Коли насилля вдирається в дім

«Насилля над людиною — ляпас, стусан, удар ножем чи постріл — частіше стається в родині, ніж у суспільстві» («За зачиненими дверима», англ.).

ПРОЙДІТЬСЯ будь-якою вулицею в Америці. У кожному другому домі, хоча б раз у цьому році, відбудеться якесь насилля. А в кожному четвертому домі насилля відбуватиметься систематично. Як це не дивно, але тим, хто боїться ходити вулицями ввечері, більша небезпека загрожує вдома.

Але насилля в родині є не лише в Америці. Воно існує по цілому світі. Наприклад, у Данії кожних 2 душогубства з 3-х стаються в сім’ї. Дослідження, проведені в Африці, виявили, що по різних країнах від 22 до 63 відсотків усіх душогубств відбуваються в сім’ї. У Латинській Америці через свою зверхність чоловіки принижують, б’ють чи вбивають багатьох осіб, а особливо жінок.

Щороку в Канаді десятки жінок гинуть від рук своїх чоловіків чи партнерів, з якими вони живуть без реєстрації шлюбу. У Сполучених Штатах Америки, де населення у десять разів більше, ніж у Канаді, кожного року жорстокі чоловіки чи коханці вбивають близько 4000 жінок. Більш того, кожного року близько 2000 дітей гине від рук своїх батьків і стільки ж батьків гине від рук своїх дітей.

Таким чином, по цілому світі чоловіки б’ють своїх дружин, дружини піднімають руку на чоловіків, батьки застосовують фізичну силу до дітей, діти нападають на батьків, діти також знущаються одне над одним. «Рідні — це ті особи, від яких або до яких дорослі люди протягом свого життя відчувають найбільшу лють і жорстокість,— доводиться в книжці «Коли сім’ї воюють» (англ.),— і ця лють є сильнішою, ніж у будь-яких інших стосунках».

Родина воює

Жорстокість до шлюбного партнера: Занадто часто чоловіки дивляться на своє право жити в шлюбі як на право бити своїх дружин. На противагу чоловікам, коли жінки б’ють своїх шлюбних партнерів, тілесні пошкодження не такі тяжкі. Журнал «Батьки» (англ.) повідомляє: «Більше ніж у 95 відсотках повідомлень про випадки [тяжких] тілесних пошкоджень як наслідків жорстокої поведінки шлюбного партнера йдеться про знущання над жінками».

Один нью-йоркський прокурор округи говорить: «Насилля над жінками стає в Америці епідемією. Згідно з підрахунками ФБР... щороку 6 мільйонів жінок зносять фізичні побої». Хоча кількість таких випадків у кожній країні інша, та повідомлення виявляють, що знущання чоловіків над жінками набуло епідемічного характеру в багатьох, якщо не в більшості країн.

Підраховано, що у Сполучених Штатах Америки «одна з кожних 10 жінок протягом свого подружнього життя стане жертвою серйозного насилля (удару кулаком, ногою, побоїв, а може й ще гіршого фізичного знущання) від свого чоловіка». Що стосується менш серйозних ушкоджень, то журнал «Фемілі рілейшинс» говорить: «Кожна друга жінка в Сполучених Штатах Америки зазнає насилля в родині».

По суті, один нью-йоркський прокурор округи говорить, що, згідно з підрахунками, «жінки, які попадають у лікарню після побоїв чоловіків, потребують серйознішого лікування, ніж ті, які потрапили туди через гвалтування, грабіжництво та автомобільні катастрофи».

Доктор Луїс Ґ. Лівізі зауважує: «Ясно, що насилля проти жінок і насилля в родині стали загальноприйнятими, а злочинцями стають... звичайні люди... Це серйозна проблема людей всіх класів і рас».

Часто жертви думають, що вони самі є причиною такої жорстокої поведінки шлюбного партнера, що приводить до втрати ними почуття власної гідності. У журналі «Батьки» пояснюється: «Жінка, якій бракує впевненості в собі і почуття власної гідності, наражає себе на жорстокість... Як правило, жінка, з якою поводяться вдома жорстоко, боїться організувати свої справи і діяти на своє благо».

Насилля в подружжі також негативно впливає і на дітей. Вони бачать, що можна застосовувати насилля, щоб керувати іншими. Деякі матері розповідають, що їхні діти, щоб добитися свого, навіть погрожують їм такими словами: «Я скажу татові, щоб він вдарив тебе».

