Чому проголошувати «рік Марії»?

Від нашого кореспондента в Італії

«ЦІЛА планета гуртувалась до Марії», «З Марією до року 2000», «Світ молиться одночасно». Такі то були заголовки в газетах про телевізійну передачу папової молитви по чотках,a одна з більш традиційних форм поклоніння в католиків. Голоси тисячів вірних [католиків] приєднувались до папи в молитві. Але чому так багато людей брали участь у цій події? Чому декламування цієї молитви по чотках було таке спеціальне? Чому «світ гуртувався до Марії»?

Цією ефективною церемонією, Іоанн-Павло II довірив «Мадонні» цілий світ людства, благаючи в неї охорони. Цією церемонією, він відкрив Рік Марії, рік присвячений їй.

Так як можна було сподіватись, ця подія викликала згоду, як також критику. З великим захопленням традиціоналісти-католики казали, що це був «чудовий приклад, як можна скористатись сучасною технологією, як дорогоцінне знаряддя передавати подію споріднену з вірою». Для інших, католикам як також некатоликам, це було непотрібне марнування грошей, «космічна вистава», сумнівного смаку. Багато людей турбувались через те, що цю релігійну подію організувала «бригада нестямнорекламних агентур», яка то подія коштувала близько два мільйони доларів. І Джіанкарло Дзідзола, ватіканський спостерігач до газети Джорно, вважав непорядною «витратою багато мільйонів доларів на телевізійне видовище, яким принижили роль Мадонни до вихідної (найнезначнішої) ролі, щоб оголошувати лези для безпечної бритви, кулькові (шарикові) ручки, і трико (костюм, який щільно облягає тіло), і за безмежне релігійне ідолопоклонство».

Іоанн-Павло II — папа «Мадонни»

Що спонукало головного представника католицизму оголосити рік Марії? Різні причини, так як кажуть ватіканські спостерігачі.

Декотрі звертають увагу на «пристрасть до Марії» папи Іоанна-Павла II. Багато католиків уважають його бути «папою Мадонни». Він навіть помістив, на виду, літеру «М», початкова (велика) літера ім’я Марії на своїй єпископській емблемі. Як гасло, він засвоїв слова Луїса-Марії Гріньйона де Монфорта, католицького містика в 17 столітті й повністю присвятив себе «Мадонні», словами Тотус туус (Зовсім Ваш). Папа виявив його гарячкову відданість Марії своїми подорожами по Мексіці, Франції, Німеччині, Польщі, Бразілії, Португалії, Іспанії та по інших країнах, відвідуючи найславніші храми присвячені Марії. Отже, по думці спостерігачів, оголошення року Марії є додатковим доказом палкої папської «Маріїнської духовності».

Також, між більш консервативними католиками, вже якийсь час вірять, що поклоніння Марії стало дещо незрозумілим. У цьому столітті, яке папа Пій XII тріумфально оголосив бути «ерою Марії», католицькі священики бачать у цьому те, що самі кажуть є «глибока Маріїнська криза». У них буяє надія, що рік Марії допоможе «знову віднайти Марію», і таким чином оживить поклоніння Марії.

У початковій молитві року Марії, Іоанн-Павло II довірив Марії «ціле людство з його надіями й побоюваннями». Так як інші папи перед ним, він уже два рази доручив людство Марії. Тому що палкі Маріїністи (поклонники Марії) переконались, що «теперішня жалюгідна криза віри» відбувається результатом кризи в поклонінні Марії, то вони заявляють, що коли б людство повернулось назад до неї, то розв’яже декотрі з своїх найбільших проблем. «Християнське життя заступить теперішній матеріалізм, атеїстичні народи навернуться, і людство розкошуватиме миром»,— було сказано в католицькому часописі Екке матер туа.

Марія й надія на новий світ

Остаточно, папа має надію, що під керівництвом «Мадонни» буде можливо приготовитись до року 2000, дуже важливого року в провідника католиків. Згідно з церквою, то необхідно приготовитись до цього року, тому що, так як було сказано в католицькому часописі Верона феделе: «Століття кінчається, і людство знаходить себе в найбільш трагічній годині, але також у часі найбільшої надії в історії. Ми стоїмо на роздоріжжі. По одній стороні маємо конкретну можливість на самознищення; а по другій, надію на нову еру, новий світ... Якщо можливо запозичити вислів з Біблії, ми любили б сказати, що живемо в «останні часи», тобто часи, які кінчать довгий й болісний епізод людської історії; але також час, у якому перед нами розкривається інший [час] безтурботний й щасливий». Отже, щоб повернути людство до Бога в ері, яку вважають бути критичною, то папа довірив цілий світ Марії.

Але, що час від 7 червня 1987 р. до 15 серпня 1988 р. дійсно значив для католиків? Як вони святкували рік Марії? Яка була реакція людей інших віросповідань до ініціативи Католицької церкви?

Рік Марії різні точки зору

Безперечно Біблія каже, що Марія була вірною ученицею Ісуса (Дії 1:14). Розглядаючи значення року Марії, напевно не маємо на меті принижувати її репутацію або вірність. Проте, беручи до уваги те, що рік присвячений їй є дуже важливою релігійною подією, то було б правильно для віруючих запитати себе: Чи Бог схвалює таку побожність до Марії? І чи Марія є розв’язання світової кризи?

