Ісаї
Притча про виноградника
5 Заспіваю ж я вам про Свойо́го Улю́бленого
пісню любо́вну про Його виногра́дника!
На плодю́чому ве́рсі гори
виноградника мав був Мій При́ятель.
2 І обкопав Він його́,
й від камı́ння очистив його,
і виноградом добı́рним його засади́в,
і ба́шту поставив посеред його́,
і ви́тесав у ньому чави́ло,
і чекав, що роди́тиме він виноград, —
та він уроди́в дикі я́годи!
3 Тепер же ти, єрусалимський мешка́нче та мужу юдейський,
розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:
4 що́ ще можна вчинити було́ для Мого виноградника,
але Я не зробив того в ньому?
Чому́ Я чекав, що родитиме він виноград,
а він уроди́в дикі я́годи?
5 А тепер завідо́млю Я вас,
що́ зроблю́ для Свого виноградника:
живоплı́т його ви́кину,
і він буде на зни́щення,
горо́жу його розвалю́,
і він на пото́птання бу́де,
6 зроблю́ Я загу́бу йому, —
він не буде обти́наний ані підса́пуваний, —
і виросте те́рня й будя́ччя на ньому,
а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього!
7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізра́їлів дім,
а муж Юди — коха́ний Його саджане́ць.
Сподівавсь правосу́ддя, та ось кроволи́ття,
сподівавсь справедливости Він, та ось зойк.
Горе несправедливим
8 Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му,
а поле до поля прито́чують,
аж місця бракує для інших,
так ніби самі сидите́ серед кра́ю!
9 В мої уші сказав був Госпо́дь Савао́т:
Направду, — багато домів попусто́шені бу́дуть,
великі та добрі,
і не буде мешка́нця для них.
10 Бо десять заго́нів землі виноградника
ба́та одно́го вро́дять,
а насіння одно́го хоме́ра поро́дить ефу.*
11 Горе тим, що встають рано вра́нці
і женуть за напо́єм п’янки́м,
і трива́ють при нім аж до ве́чора,
щоб вином розпаля́тись!
12 І ста́лася ци́тра та а́рфа, бу́бон та сопı́лка
й вино — за їхню гу́лянку,
а на дı́ло Господнє не дивляться,
не вбача́ють Його́ чину рук.
13 Тому піде наро́д Мій
на вигна́ння непередба́чено,
і вельмо́жі його голодува́тимуть,
а на́товп його — ви́сохне з пра́гнення.
і зı́йде до нього його пишнота́,
і його на́товп, і гу́ркіт його,
й ті, що тішаться в ньому.
15 І люди́на пони́житься, і упоко́риться муж,
а очі високих пони́кнуть,
16 а Господь Саваот возвели́читься в су́ді,
і Бог Святий ви́явить святість Свою в справедливості!
17 І па́стися бу́дуть овечки, немов би на лу́ці своїй,
а зоста́влене з ситих чужі поїдя́ть.
18 Горе тим, що вину притяга́ють до себе шнура́ми марно́ти,
а гріх — як моту́ззям від воза,
19 та кажуть: „Хай ква́питься Він,
хай прина́глить Свій чин, щоб ми бачили,
а постано́ва Святого Ізраїлевого
хай набли́зиться і нехай при́йде —
і пізна́ємо ми“!
20 Горе тим, що зло називають добро́м,
а добро — злом,
що ставлять темно́ту за світло,
а світло — за те́мряву,
що ставлять гірке́ за солодке,
а солодке — за гірке́!
21 Горе мудрим у власних оча́х
та розумним перед собою сами́м!
22 Горе тим, що хоро́брі винце́ попива́ти,
і силачі на міша́ння п’янко́го напо́ю,
23 що несправедливого чи́нять в суді за хаба́р справедливим,
а праведність праведного усува́ють від нього.
24 Тому́, як огне́нний язик пожира́є стерню́,
а від по́лум’я ни́кне трава, —
отак спорохня́віє корінь у них,
і рознесе́ться їхній цвіт, немов ку́рява,
бо від себе відкинули Зако́н Господа Савао́та,
і зне́хтували вони слово Святого Ізраїлевого!
25 Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його,
і на нього Він ви́тягнув ру́ку* Свою, — та й ура́зив його:
і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу,
як сміття́ серед вулиць!
При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів,
і ви́тягнена ще рука Його!*
26 І підı́йме прапо́ра наро́ду здале́ка,
і засви́ще йому з кінця кра́ю,
і при́йде він хутко та легко, —
27 немає між ними уто́мленого
та такого, який би спіткну́вся!
Не дріма́є ніхто і не спить,
а пояс із сте́гон його не здійма́ється
та не зрива́ється шнур при взуттı́ його.
28 Його стріли пого́стрені,
і всі лу́ки його понатя́гувані.
Копи́та у ко́ней його немов кре́мінь вважа́ються,
а коле́са його — немов ви́хор.
29 Його рик — як леви́ці,
і він заричи́ть, немов ті левчуки́,
і він загарчи́ть, і здо́бич ухо́пить, й її понесе́, —
і ніхто не врятує!
30 І на нього ревı́тиме він того дня,
як те море реве́.
І погляне на землю,
а там густа те́мрява,
і світло померкло у хмарах її.