Жорстокість до дитини: Кожного року мільйони дітей зносять важке фізичне покарання, що може серйозно поранити, покалічити, а навіть вбити їх. Згідно з підрахунками, повідомляють лише про один такий випадок з 200. «Часто для дітей дім стає найнебезпечнішим місцем»,— говориться в книжці «Соціологія подружжя і родини» (англ.).

Професор університету Джон І. Бейтс говорить, що жорстокість у домі робить найсильніший вплив на майбутню поведінку дітей. Доктор Сузан Форверд говорить: «Я побачила, що жодна інша подія у житті не руйнує так сильно людське почуття власної гідності і не створює людині так багато емоційних труднощів у дорослому віці». Ознаки агресивності в трудних ситуаціях можна помітити навіть у дітей віком чотири-п’ять років. Є більша ймовірність того, що такі діти з віком стануть наркоманами, алкоголіками, злочинцями, матимуть психічні розлади і загальмований розвиток.

Зрозуміло, що неправильна поведінка багатьох батьків, які жорстоко поводяться зі своїми дітьми, виховує в останніх злість до таких батьків, але часто вони також злі на батьків, які допускають, щоб насилля продовжувалось. У розумі дитини мовчазне свідчення вважається співучастю.

Жорстокість до людей похилого віку: За підрахунками, 15 відсотків старших людей у Канаді зносять як фізичне, так і моральне знущання від своїх дорослих дітей. Один доктор передбачає, що «така ситуація може з часом лише погіршитися, коли це покоління ставатиме старшим, а фінансовий та емоційний тягар обтяжуватиме їхніх дітей». Подібні побоювання відчуваються по цілому світі.

Часто старші люди вимушені не повідомляти про знущання над ними. Вони, мабуть, залежні від насильника і тому погоджуються й далі жити в жахливих умовах. «Наступного разу»,— так постійно відповідала одна старша жінка, коли в неї питали, чи вона все-таки подасть на суд свого сина і невістку. Вони так сильно побили її, що вона була цілий місяць у лікарні.

Жорстокість між дітьми в родині: Це поширена форма насилля в родині. Деякі люди не надають цьому великого значення, кажучи: «Хлопці завжди є хлопці». А втім, більша половина дітей у родині здійснила такі вчинки, за які їх могли б притягнути до кримінальної відповідальності, якщо б вони зробили це комусь за межами родини.

Багато людей уважає, що насилля між дітьми в родині навчає їх поведінки, яку вони матимуть у дорослому віці. Так, вони спостерігають насилля між своїми батьками, але насилля між самими дітьми може у більшій мірі визначати, чи будуть вони жорстокими в майбутньому подружньому житті.

Небезпечне поле бою

Один статистик підрахував, що дзвінки в поліцію з причини конфліктів у родині частіші, ніж у зв’язку з усіма іншими кримінальними випадками. Він також заявляє, що загинуло більше поліцейських під час розбирання сімейних конфліктів, ніж у будь-яких інших інцидентах. «Ти знаєш принаймні, як слід поводитися з грабіжником,— сказав один поліцейський.— Але зайди у чиюсь квартиру... Ти не знаєш, що станеться».

Після детальних вивчень домашнього насилля одна група американських дослідників прийшла до висновку, що після солдат на війні родина є найагресивнішою одиницею людського суспільства».

Що є причиною сімейного насилля? Чи воно колись припиниться? Чи його можна оправдати? Ці питання будуть розглядатися в наступній статті.

Чому існує домашнє насилля?

«Часто родина, замість ставати притулком від стресів, напруження і роздратування, здається, переймає, а навіть посилює їх» («Інтимне середовище: дослідження подружжя і родини», англ.).

ТЕМУ насилля в родині вчені почали досліджувати зовсім недавно. Широкі опитування почали проводитися лише протягом минулих десятиліть. Хоча результати таких досліджень не завжди були послідовними, проте стали відомими деякі основні фактори, що сприяють домашньому насиллю. Звернімо свою увагу на деякі з них.

Яку роль відіграє родинне виховання?

Багато дослідників підсумувало свої дослідження так: «Чим войовничіші подружні пари, у яких ми брали інтерв’ю, тим войовничіші їхні діти одне до одного і до своїх батьків».