ЦЕ ДРУГИЙ рік Марії, якого Католицька церква вже святкує. Перший, від 1953—54 рр., оголошений папою Пієм XII, був рік святкування сотої річниці догмата Непорочного зачаття. Це сталось кілька років після того, як той самий папа оголосив догмат Успіння Богородиці.a

Декотрі католики пам’ятають, що в першому Році Марії багато нових чоловіків уступили в священицький сан. Беручи до уваги теперішній брак священиків, то багато (католиків) надіються, що це спонукає багатьох чоловіків висвячуватись на священиків. Дійсно, тепер дуже турбуються через брак священиків. Згідно з Луіджі Аккаттолі, досвідчений в ватіканських справах для італійської газети Кор’єре делла сера, підраховують, що з 300 000 католицьких суспільств у світі, «більше як половина не мають священика, щоб мешкав у їхній парафії». Тому то це не випадковий збіг обставин, що вірних (католиків) заохочують часто ходити до храмів присвячених Марії, які кажуть є «місця, заохочувати покликання». Чи Рік Марії вистачить натхнути нового духу зменшаючому числі католицьких священиків?

Марія, покликання, і атеїзм

Декотрі люди ще пам’ятають величну відданість «Діві» протягом першого Року Марії. На тій оказії, навіть мобілізувались збройні сили кількох країн. У Лорето, Італії, місце славетного храму Марії, відбулась вражаюча парада італійського військово-повітряного флоту. П’ятсот американських солдатів морської піхоти ходили на паломництво в Лурді, Франції. В Ірландії «присвячували Мадонні підрозділи армії, яку на тій оказії оголосили маршалом війська»,— було сказано в Репуббліка.

Папа Пій XII, оголосивши Рік Марії в 1953 р., надіявся, що це протистоятиме всім противникам, які «стараються відвертати душі [людей] від віри в Христа» і буде протидіяти їхнім атеїстичним ідеологіям. «Це не є перебільшення казати, що Рік Марії в 1954 р.,— твердить Аввеніре,— досяг справжніх несподіваних і довгочеканих навернень». Так само сьогодні, в католицьких колах, вірять, що відновлення Маріїнського завзяття буде боротьбою проти атеїстичних ідеологій й тих урядів, які поширюють їх.

Часопис Нью-Йорк Таймс звертає увагу на те, що Іоанн-Павло II «публічно заявив своє бажання відвідати Радянський Союз, якщо дозволять йому вільно проповідувати в ньому». Навіть надіялися, що в 1988 р., «роковини тисячоліття Християнства в Росії, також буде рік у якому папа відновить точне присвячення [тієї] країни... для навернення її»,— пише католицький теолог Рене Лаврентій у журналі Аввенір.

Спеціальне ставлення до Марії

Планувались різні ініціативи протягом тих 14 місяців, які закінчились 15 серпня 1988 р., останнього дня Року Марії, всі з наміром, щоб «ушанувати Мати Господа», і відновити шанування Марії після років занепаду. Папа видав енцикліку спеціально присвячену Марії, і планувались різні збори для дослідження важливості Марії.

Католикам розсилали точні інструкції відносно Року Марії. Між іншим, вимагалось урочистого святкування всіх Маріїнських свят і ходіння на паломництво до церков присвячених «Мадонні». Католики теж могли користати з повних індульгенцій (грамота на відпущення гріхів у католиків),b коли віддано братимуть участь у Маріїнських святах і літургічних святкуваннях або благоговійно одержуватимуть папське благословення через єпископа, а навіть з допомогою радіо або телепередач. Католикам наказували більше дорожити вівтарями присвячені Марії в кожній католицькій церкві.

Реакція протестантів і незгода між католиками

Православні церкви, які теж шанують Марію, схвалювали ініціативу Католицької церкви. Але так як можна було сподіватись, реакція протестантських релігій була інакша.

Ієрархія Католицької церкви, добре знаючи, що протестанти не погоджувались з нею відносно Марії, старалась не загострювати протилежності, повторюючи думку, що Рік Марії «збуджуватиме вселенські розмови». Але те саме католицьке джерело визнає, що в протестантів Рік Марії став причиною «гірких реакцій», «багато викривальних промов», і «вибухів опротестувань». Так як було сказано в італійському часописі Віта пасторале, з цієї причини вселенські групи Католицької церкви стараються «припинити упереджений надмір, уникаючи нудотної сентиментальності, у наданню нового вигляду поклонінні реліквіям [предмети, яким служителі культу приписують чудодійну силу] Мадонни». Кілька католицьких часописів наполегливо нагадують святкуючим Року Марії «пам’ятати нове вселенське усвідомлення» і позбуватись «захоплюючих і антивселенських аспектів».

Для багатьох протестантів, відданість Марії з її практиками становлять ідолопоклонство. Тому то різні протестантські кола в Італії пропонують припинення всіх вселенських контактів із католиками протягом Року Марії. Собор духівництва Вальденсів і Методистської церкви видав заяву, яка суворо критикувала папську ініціативу, назвавши її «перепоною на шляху до правдивих вселенських переговорів».

Крім того, не всі католицькі священики погоджуються з папською ініціативою. Католицький священик Франко Барберо викликав велике враження, коли публічно заявив, що ніколи не молився до Марії. В його «листі до Марії», Барберо каже, що її закидали «купою догматів, реліквіями, відданістю, легендами, забобоном». Той самий священик сказав, що тільки «говорити про „Рік Марії“ може заворушити збентеження».

У часописі Ком-нуові темпі, якого видають прогресивні католики, було сказано: «Здається, початки вселенства Католицької церкви [після другого Ватіканського собору] допоможуть принаймні не повторювати стародавніх Маріїнських релігійних практик, не дуже вкорінених у загальних християнських джерелах. Нещасливо, святкування цього року „Марії“ пошкодить інтересам відродження... невідчуженої християнської віри».

