Весілля, гідне пошани в очах Бога і людей

«У Кані Галілейській відбувалося весілля... Запросили туди також Ісуса з учнями» (ІВАНА 2:1, 2).

1. Що ми дізнаємося з розповіді про весілля в Кані, на якому був Ісус?

ІСУС, його мати й учні розуміли, наскільки радісними можуть бути гідні пошани весілля у членів Божого народу. На весіллі в Кані Христос навіть виконав своє перше, записане в Біблії, чудо, зробивши ту подію ще приємнішою (Івана 2:1—11). Ви, можливо, були на весіллі християн, які хочуть мати щасливе подружжя і служити Єгові. Або ви самі прагнете, щоб ваше весілля пройшло успішно, чи бажаєте зробити приємнішим весілля своїх друзів. Що для цього потрібно?

2. Що у Біблії говориться про весілля?

² Християни переконані, що тим, хто планує одружитись, дуже допомагають поради з Божого натхненого Слова (2 Тимофія 3:16, 17). Щоправда, Біблія не описує в деталях, яким саме має бути християнське весілля. І це зрозуміло, бо звичаї та вимоги закону в різних місцевостях і в різні часи відрізнялися. Наприклад, у стародавньому Ізраїлі не було офіційної весільної церемонії. У день весілля наречений брав наречену до свого чи до батькового дому (Буття 24:67; Ісаї 61:10; Матвія 1:24). Цей крок прилюдно засвідчував про укладення шлюбу. Тоді не проводили особливих весільних обрядів, які дуже поширені сьогодні.

3. Яку подію в Кані Ісус зробив ще радіснішою?

³ Ізраїльтяни вважали такий обряд укладенням подружжя, тобто шлюбом. Після цього гостей могли запросити на весільну гостину, подібну до тої, яка згадується в Івана 2:1. Багато перекладів Біблії передають цей вірш так: «Було весілля в Кані». Але слово, вжите тут в оригіналі, стосується гостини з нагоди одруження чи «весільного бенкету»a (Матвія 22:2—10; 25:10; Луки 14:8). На одному з таких весіль, у Кані, був присутнім Ісус, він зробив ту гостину ще радіснішою. Однак за часів Ісуса укладення шлюбу відбувалось зовсім не так, як сьогодні.

4. Які весільні церемонії вирішують мати деякі християни і чому?

⁴ Нині християни, які хочуть одружитись, повинні дотримуватися встановлених державою вимог, інакше їхній шлюб не зареєструють. Це може бути скромна церемонія, яку проводить суддя, мер міста чи релігійний служитель, уповноважений владою. Дехто запрошує на неї своїх родичів або християнських друзів, котрі були б свідками одруження чи просто розділили б їхню радість (Єремії 33:11; Івана 3:29). Не всі християни вирішують влаштувати велику весільну гостину, яка вимагала б значних приготувань та фінансових витрат. Вони воліють мати невелике частування і запрошують лише найближчих друзів. Хоч би якими були наші вподобання, ми мусимо поважати рішення інших зрілих християн, чиї погляди на весілля можуть відрізнятися від наших (Римлян 14:3, 4).

5. Чому багато християн хоче мати весільну промову і яка її особливість?

⁵ Більшість християнських подружніх пар просить, щоб на їхньому весіллі була виголошена біблійна промоваb. Вони знають, що шлюб заснував Єгова і дав у своєму Слові мудрі поради, як зробити подружнє життя успішним і щасливим (Буття 2:22—24; Марка 10:6—9; Ефесян 5:22—33). Наречені бажають, аби на цій радісній події були присутні їхні друзі та родичі. Як же нам ставитися до різних державних законів, процедур і звичаїв, поширених у нашій місцевості? У цій статті ми обговоримо декотрі церемонії одруження, які існують у різних країнах. Деякі з них можуть сильно відрізнятись від знаних нам церемоній або від того, що є звичним для нашої місцевості. Ми теж побачимо, яке ставлення до весілля важливо мати Божим слугам, а також які принципи варто застосовувати при підготовці до цього свята.

