Галатів

Привітання галатам

1 Апо́стол Павло́, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але́ від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

2 і присутня зо мною вся браття, до Церко́в галатı́йських:

3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

4 що за наші гріхи дав Само́го Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, —

5 Йому слава на віки́ вічні, амı́нь!

Єва́нгелія — не від людей

6 Дивуюся я, що ви так скоро відхи́люєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Єва́нгелю,

7 що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Єва́нгелію.

8 Але якби й ми або а́нгол із неба зачав благовісти́ти вам не те, що ми вам благовісти́ли, — нехай буде прокля́тий!

9 Як ми перше казали, і тепер знов кажу́: коли хто вам не те благовісти́ть, що ви прийняли́, — нехай буде прокля́тий!

10 Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим.

11 Звіщаю ж вам, браття, що Єва́нгелія, яку я благовісти́в, — вона не від людей.

12 Бо я не прийняв, ні навчився її від люди́ни, але об’явленням Ісуса Христа.

Початкова Павлова праця

13 Чули бо ви про моє поступо́вання перше в юдействі, що Божу Церкву жорсто́ко я переслідував та руйнував її.

14 І я перевищував в юдействі багатьох своїх рове́сників роду мого, бувши запе́клим прихильником моїх отцı́вських переда́нь.

15 Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав

16 виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, — я не радився зараз із тілом та кров’ю,

17 і не відправився в Єрусалим до апо́столів, що передо мною були, а пішов я в Ара́бію, і зно́ву вернувся в Дама́ск.

18 По трьох ро́ках пото́му пішов я в Єрусалим побачити Ки́фу, і в нього пробув днів із п’ятнадцять.

19 А іншого з апо́столів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

20 А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю!

21 Пото́му пішов я до си́рських та кілікı́йських країн.

22 Церква́м же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, —

23 тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовісти́ть тепер віру, що колись руйнував був її.

24 І сла́вили Бога вони через мене!