Чому ж церковна влада, а навіть сам папа, кладуть такий великий наголос на Марію? Як це, що католицькі «люди люблять Марію більше ніж люблять Ісуса»,— так як сказала «мати» Тереса з Калькутти? Інакше питаючи, чому ж виник культ Марії?

[Примітки]

Причина на культ

ІСТОРИКИ признають, що ранні християни не поклонялись Марії, і не обожували її, ані жодного іншого створіння. Чому ж так багато католиків стали «поклонниками Мадонни», так як священик Франко Молінарі назвав їх?

Причин на це багато. Декотрі поклоняються Марії через навчання Католицької церкви. Наприклад, через навчання Церкви, що Ісус є рівний Богові, то виходить що між Богом а людиною незалежного посередника немає. Бог і Христос оточені таємницею триєдиності Бога, вже неприступні, і через це приділили «Мадонні» роль посередника між Божеством а людством. У декотрих Маріїнських колах, такі гасла як «До Ісуса через Марію» або «Діва — ланка між нами а Христом» стали загальні. У промові на початку Року Марії, папа Іоанн-Павло II сказав, що люди мусять «навернутись до Бога через Марію».

Протягом історії, представляли Бога і Христа бути безжалісними й жорстокими суддями. Не дивно, що, так як сказав теолог Рене Лаврентій, декотрі католики «протиставлять мстивий суд Христа з милостивістю Його мати: Ісус хоче осуджувати, Марія спасати». «Навіть коли б ми вчинили багато гріхів — пише єпископ,— то небесна мати ніжно проститиме нам; якщо боїмось Божого суду, то певно не будемо боятись серця матері». Очевидно, «Бог не дуже заспокоює» католиків, робиться висновок у католицькому італійському часописі Панорама.

Протягом століть різні собори й папи заохочували й продовжують заохочувати людей шанувати Марію й ідоли з неї. Різними висловами запозичені з грецької мови, католицька теологія розрізняє різні ступені поклоніння: латрія це поклоніння Богові, дулія це вшанування святих, а гіпердулія це «спеціальне вшанування» збережене для «Мадонни». Згідно з цим поясненням, у своїй недавній енцикліці Іоанн-Павло II наново затвердив, що «образи й статуї Діви мають шановне місце в церквах і домах» тому що вона гідна «спеціального вшанування».

Але чи ж це не правда, що таке «спеціальне вшанування» спонукало декотрих теологів уважати Марію бути, так як було сказано в часописі Панорама, «четвертою особою Святої Трійці»? Чи ж не правда, що це спонукало їх (теологів) заявляти — так як є сказано в Маріїнськім катехізисі — що «її величність межує з безмежністю».

В дійсності ідея, що Марія є «досконалий зразок усіх чеснот» задовольняє те, що Панорама каже є «бажання безпеки» вірних католиків, а головно в цьому поколінні теперішніх турбот. Не дивно, що декотрі католицькі священики осуджують крайню відданість вірних (католиків).

Керівниця на рік 2000?

Так як уже було сказано, згідно з задумами папи, відродження ролі Марії допоможе приготовитись до року 2000. Незважаючи на побоювання й турботи спричинені «симптомами та злобами, які поширюються в цьому поколінні», папа покладає своє довір’я на «Мадонну», щоб вона заступалась перед Богом і розв’язала світові проблеми. Але, чи Біблія скеровує нас покладатись на Марію, що вона розв’яже ці «симптоми нездужання»? На кого нам дійсно треба покладатись, щоб побачити здійснення «надії нової ери, нового світу»?

[Ілюстрація на сторінці 8]

По католицьких країнах вшановують Мадонну в різні способи.

Хто може розв’язати проблеми людства?

«МАТИ людства» — так то Іоанн-Павло II окреслив Марію в його недавніх енцикліках, відгукуючи слова Другого Ватіканського Собору. Багато католиків вірять, що Марія слідить за і допомагає кожному віруючому (католикові), допомагаючи їм у кожному моменті їхнього життя. З цієї причини, багато католиків щиро благають у неї охорони. Вони переконались, що багато разів «Мадонна» прямо втручалася, щоб змінити хід людських подій.

Згідно з книжкою Ун анно ді грація кон Марія (Рік ласки з Марією), люди моляться до Марії цими словами: «Пам’ятай, милостива Діва Марія, у світі ніколи не було сказано, що ті, хто шукає твоєї охорони, благає в тебе допомоги, і просить у тебе заступництва, були покинені тобою». Значно зауважити, що принаймні двоє свят на честь Марії на «літургічному календарі» — «Ім’я Марії» і «Марія Чоток» — святкують роковини військових перемог, завдяки Марієновому втручанню. Чи ж нам припускати з цього, що Марія націоналістична?

Це нормально й зрозуміло шукати допомоги й охорони від когось, який дійсно може допомогти нам розв’язати наші проблеми. Але чи це в згоді з Біблією й Божою волею покладати довір’я на Марію, благаючи в неї допомоги?

У кого ж розв’язання?

Журби та побоювання нашого покоління є, так як вже було сказано, між причинами чому папа проголосив вшанування Року Марії. Католицька церква має надію, що коли люди повернуться до Марії, тоді між людством буде мир і згода, і що, так як написав католицький теолог, «цим чином розв’яжеться дійсна драма цього світу».

Сам Ісус, в одному з Його відомих пророцтв говорив про час коли люди будуть «мертвіти від страху чекаючи того що загрожує світові» (Луки 21:​25, 26, англомовний Єрусалимський переклад). Історичний доказ натякає на те, що Ісус мав наш час на думці. Ми вже живемо в «останні дні» (2 Тимофія 3:1—5; Єв. Матвія, розділ 24; Єв. Луки, розділ 21). Чи є вихід з цього критичного становища? На кого ж нам покладатись, щоб розв’язати турбуючі проблеми людства? Чи ж нам покладатись на Марію?