Гідний пошани шлюб — належно зареєстрований

6, 7. Чому ми повинні знати офіційні вимоги щодо одруження і як треба до них ставитись?

⁶ Єгова дав початок шлюбу. А втім, відповідальність укладати шлюби беруть на себе людські уряди. Дотримуватися встановлених ними вимог правильно, бо Ісус сказав: «Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Марка 12:17). Подібно радив апостол Павло: «Нехай кожна душа підкоряється тим, хто посідає вищу владу, бо вся влада від Бога і та відносна влада, яку вони мають,— саме від нього» (Римлян 13:1; Тита 3:1).

⁷ У більшості країн «кесар», тобто органи влади, встановлює конкретні норми щодо того, хто має право вступити в шлюб. Тому двоє християн, які згідно з вимогами Біблії можуть одружитися, повинні сумлінно дотримуватись місцевих законів. Це може бути вимога отримати дозвіл від уповноваженого державою представника і зареєструвати укладення шлюбу. Коли кесар Август наказав зробити перепис, Йосип з Марією виконали цю постанову і пішли до Віфлеєма, «щоб записатися» (Луки 2:1—5).

8. Коли шлюб християн стає дійсним в очах Бога і чого вони уникають?

⁸ Коли двоє християн укладають шлюб, дотримуючись вимог закону, то в Божих очах цей союз є дійсний. Тому Свідки Єгови не мають потреби повторювати ані офіційних церемоній, ані шлюбних обітниць, скажімо, на 25-ту чи 50-ту річницю одруження (Матвія 5:37). (У деяких релігіях вважають, що зареєстрований державою шлюб є недійсним доти, доки священик або релігійний служитель не виконає певний обряд чи не проголосить пару чоловіком і дружиною). Уряди багатьох країн уповноважують когось зі Свідків Єгови реєструвати шлюби. Тоді весільну церемонію разом з промовою можна провести в Залі Царства. Це місце поклоніння буде відповідним для промови про сімейний устрій, який започаткував Бог Єгова.

9. а) Що може вирішити християнська пара, коли шлюб реєструється в державній установі? б) У чому повинні пересвідчитись старійшини перед весільною промовою?

⁹ За законами багатьох країн шлюби реєструють у державній установі, наприклад у мерії міста, або в іншому місці але у присутності призначеного службовця. Біблійну промову в Залі Царства християнам виголошують зазвичай того ж чи наступного дня після офіційної реєстрації. (Вони не відкладають біблійну промову на довгий час, бо хочуть засвідчити, що їхній шлюб є законним в очах Бога і людей, у тому числі християнського збору). Молода пара, яка хоче мати біблійну промову в певному Залі Царства, спочатку повинна отримати дозвіл від службового комітету збору, який користується тим залом. Старійшини переконаються, чи пара має добру репутацію і чи церемонія не буде відбуватися в час проведення зібрань збору або інших заходів (1 Коринфян 14:33, 40). Вони теж ознайомляться з планами щодо проведення церемонії в залі і вирішать, чи потрібно зробити відповідне оголошення про його використання.

10. Якою буде весільна промова, коли вимагається офіційно реєструвати шлюб?

¹⁰ Весільна промова, яку виголошуватиме старійшина, має бути теплою, сповненою поваги, а також духовно підбадьорливою. Після того як молоді зареєструють свій шлюб, промовець повідомить слухачів, що вони одружені згідно із законом «кесаря». Коли на реєстрації молода пара не давала шлюбних обітниць, вона може дати їх під час промовиc. Скласти обітниці перед Єговою і збором можна навіть тоді, коли це вже зроблено на офіційній церемонії. Тоді обітниці слід давати у минулому часі, аби показати, що молодята вже з’єднані «одним ярмом» (Матвія 19:6; 22:21).

11. Як реєструють шлюби у деяких країнах і як відповідно до цього треба пристосувати весільну промову?

