Буття
Заповіт Якова синам своїм
49 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу́ вам, що́ вас спіткає напри́кінці днів.
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова,
і прислу́хайтеся до Ізраїля, вашого батька!
3 Руви́ме, — ти мій перворідний,
моя міць і поча́ток ти сили моєї,
верх вели́чности й верх ти могутности!
4 Ти пı́нився був, як вода, — та не втримаєшся,
бо ти увійшов був на ложе свойого отця,
і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!
5 Симео́н і Левı́й — то брати́,
їхня зброя — знаря́ддя насильства.
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя,
і нехай не прилу́читься слава моя до їх зборів,
бо вони в своїм гніві люди́ну забили,
а в своїй самоволі вола копи́т позбавили...
7 Прокля́тий гнів їхній, бо сильний,
та їхня лютість, тяжка́ бо вона!
Поділю́ їх я в Якові, і їх розпоро́шу в Ізраїлі!
8 О Юдо, — похва́лять тебе твої браття!
Рука твоя — на шиї твоїх ворогів,
сини батька твого тобі вкло́няться.
9 Юда — лев молодий!
Ти, мій сину, вертаєшся з здо́бичі:
прихиливсь він, поклався як лев
й як левиця, — зведе хто його?
10 Не відı́йметься бе́рло від Юди,
ані в його сте́гон законодавець,
аж прийде Примири́тель,
що Йому буде по́слух наро́дів.
11 Він прив’язує до винограду свого молодого осла,
а до вибраної виноградини — сина ослиці своєї.
Він одежу свою буде прати в вині,
а шату свою — в виноградній кровı́!
12 Від вина він зробивсь мутноокий,
а від молока — білозубий.
13 Завуло́н буде мешкать над берегом мо́рським,
над берегом тим, де стають кораблі,
а границя його — до Сидону.
14 Іссаха́р — то костистий осел,
що лежить між кошарами.
15 І побачив він спо́кій, що добрий,
та землю, що стала приємна,
і він нахилив свої плечі, щоб не́сти,
і став працювать на податок.
16 Дан буде судить свій наро́д, як один із Ізра́їльських родів.
17 Дан буде вуже́м при дорозі, змією отру́йливою при шляху́,
що п’я́ти коневі кусає,
і його верхіве́ць позад себе впаде.
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!
19 Ґад — на нього юрба нападатиме,
та він нападе на їх п’я́ти.
20 Аси́р — його хліб буде ситий,
і він буде давати присма́ки царські.
21 Нефтали́м — вільна ланя,
він прекрасні слова́ видає.
22 Йо́сип — вітка родюча,
вітка родючая над джерело́м, її віття по муру спина́ється.
23 І огірчи́ли його та з луку стріляли,
і знена́виділи були стрı́льці його.
24 Та зостався міцним його лук,
і стали пружнı́ рамена́ його рук, —
від рук Сильного Якового,
звідти Па́стир, Тверди́ня синів Ізраїлевих.
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, — і Він допоможе тобі,
і проси Всемогутнього — і Він благосло́вить тебе
благослове́нням небе́с, що на висоті,
благослове́нням безодні, що долі лежить,
благослове́ннями перс та утро́би.
26 Благослове́ння батька твого стали сильніші
від благослове́ння батьків моїх, —
аж до пожада́них висот віковічних.
Нехай вони бу́дуть на голову Йо́сипову,
на ма́ківку вибраного з-поміж братів своїх!
27 Веніями́н — хижий вовк: вранці їсть він лови́тву,
а на вечір розділює здо́бич“.
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що́ говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, — кожного за благослове́нням його поблагословив їх.
29 І він наказав їм, і промовив до них: „Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре́ в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета“.
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочи́в. І він прилучився до своєї рідні.