Правдиве роз’вязання

Бог дав ясну відповідь до цієї справи. В Його Слові, Біблії, Він каже, щоб ми не покладались ні на чоловіка ні на жінку (Псалом 49:​7—10 [49:6—9, НС]; 146:3). Страждаюче людство Він напучує так: «Надійтеся завжди на Господа [Єгову, НС], бо в Господі, в Господі [Яг-Єгови, НС] вічна твердиня!» (Ісаї 26:4).

Але як Бог Єгова розв’яже проблеми людства? Через Свій уряд, Царство під владою Ісуса Христа. Це те Царство за якого Ісус навчив людей молитись у молитві «Отче наш» (Матвія 6:​9, 10). Ісус мав те Царство на думці, коли, говорячи про «останні дні», сказав: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:28—32).

Що те Царство здійснить? Чи всі люди навернуться, так як мають надію декотрі католицькі кола? Ні, Біблія дуже ясно говорить про це. Ісус вказав, що не всі люди спасуться, і не всі люди навернуться. Він говорив тільки про одну «дорогу, що веде до життя» і сказав, що «мало» людей знайдуть її (Матвія 7:13, 14).

Боже Царство втрутиться (в людські справи), щоб зовсім усунути проблеми людства — війну, голод, хвороби, злочин, погане правління, і забруднення (Псалом 45:10 [46:9, НС]; 67:7 [67:6, НС]; Приповістей 2:22; Ісаї 33:24; Даниїла 2:44). Під правлінням того Царства буде «спокій великий» (Псалом 72:7). Це божественне розв’язання на проблеми людства, і так як каже в Біблії: «Благословенний той муж, що покладається на Господа [Єгову, НС], що Господь [Єгова, НС] — то надія його» (Єремії 17:7).

Покладанням нашої надії на людину, як-от Марію, байдуже яка вірна вона була, ніколи не побачимо розв’язання серйозних світових проблем. Необхідно покладатись на Єгову, через Ісуса Христа, й погоджуватись з Його способом спростувати проблеми людства. Щастя прийде тільки через Боже Царство.

Але, дійсно що є те Царство? Як воно діє? Який же є помітний доказ на те, що воно вже володіє? Тільки попросіть тих, хто доставив вам цей журнал і вони дадуть вам відповідь на ці запитання.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Тільки Боже Царство під владою Ісуса Христа розв’яже проблеми людства.

Марія в Церкві й в Біблії

БАГАТО людей, а навіть католики, критикували (Церкву) за те, що вона приписує Марії все більше й більше титулів, і дехто побоюєтья, що теперішній папа, після його недавньої енцикліки, розяснить новий догмат про «Марію, посередницю всіх благ». Багато католицьких вчених визнають, що протягом століть, з поширенням культу Марії, також поширювалась кількість її титулів. (Дивіться середню шпальту.)

Проте, в книжці Верджін Марія (Діва Марія), французький теолог Рене Лаврентій, найславніший вчений культу Діви Марії, твердить, що протягом цілого другого століття н.е., майже ніколи не згадувалось Марію, і що в давнину, до третього століття, не було свят або молитов на її честь. Крім того, різні доктрини Католицької церкви про Марію появляються пізно в історії, не маючі біблійної основи.

Приклади:

Церква вчить, що Марія є Теотокос, тобто, «Богоносець» або «Богоматір», назва дана їй після четвертого століття. Ця назва не знаходиться в Біблії.

Церква заявляє, що Марія завжди була дівою. Тоді як Біблія точно каже, що Марія була «діва» перш ніж породила Ісуса, «то в Новому Завіті не говорить про її непорочність після народження немовлятка»,— пише католицький теолог Лаврентій. Біблія ясно показує, що вона родила діти від Йосипа (Луки 1:27; Матвія 13:53—56, католицький Переклад Хоменка).

Щодо догмата про Непорочне Зачаття, Лаврентій каже, що в давнину було «багато [церковних] отців яким не було трудно пошукати... гріхів у мати Ісуса». Протягом 17 століття, навіть римська інквізиція сумнівалась у правдивості цього догмата. «Догмат про Непорочне Зачаття проголошувався без біблійного доказу», каже єзуїт Джон Мекензі.

Щодо догмата про Успіння Богородиці, Лаврентій каже, що так як попередній догмат, на нього «точної біблійної основи немає». Це навчання грунтується на «ідеї про безсмертя доцільної душі, що є з платонічного походження»,— твердить журнал Конціліюм.

Але що Біблія говорить про це? Чи ж Марія є «недосяжним зразком»? Апостол Петро каже, що Христос є зразком, якого християнам слід наслідувати (1 Петра 2:21). Біблія каже, що Марія була вірна жінка, готова слухатись Бога, і ставити духовні інтереси на першому місці. Вона оцінювала моральну чистоту й сумлінно навчала своїх дітей Божого Слова (Луки 1:26—38; 2:41, 42, 46—49; Дії 1:14).

Але, це не правильно казати, що Марія була «Матір Божа», тому що Ісус не був «Бог-Син», але «Син Божий». Стародавні євреї не вірили в догмат про Трійцю й про нього не навчається в Біблії (1 Івана 4:15; Луки 1:35; Івана 14:28; 1 Коринтян 11:3; 15:​27, 28).