На дітей дуже впливає насилля у родині, за яким вони спостерігають. «Бити матір на очах дитини — це те саме, що бити саму дитину»,— зазначає терапевт Джон Бредшау. Один юнак на ім’я Ед ненавидів сцени, коли його батько бив матір. Все-таки підсвідомо в нього формувалась переконаність у тому, що чоловіки повинні контролювати жінок, а щоб контроль був успішним, чоловікам слід залякувати, ображати і принижувати їх. Коли Ед став дорослим, він застосовував жорстокість та насилля до своєї дружини.

Деякі батьки обачливо забороняють своїм дітям дивитись насилля по телевізору — і це добре. Але батьки повинні бути ще обачнішими, коли йдеться про приклад поведінки, який вони подають своїм вразливим дітям.

Яку роль відіграють стреси?

Вагітність, безробіття, смерть одного з батьків, переселення, хвороба і фінансові труднощі, а також інші проблеми викликають стрес. Більшість людей справляється зі стресами, не застосовуючи насилля. Проте для деяких стрес може ставати передумовою до насилля, особливо коли зі стресом поєднуються інші фактори. Наприклад, піклування про одного з пристарілих батьків, особливо коли він хворий, часто призводить до жорстокості з боку опікуна, якщо той переобтяжений іншими родинними обов’язками.

Виховання дітей призводить до стресу. Унаслідок цього із збільшенням кількості членів сім’ї зростає ймовірність прояву жорстокості до дитини. Діти також можуть стати причиною жорстокого поводження подружніх партнерів одне з одним, бо «конфлікт з причини дітей найшвидше може розпочати бійку між батьками», як говориться в книжці «За зачиненими дверима».

Неправильний погляд на роль партнерів

Ден Байорек, керівник однієї групи радників у Канаді, говорить, що жорстокі чоловіки мають спотворений погляд на жінок: «Незважаючи на їхнє походження, їх виховували, що чоловіки є вищими». Хаміш Сінклер, який очолює лікувальний курс для жорстоких чоловіків, говорить, що їм вселяли почуття вищості над жінками і саме тому вони вважають, що мають право «карати, дисциплінувати і залякувати їх».

У багатьох країнах чоловік вважає, що має право поводитися з дружиною, як із звичайним предметом, який належить йому. Контроль і домінування над своєю дружиною вважається мірилом мужності і поваги з боку інших. Часто дружина зносить важкі побої та інші види насилля, а правові органи нічого не роблять щодо цього, бо в цих країнах так прийнято. Чоловік вищий, жінка нижча — вона мусить проявляти до нього цілковиту покору, незважаючи на його нікчемність, насильницьку поведінку, зіпсованість чи егоїзм.

Кореспондент телекомпанії Сі-Бі-Ес Морлі Сафер повідомив про одну південноамериканську країну: «Ніде у Латинській Америці культ диктаторства так не виражений, як там... Ним просякло усе суспільство і навіть зал судових засідань, де, захищаючи честь чоловіка, суд може оправдати навіть вбивство, особливо коли жертвою є жінка, що належить цьому чоловікові». Він заявляє, що «на землі немає жодного такого місця, де так принижують жінок», як у цій країні. Але панування чоловіків і приниження жінок є загальнопоширеним явищем. Воно не обмежується лише однією країною, хоч там воно досить відчутне.

Міна Шулмен, директор нью-йоркського поліцейського комітету з питань домашнього насилля, стверджує, що насилля — це засіб, яким користуються чоловіки, щоб утримувати контроль над жінками і виявляти свою силу і владу. Вона додає: «Ми дивимось на домашнє насилля як на неправильне користування силою і правом контролювати».

Деякі чоловіки, що б’ють своїх дружин, страждають від комплексу неповноцінності, така сама проблема спостерігається і в їхніх жертв. Коли вони так поводяться, то їхній егоїзм вдоволений, і вони у певній мірі відчувають вищість над іншими людьми і право контролювати їх. Вони вважають, що таким чином підкреслюють свої чоловічі риси. Проте, чи так воно насправді? Чи те, що вони завдають шкоди фізично слабшим — жінкам, справді підкреслює їхні чоловічі риси, чи їхню нерозсудливість? Чи справжня мужність сильніших — чоловіків — проявляється в тому, що вони б’ють слабших — беззахисних жінок? Чоловік, у котрого є сила волі, проявлятиме уважність і співчуття до слабших і беззахисних осіб, а не експлуатуватиме їх.

