Матвія
Ісус боро́нить Своїх учнів, що рвали колосся в суботу
12 Того ча́су Ісус перехо́див лана́ми в суботу. А у́чні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.
2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“.
3 А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?
4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показнı́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?
5 Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують* суботу у храмі, — і невинні вони?
6 А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм!
7 Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних.
8 Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“!
Ісус уздоровля́є в суботу сухорукого
9 І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.*
10 І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“
11 А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пı́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?
12 А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“!
13 І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга.
14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити?
15 А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти.
Ісус уздоровля́є недужих
І багато пішло вслід за Ним, — і Він їх уздоро́вив усіх.
16 А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти,
17 щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи:
18 „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його,
Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя!
Вкладу́ Свого Духа в Нього, —
і Він суд проголо́сить поганам.
19 Він не буде змагатися, ані кричати,
і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.
20 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить,
і ґнота́ догасаючого не пога́сить,
поки не допровадить при́суду до перемоги.
21 І погани надı́ятись будуть на Йме́ння Його“!
Ісус поборює виступи фарисеїв проти чуд Його
22 Тоді привели́ до Ньо́го німого сліпця́, що був біснуватий, — і Він уздоро́вив його, так що німий став говорити та бачити.
23 І дивувались усі люди й казали: „Чи ж не Син це Давидів?“
24 Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом,* князем де́монів“.
25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, поділене супроти себе, запустı́є. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втри́маються.
26 І коли сатана́* сатану́ виганяє, то ділиться супроти себе; як же втри́мається царство його?
27 І коли Вельзевулом виганя́ю Я де́монів, то ким виганя́ють сини ваші? Тому́ вони стануть вам су́ддями.
28 А коли ж Духом Божим виго́ню Я де́монів, то настало для вас Царство Боже.
29 Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв’яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує.
Зневага Духа Святого не проститься
30 Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкида́є.
31 Тому́ то кажу́ вам: усякий гріх, навіть богозневага,* про́ститься лю́дям, але богозневага на Духа не про́ститься!
32 І як скаже хто слово на Лю́дського Сина, то йому́ проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не про́ститься того йому ані в цім віці, ані в майбу́тнім!
Чим серце наповнене, те говорять уста
33 Або ви́ростіть дерево добре, то й плід його добрий, або ви́ростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з пло́ду!
34 Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́.
35 Добра люди́на з доброго ска́рбу добре виносить, а лукава люди́на зо скарбу лихого виносить лихе́.
36 Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
37 Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“.
Лукаві не побачать чуда
38 Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: „Учителю, — хочемо побачити озна́ку від Те́бе“.
39 А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни.
40 Як Йо́на перебув у сере́дині китовій три дні і три ночі, так перебу́де три дні та три ночі й Син Лю́дський у серці землі.*
41 Ніневı́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на!
42 Цариця з пı́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон!
Що станеться з лукавим родом
43 А коли дух нечистий виходить із люди́ни, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знахо́дить.
44 Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану.
45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть тут. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому́!“
Хто рідня Ісусова
46 Коли Він іще промовляв до наро́ду, аж ось мати й брати Його о́сторонь стали, бажаючи з Ним говорити.
47 І сказав хтось Йому́: „Ото мати Твоя й Твої бра́ття стоять онде о́сторонь, і говорити з Тобою бажають“.
48 А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“
49 І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої!
50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“