Чи це правильно казати, що Марія була довічною дівою? Біблія говорить про Ісусових «братів» і «сестер» (Матвія 13:53—56). Католицька церква каже що вони були Ісусові двоюрідні брати. Але католицький письменник Жан Жілл пояснює, що в Святому Християнському Грецькому Письмі вживаються ці самі вислови коли йде про братів і сестер інших біблійних осіб,— Петра й Андрія, а також Лазаря, Марту, і Марію, і каже, що вони були «рідні брати й сестри. Церква ніколи інакше не говорила про них». Навіщо ж казати, що вони були Ісусові двоюрідні брати й сестри, коли Святе Письмо говорить про «[рідні] брати» і «[рідні] сестри»?

Чи Марія народилася непорочною або без гріха? Теологи пояснюють що це було можливе через її «передове спокутування». Інакше кажучи, користі Христового викупу заздалегідь застосовувались їй на користь, ще до зачаття Ісуса й Його пожертвування. Але, це не погоджується з навчанням Біблії, яке каже що «без пролиття крови не має відпущення» (Євреїв 9:22). Отже, це неправильно говорити про «передове спокутування» (Римлян 5:12; порівняйте Єв. Луки 2:22—24 з 3 Мойсеєвою 12:1—8). Лаврентій робить висновок, що цей догмат, «не є біблійний».

Чи Марія була забрана на небо тілесно? «Святе Письмо не підтверджує Успіння Марії», каже Новий словник теології (італ.), і це неможливе, тому що Біблія рішуче каже, що «тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть» (1 Коринтян 15:50, Переклад Хоменка).

[Ілюстрація на сторінці 11]

Декотрі назви Марії

Матір Божа

Богиня неба

Богиня мучеників

Богиня світу

Богиня милості

Богиня ангелів

Богиня раю

Богиня всесвіту

Пречиста богиня

Пречиста Марія

Суверенна принцеса

Пресвята діва

Наша пресвята діва

Пресвята діва-богиня

[Відомості про джерело]

From Ed Sibbett, Jr’s Cathedral Stained Glass Coloring Book/Dover

[Ілюстрації на сторінці 12]

Ісусова мати і брати шукали Його.

Гордість моя найгірша перешкода

БУТИ калікою й радіти нелегко. Більшість людей, обтяжені фізичними перешкодами, пригнічуються, принаймні деколи. Під час пригнічення вони часто питають: «Чому це мені трапилось»?

Я не був винятком. Я народився з серйозною тілесною перешкодою — не міг ходити, стати на ноги, а навіть володіти руками. Зрозуміло ця перешкода глибоко вплинула на мою особистість. Я ще пам’ятаю свої дитячі заздрощі та розстроєння, коли дивився як інші діти бігали й вистрибували.

Деколи я ходив до сусідньої церкви й прохав у Бога допомоги. Ревно я повторював 20 або 30 разів молитву «Падре неустро» («Отче наш»), а також «аве Марія» (молитва до богородиці), «слава Марії», і різноманітив між цими проханнями сердечну просьбу, «Прошу Тебе Господи, зціли мене!» Я дуже багато обіцював Богові, коли б Він тільки зцілив мене.

Насіння гордості

Я народився в Гранаді, гарному місті південної Іспанії при підніжжі високих гір Сьєрра-Невада. За дитинства, бувши калікою, я розвивав інші здібності, і коли мені сповнилось сім років, робив більший прогрес у школі від інших дітей мого віку. У той час я нормально спілкувався з іншими дітьми, грався з ними й якось спритно їздив у моєму малому кріслі на колесах. Я навіть навчився рисувати й писати лівою ногою з олівцем між пальцями на нозі.

Одного разу в місцевій газеті помістили статтю про мене, разом з фотографіями показуючи, як я писав ногою. Результатом тих статей мені присудили численні премії й подорожі, і я став предметом захоплення інших людей. Через усе це я почав плекати марного й самовдоволеного духу — ставав гордий.

Наслідки примусової самотності

Згодом я перестав ходити до школи — виростав, і мати не могла носити мене по сходах з нашого апартаменту на другому поверсі. Тому то коли мені сповнилось 13 років, я продовжував свою освіту заочним курсом. Вчитись було легко й я робив добрий прогрес, але мені шкодила примусова самотність. Незважаючи на те, що виглядом я був веселий й дружній, я почав вдумуватись у мій фізичний стан та можливу майбутність.

У 1971 р., мені присудили стипендію (грошову допомогу), щоб продовжувати освіту на один рік у закладі реабілітації в Мадріді під керівництвом католицьких черниць. У закладі я навчився писати на машинці з ручкою в роті, і це доказалось дуже корисним. Звичайно, релігія була обов’язковою частиною нашого курсу. Кожної неділі о сьомій годині ми збирались на месу. Незважаючи на те, що цей обряд здавався непотрібний, то я таки вірно приходив щотижня, аби тільки задовольнити черниці, які дуже гарно доглядали за мною.

Рік у Мадріді закінчився й я вернувся до Гранади. Прогресивно я все більше й більше зосереджувався на свої переживання, ув’язнений чотирма стінами нашого апартаменту. Головним чином, я читав романи й інші книжки. Як було модно в той час, я запустив собі бороду й довге волосся, але не був щасливий.

Просячи ознаки

Часто я дуже пригнічувався через самітність і почуття безпорадності. Я молився до Бога, просячи в Нього якоїсь ознаки, щоб виявити Його існування й турботу.

Насправді, Бог дав мені ознаку — але не таку, якої я сподівався. Це сталось при кінці 1973 р. Мене відвідав Свідок Єгови, і тому що мати пішла купувати, я відчинив двері й вислухав його. При закінченні нашої розмови, він запропонував мені книжку Правда, яка веде до вічного життя. Я охоче взяв книжку, бо любив що-небудь читати. Того самого пополудня я прочитав книжку від початку до кінця. Те що я читав дуже здивувало мене, а головно дві біблійні заборони: ідолопоклонство й зловживання кров’ю (2 Мойсеєва 20:4, 5; Дії 15:28, 29).