Іншим проявом нерозсудливого мислення жорстокого чоловіка є те, що він часто звинувачує свою дружину в провокуванні такої поведінки. Він може думати або говорити їй наступне: «Я б’ю тебе тому, що ти зробила це не так, як треба». Або: «Ти не подала вчасно вечері, ось і отримуєш те, що заслужила». У розумі жорстокого чоловіка завжди винувата вона. Проте жодна помилка одного шлюбного партнера не може виправдати побоїв з боку іншого.

Чи алкоголь впливає на людину?

Оскільки алкоголь зменшує контроль людини над собою і збільшує ймовірність імпульсивності її поведінки, то не дивно, що, на думку деяких спеціалістів, він може спонукувати до жорстокої поведінки. Часто, коли людина твереза, вона може контролювати свої емоції, що доводять до жорстокості, але після декількох чарок контроль втрачається. Алкоголь затьмарює її розум, притупляє здатність контролювати себе.

Проте інші спеціалісти заявляють, що проблема полягає не так в алкоголі, як у стресі. Вони говорять, що особа, котра вживає алкоголь, щоб зняти стрес, належить до того самого типу людей, які можуть з цією метою застосовувати насилля. Це значить, що п’яниця може бути жорстоким в однаковій мірі навіть у тверезому стані. А втім, яка б не була причина цього, одне відомо, що алкоголь не сприяє контролю над власними емоціями, але переважно навпаки послаблює його.

Засоби масової інформації і їхній вплив

Деякі фахівці твердять, що телебачення і кіно проповідують образ чоловічої зверхності і вчать, що насилля — це правильний спосіб розв’язання конфліктних ситуацій. «Я був дуже здивований своєю реакцією на фільм «Рембо»,— зауважив один радник з питань сім’ї.— У той час як моя лояльна доросла особистість жахнулась масових убивств, учинених Рембо, мої [внутрішні] дитячі почуття підбивали його до цього».

Оскільки багато дітей тисячі годин дивляться телевізор, де безперестанку показують акти насилля, ґвалтування і приниження інших людей, особливо жінок, то не дивно, що вони виростають, застосовуючи на інших цю нелюдяну поведінку. Такий вплив справляється не лише на дітей, але й також на дорослих.

Особливо в минулі роки в телепередачах і кінофільмах помітно зросла кількість сцен з насиллям, неморальністю і приниженням жінок. Такий зріст насилля не тільки може, але обов’язково збільшує кількість випадків насильства у родині. Згідно з дослідженнями однієї групи спеціалістів, існує «прямий... зв’язок між спостеріганням насилля й агресивною поведінкою».

Наслідки ізольованості

Багато людей не мають тісних зв’язків з іншими і відчувають самотність. Супермаркети і великі магазини з товарами за зниженими цінами витіснили маленькі крамниці, де власники знали всіх своїх покупців. Населення міст зростає, економічні проблеми і безробіття змушують родини переїжджати з одного місця на друге. Високий рівень домашнього насилля існує серед тих, хто не вміє підтримувати стосунки з людьми.

Джеймс С. Колмен у своїй книжці «Близькі взаємини в подружжі і родині» (англ.) пояснює, чому, на його думку, це стається. Він уважає, що самотня особа припиняє обмін думками і, таким чином, жорстокій людині важко бути об’єктивною у своїй ситуації і шукати допомоги в когось, перед ким можна вилити душу. Брак друзів і близьких родичів, які можуть виступати в ролі стримувальної сили, дає можливість такій особі швидше проявляти свій егоїзм, бо близькі люди не кожного дня коригують її спотворене мислення. У книзі Приповістей 18:1 читаємо: «Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного».

Допомога родинам, де є насилля

Ми обговорили лише деякі пояснення домашнього насилля. Є ще й інші. Виявивши деякі причини, нам тепер слід дослідити можливі рішення проблеми. Якщо хтось живе в родині, де застосовується насилля, то як можна припинити його? Що про це говорить Біблія? Чи колись взагалі припиниться домашнє насилля? Ці питання будуть розглядатися у статті на 10 сторінці.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Моральне насилля Важкі удари словами

ПРИ фізичному насиллі застосовуються кулаки, при моральному — слова. Різниця лише у зброї. У книзі Приповістей 12:18 сказано: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки».

