Псалом
ПСАЛОМ 117 (118)
118 Дякуйте Господу, добрий бо Він,
бо навіки Його милосердя!
2 Нехай скаже Ізраїль,
бо навіки Його милосердя!
3 Нехай скаже дім Ааро́нів,
бо навіки Його милосердя!
4 Нехай скажуть ті, хто бої́ться Господа,
бо навіки Його милосердя!
5 У тісно́ті я кли́кав до Господа, —
і просто́ром озвався до мене Госпо́дь!
6 Зо мною Господь — не боюся ніко́го,
що зро́бить люди́на мені?
7 Господь серед тих, що мені помагають, —
і побачу загибіль своїх ненави́сників.
8 Краще вдаватись до Господа,
ніж надı́ятися на люди́ну,
9 краще вдаватись до Господа,
ніж надı́ятися на вельмо́жних!
10 Всі наро́ди мене оточи́ли, —
я ж Господнім Ім’я́м їх понищив!
11 Оточи́ли мене й обступили мене, —
я ж Господнім Ім’я́м їх понищив!
12 Оточили мене немов бджо́ли,
та погасли вони, як терно́вий огонь, —
я бо Господнім Ім’я́м їх понищив!
13 Дошкульно попхну́в ти мене на падı́ння, —
та Господь спас мене́!
14 Господь моя сила та пісня,
і став Він спасı́нням мені!
15 Голос співу й спасı́ння
в наметах між пра́ведників:
„Госпо́дня прави́ця виконує чу́да!
16 Правиця Господня підно́ситься,
прави́ця Господня вико́нує чу́да!“
17 Не помру́, але жи́тиму,
і буду звіщати про чи́ни Господні!
18 Покара́ти мене — покарав був Госпо́дь,
та смерти мені не завдав.
19 Відчиніте мені брами правди, —
я ними ввійду́, буду сла́вити Господа!
20 „Це брама Господня, —
праведники в неї вхо́дять“.
21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене,
і став Ти спасı́нням мені!
22 Камінь, що його будівни́чі відки́нули,
той нарı́жним став каменем, —
23 від Господа ста́лося це,
і дивне воно в очах наших!
24 Це день, що його́ створи́в Господь, —
радіймо та тішмося в нім!
25 Про́симо, Господи, — спаси!
Про́симо, Господи, — пощасти́!
26 Благословен, хто гряде́* у Господнє Ім’я́!
Благословляємо вас із Господнього дому!
27 Господь — Бог, і зася́яв Він нам.
Прив’яжı́те святковую жертву шнура́ми
аж до нарı́жників же́ртівника!
28 Ти мій Бог, і я бу́ду Тебе прославля́ти,
мій Боже, я буду Тебе велича́ти!
29 Дякуйте Господу, добрий бо Він,
бо навіки Його милосердя!