Свідок вернувся тиждень пізніше, і тоді як він показував мені що Біблія вчить, то я показував йому як запалювати сигаретку ногами! Він запропонував студіювати зі мною Біблію шість місяців. Я відразу погодився, не усвідомлюючи, що це дійсно була та ознака за яку я молився.

Я скоро навчався Біблії. Проте, змінити спосіб свого життя й стати учнем Христа була інакша річ. Найтрудніше було боротись з особистими рисами.

«Знання робить гордим»

Після кількох питань гість переконався, що я дійсно заучив усі ті вірші напам’ять. Разом з тим, він узнав, що я звертав більшої уваги на надбання біблійного знання ніж застосування того знання до життя. Він пригадав мені вірш у 1 Коринтян 8:1 (НС), «Знання робить гордим, любов же будує!» Він допоміг мені визнати потребу змінити свої характерні риси.

Згодом я покинув курити, поліпшив свій вигляд, і перестав читати матеріал, який не підбадьорював. Вісімнадцять місяців після того першого свідчення, я охрестився в червні 1975 р.

Перемагаючи свою гордість

Все ж таки, треба було перемогти гордість. Через обставини в моєму житті, я міг студіювати три або чотири години кожного дня, і незабаром дуже багато навчився з Біблії, яким то знанням я любив гордитись. Свідки нашого збору почали приходити до мене з їхніми біблійними питаннями й особистими проблемами. Я радо допомагав їм, але деколи це теж манило мій порожній гонор.

Згодом я все більше й більше придушував свою гордість. Кожного разу коли усвідомлював гордого духу, то молився до Єгови по допомогу. Головно я просив у Нього допомоги, щоб діяти з правильних спонук — допомагати іншим моїм знанням, замість прославляти самого себе.

Джерело дійсного щастя

Свідкувати людям з якими я спілкувався було джерелом дійсного щастя. Поділятись з людьми тим чого я навчився, не тільки задовольняло мене душевно, але допомогло мені переборювати відлюдність і спілкуватись з людьми, а навіть допомогти декотрим. Я дуже радів, коли допоміг одному старенькому чоловікові з проблемою подібною до моєї.

Я зустрінувся з тим чоловіком коли свідчив кільком чоловікам на вулиці. Під час нашої розмови, я зауважив цього чоловіка, кілька разів ходячого біля нас на милицях. Кожного разу він зупинявся, немов хотів вислухати нашої розмови. Зрештою, він став передо мною й запитав: «Чи це правда, що був глобальний Потоп?» Я відповів що був і пояснив йому його значення для нас сьогодні. Згодом я почав студіювати з ним Біблію.

Незважаючи на його вік і фізичні проблеми, він робив гарний прогрес і застосовував знання Біблії до свого життя. Він охрестився в 80 році його життя. Його дружина, яка спершу насміхалась з нього, охрестилась, коли їй сповнилось 85 років.

Мігши допомагати людям із фізичними перешкодами або яким була потрібна інакша допомога, мені було легше забувати про свої власні труднощі. Усього, я допоміг десятьом різним особам навчитись правди з Божого Слова. Для мене це було джерелом дійсного заохочення.

Моя гордість повалилась

Найважливішим, я взнав, що незважаючи на фізичні перешкоди, в житті таки можливо знайти щастя. Навчитись про Творця допомогло мені реалістично боротись з моїми перешкодами, а навіть перемогти мою гордість. Я тепер стараюсь жити нормально як можливо. Я можу постачати для себе свої економічні потреби, і з цього зазнаю велике задоволення. Я служу старшим у місцевому зборі, і стараюсь брати участь у проповідуванні доброї новини Царства (Марка 13:10). Немає сумніву, допомагати людям дає мені найбільшого щастя. Я навчився прославляти Єгову, а не самого себе (Луки 17:10).— Так як розповів Хосе Мартін Перес.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Проповідуючи на вулиці з допомогою іншого Свідка.

Португалія — 26 років пізніше

«ДАЄМО вам 30 днів вибратись з країни». Так то сталось, що в 1962 р., я з дружиною мусили вибратись з Португалії, в якій ми служили місіонерами.

Разом з чотирма іншими місіонерами, нас вигнали через те що ми були Свідками Єгови й через нашу нейтральну позицію відносно війни й політики. Жуау Гонсалвіш Матеуш, 19-тилітній дослідник Біблії з яким я студіював був першим Свідком у Португалії взяти непохитну позицію відносно нейтральності. Начальник таємної поліції згадавши ім’я Жуау сказав, що таке відмовлення від військової служби було насолодою, якої Португалія не буде терпіти. Ми вибрались з Португалії й я забув про Жуау.

У той час, Португалія була католицькою-фашистською диктатурою, борячись з повстанням у своїх африканських колоніях. Дух народу пригнобили й придушили. Недовір’я дуже поширилось через оплачених донощиків, під якою то системою людей видавали ганебній таємній поліції — ПІДІ (Полісія інтернасіонал і дефеза ду істадо), її назва португальською мовою.

Нас вигнали з країни, і Свідків Єгови оголосили нелегальними аж до 1974 р., в якому то році військовою революцією перекинули фашистський режим, і відновили демократію та релігійну свободу. У грудні того року, Свідків узаконили, і вони відразу організували відділ у Есторілі, кілька миль понад узбережжям від Лісабона. Праця дуже зростала й відділ доказався замалий. У 1983 р. купили ділянку землі, щоб збудувати новий відділ Товариства, або «Бетел» («дім Божий», єврейською мовою). Свідки побудували дуже гарний новий будинок у містечку Алькабідеші.