Наскільки небезпечне моральне насилля, зокрема «колення мечем»? Доктор Сузан Форверд пише: «Результати подібні [як у випадку з фізичним насиллям]. Особа в однаковій мірі перелякана, в однаковій мірі відчуває безпорадність та біль» морального характеру.

Моральне насилля над шлюбним партнером: «Насилля в шлюбі буває не лише фізичним. Переважно, якщо не завжди, воно є словесним і моральним»,— сказала одна жінка, яка є жертвою довготривалого насилля. Обзивання, крики, постійне критикування, принизливі образи і погрози застосувати фізичну силу — все це входить до насилля.

Злісні зауваження, принижування чи залякування можуть серйозно пошкодити людині. Наче вода, що капає на камінь, обмовляння спочатку може здаватися нешкідливим. Але незабаром воно починає руйнувати почуття власної гідності. «Якщо б мені дали можливість вибрати між фізичною і моральною жорстокістю, я завжди б вибирала побої»,— сказала одна жінка. «Сліди насилля очевидні,— пояснює вона,— принаймні, люди будуть співчувати тобі. Словесні образи просто виводять людину зі себе. Рани невидимі. Ніхто тобі не співчуває».

Моральне насилля над дітьми: До нього входить постійне критикування, принижування дитини, її розумових здібностей, умілості або цінності як особистості. Особливо шкідливими є сарказми. Діти часто сприймають саркастичні зауваження буквально, не розрізняючи між тим, що було сказано серйозно, а що «жартома». Сімейний терапевт Шон Гоґан-Доуні зауважує: «Дитина відчуває образу, але всі навкруги сміються, отже, вона вчиться недовіряти своїм почуттям».

Таким чином, у більшості випадків є частка правди в тім, що сказав колись шотландський історик і есеїст Томас Карлейль: «Тепер я вважаю, що в загальному сарказми є диявольською мовою; з цієї причини я фактично вже давно відмовився від них».

Джой Баєрс, експерт з питань насилля над дітьми, говорить: «Фізичною жорстокістю можна вбити дитину, проте можна також вбити і дух дитини, саме такий вплив можуть мати постійні прикрі зауваження з боку батьків». Журнал «ФЛЕдукейтор» говорить: «Синці можна бачити, і вони з часом зникають, але на противагу цьому, моральне насилля спричиняє невидимі зміни в розумі та особистості дитини, що назавжди порушує її сприйняття реальності і здатність спілкуватися».

[Ілюстрація на сторінці 7]

Спостерігання дитини за насиллям дуже впливає на її майбутню поведінку.

Кінець домашнього насилля

«Запобігання домашньому насиллю і зменшення кількості його випадків у сім’ї вимагає змін структури як суспільства, так і самої сім’ї». («За зачиненими дверима»).

ПЕРШЕ вбивство в історії людства відбулося між братами (Буття 4:8). З того часу протягом тисячоліть людство переносило всілякі форми домашнього насилля. Пропонувалося безліч рішень цієї проблеми, проте багато їх мали негативні наслідки.

Наприклад, перевиховати можна лише тих злочинців, які усвідомлюють свою проблему. Один жорстокий чоловік, що на стадії перевиховування, скаржився: «На кожного з нас [хто перевиховується] припадає три особи на стороні, які говорять: «Тобі треба тримати свою стару в руках». Отже, жорстокий чоловік повинен навчитися узгоджувати свою ситуацію з умовами життя. Чому він став жорстоким? Він зможе подолати свою проблему, коли інші допомагатимуть йому виправляти його помилки.

Але в спеціальних центрах допомоги бракує кадрів. У Сполучених Штатах Америки в 90 відсотках усіх убивств дітей у родині повідомляли заздалегідь про їхнє небезпечне становище. Отже, спеціальні центри допомоги і поліцейські організації мають обмежені можливості. Важливо мати ще щось.

«Нова особистість»

«Все, що потрібно,— це перебудувати взаємини членів родини»,— заявляє одна група дослідників. Домашнє насилля не полягає лише в побоях кулаками, проблема полягає насамперед у мисленні. Все починається з того, як члени родини — чоловік чи дружина, дитина, брат чи сестра — ставляться одне до одного. Перебудувати ці взаємини, означає одягнутися в те, що Біблія називає «новою особистістю» (Ефесян 4:22—24; Колосян 3:8—10, НС).

