Ісаї

2 Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка,

і мов корінь з сухої землі, —

не мав Він прина́ди й не мав пишноти́;

і ми Його бачили,

3 Він пого́рджений був,

Його люди покинули,

стра́дник, знайо́мий з хоро́бами,

і від Якого обличчя ховали,

4 Направду ж Він не́мочі наші узяв

і наші болі поніс,

а ми уважали Його за пора́неного,

ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.

5 А Він був ране́ний

за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, —

кара на Ньому була за наш мир,

Його ж ра́нами нас уздоро́влено!

6 Усі ми блуди́ли, немов ті овечки,

розпоро́шились кожен на власну дорогу, —

7 Він гно́блений був та пони́жуваний,

але уст Своїх не відкрива́в.

Як ягня був прова́джений Він на зако́лення,

й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть,

8 Від у́тиску й су́ду Він за́браний був,

і хто збагне́ Його рід?

Бо з кра́ю живих Він відı́рваний був,

за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но.

9 Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його,

та Його поховали в багатого,

хоч провини Він не учини́в,

і не було в Його у́стах ома́ни.

10 Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його,

щоб му́ки завда́но Йому.

Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх,

то побачить насı́ння,

і житиме довгії дні,

і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!

11 Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід,

та й наси́титься.

Справедливий, Мій Слуга,

оправдає пізна́нням Своїм багатьох,

12 Тому то дам у́діл Йому між великими,

і з поту́жними буде ділити здобич за те,

що на смерть віддав душу Свою,

і з злочинцями був порахо́ваний,

хоч гріх багатьо́х Сам носи́в

і заступа́всь за злочинців!