Влаштований на пагоркові, з Бетел видно аж до Лісабона і славного висячого моста над рікою Тежу, ведучою до показної статуї Крісту Рей (Христос Цар). В іншу сторону видно аж до Ешторілі й узбережжя.

Нас, як також багато колишніх місіонерів запросили на програму присвячення в квітні 1988 р. Прибувши з дружиною до поліцейського пункту в Лісабонському аеропорті, я побоювався, що нам не дозволять входу. Чи вони перевірять список тих вигнанців з 26 років тому? Не було жодної проблеми. Таємна поліція вже зникла, і ми ввійшли в нову Португалію — люди були дружні, усміхались і товариські. І замість 1000 Свідків, яких ми залишили в 1962 р., тепер тут служить більше як 33 000, один Свідок на кожних 291 людей, найкраща пропорція в Європі!

Ми пішли до Ріштело (Белей) футбольного стадіону вислухати промову з якою виступить член Урядового Тіла Свідків Єгови, Мілтон Геншел, якого промову перекладатиме Маріу Пінту Олівейра на португальську мову. Яке ж задоволення для мене й дружини — вона вчила Маріо англійської мови більше як 26 років тому. Ідучи пагорком до стадіона, перед нами був чудовий вид — більше як 46 000 португальських Свідків з їхніми друзями товпились вислухати промови.

Ми перебули чотири щасливих дні у Португалії, відновлюючи знайомство з колишніми друзями. Як це підбадьорює бачити вірних чоловіків і жінок, які вірно тривали протягом років переслідування. Один з цих був Жозе Ланса, журналіст за днів нашого переслідування, який тепер служить подорожуючим наглядачем, відвідуючи збори. Інший — Антоніу Кордейру — був першим піонером у Португалії. Радісні обличчя наших братів і сестер відбивають новий духовний добробут у Португалії, результатом багатьох років вірного проповідування доброї новини Божого Царства.

Ми оглядали вулицю на якій стояв наш апартамент і у якому ми колись таємно збирались на зібрання, на першому поверсі числа 66, вулиці Калсада ді Арроюс. Це знову апартамент. Але тепер у Португалії діє більше як 455 зборів Свідків Єгови, які збираються у легальних Залах Царства по цілій країні. Після 26 років відсутності, ми знайшли, що обставини в Португалії дуже змінились — на користь Свідків Єгови.— Внесок.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вид контори й фабрики у відділі Товариства Вартової Башти в Алькабідеші, Португалії.

[Ілюстрації на сторінці 17]

Сорок шість тисяч зібралось на спеціальну програму в Ріштело футбольному стадіоні в Лісабоні.

Таємне біблійне зібрання в лісі недалеко Лісабона в 1961 р.

Чи хтось уже бачив Бога?

ТВОРЕЦЬ так полюбив славетного патріарха, Авраама, який жив більше як 1900 років перед народженням Ісуса Христа, що назвав його «другом Божим» (Якова 2:23). Коли б якась людина заслужила привілею бачити Бога, то певно це був би Авраам. Сталось одного разу, до Авраама прибули три відвідувачі з божественною звісткою. Авраам звернувся до одного з них як Єгова. Чи з цього виходить, що Авраам дійсно бачив Бога?

Про це читаємо в 1 Мойсеєвій 18:1—3, де каже: «І явився до нього Господь [Єгова, НС] між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. І він ізвів очі свої та й побачив: ось три мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч їм,— і вклонився до землі, та й промовив: Господи [Єгово, НС], коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх,— не проходь повз Свойого раба!»

Пізніше, коли Авраам з його трьома відвідувачами дивились на Содом із підвищеної місцевості, то два залишили його й пішли відвідати місто. У 22 вірші каже: «А Єгова ще стояв перед Авраамом». Виходить, що Бог був присутній перед Авраамом у матеріалізованому тілі. Так то сперечаються декотрі люди які вірять, що Бог і Ісус Христос є одною особою.

Відносно 1 Мойсеєвої 18:3, дослідник Біблії Меланктон В. Якобус написав: «Перший раз у Біблії Бог появляється як людина між людьми, щоб виявити дійсність Його істоти, і Його спорідненості з людьми, і цим вчинком запевнити патріарха про божественне спілкування й дружбу». Люди такої точки зору можуть робити висновок, що Авраам дійсно бачив Єгову своїми фізичними очима, і що люди, які бачили Ісуса Христа, також бачили Бога. Але, чи цей висновок погоджується з Біблією?

Що Ісус сказав

Замість оголошувати Себе бути втіленим Богом, Ісус Христос сказав: «Я — Син Божий» (Івана 10:36). Бувши досконалим Представником Бога Єгови, Ісус також сказав: «Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий,— не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене» (Івана 5:30). На дереві тортур, Ісус молився до Величного Творця неба, звернувшись до Нього, як «Боже Мій, Боже Мій» (Матвія 27:46). Після Його воскресіння, Ісус сказав Марії Магдалині: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» (Івана 20:​1, 17). Тому що Ісус Христос не був утіленим Богом, то люди які бачили Ісуса не могли казати, що бачили Бога.

Іван, апостол, якого Ісус особливо любив, підтвердив факт, що апостоли не бачили Бога, коли дивились на Ісуса. Під натхненням Іван сказав: «Ніхто Бога ніколи не бачив» (Івана 1:18). Якщо це так, то кого ж Авраам бачив? Мойсеїв досвід допоможе нам відповісти на те запитання.

Як Мойсей бачив Бога

Одного разу Мойсей заявив своє бажання бачити Бога. В 2 Мойсеєвій 33:18—20 читаємо так: «Покажи мені [Мойсеєві]

Погляд Біблії

Чи ваша релігія є досить добра для Бога?