Перегляньмо деякі біблійні принципи, що стосуються подружнього життя; вони допоможуть нам одягнутися в нову, подібну до Христової особистість, яка може покращити взаємини членів сім’ї. (Дивіться Матвія 11:28—30).

Погляд на дітей. Бути батьками означає щось більше, ніж народити дитину. На жаль, багато батьків вбачають у своїх дітях тягар і тому не виконують до кінця своїх батьківських обов’язків. Є ймовірність, що вони стануть жорстокими батьками.

Біблія називає дітей «спадщиною Господньою» (Псалом 127:3). Батьки несуть відповідальність перед Творцем за цю спадщину. Тим, хто дивиться на дітей лише як на заваду, слід розвинути нову особистістьa.

Реальні вимоги до дітей. Одне дослідження виявило, що багато жорстоких матерів сподіваються, що їхні діти розрізнятимуть добро і зло на першому році їхнього життя. Третина з них вимагала цього від дітей з шести місяців.

Біблія говорить, що ніхто не народжується досконалим (Псалом 51:7; Римлян 5:12). Вона не заявляє, що вміння розрізняти притаманне людині з народження. Навпаки, вона говорить, що особа має «чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14). Більш того, Біблія говорить про «[мислення] дитяче», «дурноту» дитинства і «марноту» підліткового віку (1 Коринтян 13:11; Приповістей 22:15, Хоменко; Екклезіяста 11:10). Батьки повинні розуміти можливості своїх дітей і не вимагати більше, ніж слід, враховуючи вік і здібності дитини.

Картання дітей. Грецьке слово, що перекладається в Біблії словом «картання», означає «виховання». Проте мета картання полягає головним чином не у тому, щоб завдати болю, але виховати. Багато чого можна досягнути і без прочухана, хоча і він час од часу необхідний (Приповістей 13:24). Біблія говорить: «Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього» (Приповістей 8:33). Павло також написав, що слід бути «до лиха терплячим» і вживати дисциплінарних заходів з «терпеливістю» (2 Тимофія 2:24; 4:2). Терпеливість не дозволяє спалахнути гніву і зловживати силою, коли прочухан необхідний.

З огляду на ці біблійні принципи запитайте себе: «Чи я, вживаючи дисциплінарних заходів, навчаю дитину, чи контролюю її силою? Чи ці дисциплінарні заходи прищеплюють дитині добрі принципи, чи вселяють страх?»

Рамки поведінки дорослих. Один жорстокий чоловік заявляв, що він просто «втрачає контроль» і б’є свою дружину. Радник запитав у нього, чи він колись вже пробував зарізати свою дружину. «Ну що ви. Я ніколи не зробив би цього!» — відповів чоловік. Цьому чоловікові допомогли зрозуміти, що він все-таки поводився в рамках, але проблема полягала в тому, що рамки не були відповідними.

Коли ви починаєте контролювати себе? Чи ви опановуєте себе ще перед тим, як незгода перейде в насилля? Чи ви дозволяєте собі розпалюватись, аж поки не почнете кричати, ображати, штовхати іншого, жбурляти предметами або бити?

Нова особистість тримає себе в чітко окреслених рамках, що не допускають її до моральної жорстокості або фізичного насилля. «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших» (Ефесян 4:29). Вірш 31-й додає: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою». Грецьке слово, що тут перекладено словом «лютість», вказує на «імпульсивну природу». Цікаво, що книжка «Токсичні батьки» (англ.) зауважує, що жорстокі батьки мають спільну рису — «жахливий брак контролю своєї імпульсивності». Нова особистість тримає людину в чітко окреслених рамках імпульсивності як у фізичному, так і моральному плані.

Звичайно, нова особистість стосується дружин, а також чоловіків. Дружина не повинна дратувати свого чоловіка, але дорожити його зусиллями у піклуванні родиною і співпрацювати з ним. Обоє не повинні вимагати одне від одного того, що неможливо, тобто досконалості. Але обоє повинні впроваджувати в життя те, що записано в Першому посланні Петра 4:8: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів».

Повага до пристарілих. «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого»,— говориться в книзі Левит 19:32. Це може бути великою трудністю, коли пристаріла особа є хворою і занадто вимогливою. Перше послання до Тимофія 5:3, 4 говорить про «шанування» батьків і «віддяку» їм. Сюди може входити фінансова підтримка, а також повага. Ми повинні врахувати те, що зробили батьки для нас, коли ми ще були безпорадними, і проявляти відповідну увагу, якщо вони цього потребують.

