожному з них я, Єгова, сам відповім. 8 Я виступлю* проти цього чоловіка, зроблю його застережливим прикладом і притчею та знищу з-посеред мого народу.+ Тоді ви будете змушені визнати, що я — Єгова»”.

9 “І якщо пророк, будучи обманутим, дає відповідь, то знайте, що це я, Єгова, сам увів його в оману.+ Я простягну на нього свою руку і вигублю його з-посеред мого народу Ізра́їля. 10 І вони відчують наслідки своєї провини. Провина того, хто питає пророка, буде такою ж, як провина пророка, 11 щоб нащадки Ізра́їля більше не відступали від мене і не опоганювали себе всіма своїми переступами. Вони будуть моїм народом, а я буду їхнім Богом”,+— говорить Всевладний Господь Єгова».

12 І знову Єгова промовив до мене: 13 «Сину людський, якщо якийсь край згрішить, зрадивши мене, я простягну на нього свою руку, знищу запаси хліба*,+ пошлю голод+ і вигублю у ньому людей та худобу».+ 14 «“І якби в тому краю були Ной,+ Даниїл+ і Йов,+ то ці три чоловіки за свою праведність врятували б тільки себе*”,+— говорить Всевладний Господь Єгова».

15 «“Або ж якби я наслав на цей край лютих звірів, і вони б його обезлюдили* та зробили пусткою, і вже ніхто б не проходив по ньому, боячись диких звірів,+ 16 то, навіть якби в ньому були ці три чоловіки, клянусь собою*,— говорить Всевладний Господь Єгова,— вони б не врятували ні синів, ні дочок, а тільки себе, і край став би пусткою”».

17 «“Або ж якби я послав меч на цей край,+ сказавши: «Нехай по краю пройде меч», і вигубив у ньому людей і худобу,+ 18 то, навіть якби в ньому були ці три чоловіки, клянусь собою,— говорить Всевладний Господь Єгова,— вони б не врятували ні синів, ні дочок, а тільки себе”».

19 «“Або ж якби я навів на цей край пошесть+ і в кровопролитті вилив на нього свій гнів, щоб вигубити людей і худобу, 20 то, навіть якби там були Ной,+ Даниїл+ і Йов,+ клянусь собою,— говорить Всевладний Господь Єгова,— вони б не врятували ні синів, ні дочок, а за свою праведність врятували б тільки себе*”».+

21 «Тому Всевладний Господь Єгова говорить: “Так буде, коли я пошлю на Єрусалим чотири кари*+ — меч, голод, лютих звірів та пошесть,+ щоб вигубити в ньому людей і худобу.+ 22 Але там залишаться врятовані, яких виведуть звідти,+— і сини, і дочки. Коли вони прийдуть до вас, ви побачите їхню дорогу та їхні діла і знайдете розраду в біді, яку я наведу на Єрусалим,— у всьому, що я наведу на це місто”».

23 «“І вони потішать вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні діла. Ви зрозумієте, що я недаремно зроблю з цим містом усе, що задумав”,+— говорить Всевладний Господь Єгова».