«ТУТ усі можуть спасатись своїм власним способом»,— хвалився Фредерік Великий з Пруссії, говорячи про релігійну терпимість у його країні. Тепер, двоє століть пізніше, німці цитують ці слова немов із Святого Письма, на доказ, що всі релігії є тільки різні приступи до того самого Бога.

«У кінцевому підсумку,— вони доводять,— є тільки один Бог, чи ж не так»? Якщо так, то як це, що ці різні приступи припустимо до того самого Бога вчать такі суперницькі догмати про Нього? Як це може погодитись з виразом у Біблії, що «Бог не є Богом безладу, але миру»? (1 Коринтян 14:33).

Багато «богів» і багато «панів»?

Правда, християнський апостол Павло сказав: «що іншого Бога нема, окрім Бога Одного». Зауважте ж його пояснення: «Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи на землі, як існує багато богів і багато панів, та для нас один Бог — Отець» (1 Коринтян 8:4—6). Ясно, Павло доводить, що декотрі люди поклоняються неіснуючим богам. Але в християн є тільки один Бог гідний поклоніння, Той, «Якого Ім’я Єгова» (Псалом 83:19 [83:18, НС] [Див. 2 Мойсеєва 15:3]).

«Один Бог — Отець»

Тілесний батько, який цікавиться добробутом своїх дітей і бажає охороняти їх від небезпеки, дає їм керівництво й ставить перед ними принципи, щоб вони наслідували їх. Тоді як він люблячо звертає увагу на їхні особисті потреби й обмеження, то все ж таки вимагає, щоб усі його діти слухались одних правил.

Тоді як наш небесний Отець уважає кожну особу бути відмінною, то таки вимагає, щоб усі Його створіння слухались тих самих законів і застосовували до життя ті самі принципи. Його принципи не різняться від особи до особи або від країни до країни. Таж, якщо це гріх для католика мати аборт, то чи ж це теж не є гріхом для члена якоїсь вільнодумної протестантської церкви? Або якщо це гріх для американських фундаменталістів пити алкогольний напій, то чи ж це не гріх для католика в Європі пити пиво або вино при обідах?

Плід вирішує правдиву релігію

Після того як Ассірія завоювала десятиплемінне північне царство Ізраїлю в восьмому столітті до н.е., люди з інших частин ассірійського царства були забрані в Самарію. Ці нові мешканці «чинили за давнім звичаєм [релігією, НС]». Але чи ці релігії були різні приступи до правдивого Бога Єгови? Ні, бо в тому вірші ясно каже: «Вони не шанують Господа [Єгову, НС] й не чинять за уставами й за обрядами Його» (2 Царів 17:34, Переклад Хоменка).

Логічно виходить, що релігії, які ігнорують Божі закони, не можуть задовольняти Бога. У цьому поміщається принцип, якого Ісус висловив, а це: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Як же релігія може представляти «Бога любові», коли між її членами немає цього ототожнюючого плоду правдивої релігії? (Івана 13:35; 1 Івана 4:8).

Релігія, яка справді представляє Одного правдивого Бога мусить змінювати риси людей, щоб вони ставали такими, як Він: люблячими, радісними, миролюбними, довготерпеливими, добрими, милосердними, лагідними, і здержливими (Галатів 5:​22, 23). Правдива релігія мусить вкорінювати в людей міцну віру, яка буде непохитно підтримувати Його норми поведінки й моральності. «По їхніх плодах ви пізнаєте їх»,​— сказав Ісус, уживаючи дерево як приклад. Тільки ті, «хто виконує Божу волю, ввійдуть у Царство небесне». Якщо через їхню релігію люди приносять поганий плід, то що ж може рекомендувати її бути доброю релігією? (Матвія 7:16—23).

Запитайте ж себе: Більшість релігій вчать, що це неправильно убивати людей, але що їхні члени роблять, коли вибухає війна? Більшість навчають святість шлюбу, але який же їхній рекорд відносно розводу й передшлюбних, як також позашлюбних статевих стосунків?

Слова проти вчинків

У 1982 р. професор фізики східного європейського університету сказав, коли став Свідком Єгови: «Я знайшов тільки одну релігійну організацію в світі, яка може ясно пояснити межі відносної свободи. Те що мене особливо переконало під час моїх студій із Свідками Єгови є, що ця організація має силу волі вимагати від своїх членів, щоб вони не виступали поза ці межі».

Чи інші релігії можуть те саме сказати? Наприклад, у своїй різдвяній звістці на 1986 р., папа Іоанн-Павло II вимагав покінчення з ненавистю, кажучи, що «тільки любов може змінити нашу планету». Але, які ж були успіхи Католицької церкви в здійсненні цього між своїми членами? А якщо всі релігії є тільки різні дороги ведучи до «Бога миру», то чому ж між їхніми членами миру немає? (Филип’ян 4:9).

Вони знайшли відповідь

Курт знеохотився з його релігією, тому що вона «прощала за все, і дуже занедбала серйозне студіювання Біблії». Дітер дуже обурився, коли взнав, що його священик не вірив у Біблію. Гунтер вірив, що «служити Богові не значить тільки слухати проповідей й співати гімни». Усі троє знайшли задоволення з участі у широкій програмі біблійної освіти, яку виконують Свідки Єгови.

Не дозвольте світським поглядам звести вас вірити, що «всі можуть спасатись своїм власним способом». Студіювання Біблії допоможе вам більше навчитись про Єгову, єдиного правдивого Бога, і Ісуса Христа, Його Сина. Це теж доведе вас до єдиної правдивої релігії достойної представляти Його.