Перемога над бійками між дітьми у родині. Перед тим як ворожість Каїна ще не спонукала до вбивства свого брата Авеля, йому було дано пораду: «В дверях гріх підстерігає [тебе]. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:7). Почуття можна контролювати. Вчіться відзначатись «довготерпеливістю, терплячи один одного в любові» (Ефесян 4:2, Хом.).

Вчіться відкривати свою душу

Багато тих, хто зносить домашнє насилля,— мовчазні жертви. Але доктор Джон Райт заохочує: «Жінки, що переносять побої, повинні шукати морального і фізичного захисту на стороні, у компетентної особи». Це також стосується будь-кого в сім’ї, з ким поводяться жорстоко.

Інколи жертвам насилля важко відкрити свою душу перед іншою особою, оскільки втрата довір’я в найтіснішій одиниці суспільства — родині — приводить до душевного болю. Проте «є й приятель, більше від брата прив’язаний»,— говориться у книзі Приповістей 18:24. Знайти такого приятеля і навчитися стримано відкривати перед ним свою душу є цінним кроком в отриманні допомоги. Звичайно, жорстокій людині також потрібно допомоги.

Кожного року сотні тисяч людей стають Свідками Єгови. Вони стараються справитися з нелегкою задачею — одягнутися в нову особистість. Між ними також є ті, що колись спричиняли домашнє насилля. Щоб не допустити рецидиву, їм слід постійно спрямовувати свою увагу на Святе Письмо, яке є «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16).

Ті нові Свідки, які одягаються в нову особистість, знаходяться в процесі перевиховування, бо в Послані до колосян 3:10 говориться, що та особистість «відновлюється». Отже, потрібно постійно докладати зусиль. Як чудово, що Свідки Єгови мають підтримку з боку великої кількості «братів, і сестер, і матерів, і дітей». (Марка 10:29, 30; також дивіться Євреїв 10:24, 25).

Окрім того, в 70 000 зборів Свідків Єгови по цілому світі є люблячі наглядачі, які наче «захист од вітру, і захист від зливи». Їхні «очі і вуха будуть відчинені, щоб реагувати на потреби людей» (Ісаї 32:2, 3, «Сьогоднішній англійський переклад»). Отже, новоприбулі разом з досвідченішими Свідками Єгови мають великий потенціал допомагати іншим у християнському зборі, які працюють над собою, щоб одягнутися в нову особистість.

Співчутливі наглядачі

Християнські наглядачі у зборі Свідків Єгови навчені безсторонньо вислуховувати всіх, хто підходить до них за порадою. Їх заохочується проявляти до всіх, особливо до жертв жорстокого насилля, велике співчуття і симпатію (Колосян 3:12; 1 Солунян 5:14).

Приміром, дружина, що переносить насилля, може бути дуже побитою. Нині у багатьох країнах ситуація така, що якби жорстокий чоловік завдав таких самих побоїв комусь за межами родини, то його посадили б до в’язниці. Отже, до жертв такого насилля слід проявляти особливу доброту, як і до тих, що пережили інші види насилля, в тому числі сексуальне.

Більш того, порушники, що здійснили злочин проти Божого закону, повинні відповісти за це. Таким чином, збір залишається чистим, а невинні особи — захищені. І дуже важливо не перешкоджати дії святого духу (1 Коринтян 5:1—7; Галатів 5:9).

Божий погляд на шлюб

Коли хтось стає Свідком Єгови, він погоджується дотримуватися принципів християнського життя, що знаходяться в Божому Слові. Він дізнається, що чоловіка призначено бути головою в сім’ї, щоб направляти її дорогою правдивого поклоніння (Ефесян 5:22). Але головування ніколи не вповноважувало чоловіка брутально поводитися з дружиною, позбавляючи її гідності або нехтуючи її бажаннями.

Навпаки, Боже Слово говорить чітко, що чоловіки мусять «люб[ити] своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе... Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його» (Ефесян 5:25, 28, 29). Боже Слово прямо говорить, що дружинам повинна виявлятися «честь». (1 Петра 3:7; також дивіться Римлян 12:3, 10; Филип’ян 2:3, 4).

Зрозуміло, що жодний християнський чоловік не може довести, що він дійсно любить свою дружину і виявляє їй честь, якщо поводиться з нею жорстоко як у моральному, так й у фізичному плані. Це було б лицемірством, бо Боже Слово заявляє: «Чоловіки,— любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!» (Колосян 3:19). Незабаром, коли в Армагеддоні прийде Божий суд на цю злу систему, лицеміри матимуть таку саму долю, як противники Божих законів (Матвія 24:51).

Богобійний чоловік любить свою дружину, як своє власне тіло. Чи він знущатиметься над своїм власним тілом, битиме себе в обличчя чи шарпатиме себе за волосся? Чи принижуватиме він себе перед іншими, ставлячись до себе зі зневагою і сарказмом? Той, хто робив би таке, м’яко кажучи, вважався б розумово неповноцінним.

Якщо християнин б’є свою дружину, то, з Божого погляду, всі його інші вчинки нічого не варті. Пам’ятайте, «забіяка» некваліфікований виконувати обов’язки у зборі (1 Тимофія 3:3, Філарет; 1 Коринтян 13:1—3). Звичайно, будь-хто з дружин, що подібно поводиться зі своїм чоловіком, порушує Божий закон.

Послання до галатів 5:19—21 зараховує до вчинків, які засуджує Бог, «ворожнечі, сварку,.. гнів». Там стверджується: «хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого». Отже, побої подружнього партнера чи дитини не можна оправдати. Майже у всіх випадках такі вчинки проти закону країни і, безсумнівно, проти закону Бога.

Журнал «Вартова башта», який видають Свідки Єгови, подає біблійний погляд щодо домашнього насилля, говорячи до тих, хто називає себе християнином, проте є забіякою: «Кожного, хто твердить, що є християнином, проте постійно, не каючись, вдається до насилля у приливі гніву, можна виключити». (1 травня 1975 року, сторінка 287, англ.; порівняйте 2 Івана 9, 10).

Що дозволяє Божий закон

Зрештою Бог буде судити тих, хто порушує його закон. Але що говорить його Слово до тих християнських подружніх партнерів, які переносять побої, а правопорушник не змінює своєї особистості і продовжує чинити насилля? Чи невинні жертви повинні далі наражати на небезпеку своє фізичне, моральне і духовне здоров’я, а, можливо, і життя?

У журналі «Вартова башта», коли пояснювалось про домашнє насилля, підкреслювалось те, що дозволяє Боже Слово. Там говорилося: «Апостол Павло радив: «Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком [не від’їжджає від чоловіка, НС]! А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться,— і не відпускати чоловікові дружини!» У тій статті далі говорилося: «У випадках, коли жорстокість вже більше неможливо зносити або настає загроза життю, віруючий подружній партнер може «від’їхати». Але повинен докладати зусиль, щоб «помиритися» (1 Коринтян 7:10—16). Все-таки «від’їзд» не дає біблійної підстави на розлучення й одруження з іншою особою, однак офіційне розлучення або офіційне відокремлення стає заходом безпеки». (15 березня 1983, сторінки 28—29, англ.; також дивіться видання за 1 листопада 1988 року, сторінки 22—23, англ.).

Жертва насилля повинна сама вибирати, що їй слід робити за таких умов. «Кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:5). Ніхто не повинен робити таке рішення за неї. І ніхто не повинен тиснути на неї повернутися до жорстокого чоловіка, коли існує загроза її здоров’ю, життю та духовності. Це повинен бути її власний вибір, її власна свобода волі. Інші не повинні нав’язувати їй свою волю. (Дивіться Филимона 14).

Кінець домашнього насилля

Свідки Єгови знають, що домашнє насилля притаманне цим останнім дням, про які Біблія пророкувала, що багато людей стануть «жорстокими», позбавленими «природної любові», «лютими» (2 Тимофія 3:2, 3, «Нова англійська Біблія»). Бог обіцяв, що після цих останніх днів він оголосить мирний новий світ, де люди будуть «сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив» (Єзекіїля 34:28).

У тому чудовому новому світі домашнє насилля зникне раз і назавжди. «А покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!» (Псалом 37:11).

Ми заохочуємо вас більше дізнатися про біблійні обітниці на майбутнє. Ви можете навіть тепер пожинати добрі плоди, якщо застосовуватимете біблійні принципи у своїй родині.