¹¹ Закон деяких країн не вимагає реєстрації шлюбу в державних установах або призначеними службовцями. Шлюб вважається дійсним, коли молода пара дає певній посадовій особі підписаний реєстраційний документ. Їхнє свідоцтво про одруження заносять у реєстр. Після цього пара вважається законними чоловіком та дружиною, і цей день є датою їхнього шлюбу. Якщо молоді одружились таким чином, то, як згадувалось раніше, невдовзі після реєстрації шлюбу духовно зрілий брат може виголосити біблійну промову в Залі Царства. Промовець повідомить присутніх, що цей шлюб вважається законним, бо вже є зареєстрований. Обітниці складатимуть згідно з порадами в абзаці 10 і примітці. Усе це сприятиме тому, що присутні в Залі Царства радітимуть разом з молодими і також отримають пожиток від порад з Божого Слова (Пісня над піснями 3:11).

Шлюб, заснований на звичаях, та цивільний шлюб

12. Що таке шлюб, заснований на звичаях, і що радиться зробити після укладення такого шлюбу?

¹² У деяких країнах подружні пари укладають шлюби, засновані на звичаях (інколи їх називають племінними шлюбами). Це не просто життя на віру двох осіб чи незареєстрований шлюб, який, хоч і визнається в певних місцевостях, не є цілком законнимd. Ідеться про одруження, засноване на звичаях, що прийняті у племені або на якійсь території. Це може бути сплата і прийняття викупу за наречену, без чого одруження не вважатимуть офіційним, а отже воно не відповідатиме біблійним вимогам. З погляду уряду цей шлюб є дійсним, законним і накладає відповідні зобов’язання. Зазвичай такий шлюб реєструють і пара отримує свідоцтво про одруження. Цей документ служитиме захистом для подружжя та їхніх дітей або для дружини, якщо вона овдовіє. У зборі можуть заохочувати тих, хто уклав шлюб, заснований на звичаях, якомога швидше його зареєструвати. Очевидно, навіть під Мойсеєвим Законом велись офіційні записи про шлюби і народження дітей (Матвія 1:1—16).

13. Що доцільно згадати у весільній промові після укладення шлюбу, заснованого на звичаях?

¹³ Наречені, офіційно об’єднані в шлюбі, заснованому на звичаях, стають чоловіком і дружиною. Як уже зазначалось, після укладення такого законного шлюбу для християн можуть виголосити весільну промову в Залі Царства, під час якої вони складуть шлюбні обітниці. Промовець повідомить, що пара вже одружена згідно із законом «кесаря». Таку промову виголошують лише один раз. Оскільки укладається один законний шлюб, заснований на звичаях (або племінний шлюб), тому має бути лише одна біблійна промова. Її належить виголошувати якомога швидше після реєстрації, бажано в той же день. Це додасть гідності християнському шлюбу в очах інших людей.

14. Що варто робити християнам, коли можна укласти і цивільний шлюб, і шлюб, заснований на звичаях?

¹⁴ У місцевостях, де шлюб, заснований на звичаях, офіційно визнаний, можна також укласти цивільний (або державний) шлюб. Зазвичай цивільний шлюб укладає державний представник. Тоді молода пара може дати обітниці і зареєструвати своє подружжя. Деякі християнські пари віддають перевагу цивільному шлюбу. Немає потреби укладати два види шлюбу, бо і цивільний шлюб, і шлюб, заснований на звичаях, має законну силу. У такому разі потрібно також застосувати поради з абзаців 9 і 10 щодо весільної промови і обітниць. Головне, щоб пара одружилась у спосіб, гідний в очах Бога і людей (Луки 20:25; 1 Петра 2:13, 14).

Виявляйте пошану в своєму подружжі

15, 16. Як під час одруження можна виявляти пошану?

¹⁵ Коли в родині перського царя виникла проблема, головний радник Мемухан дав мудру пораду: «[Хай] всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам» (Естер 1:20). Християнські подружжя не потребують наказів людських правителів, бо дружини самі хочуть виявляти честь своїм чоловікам. Християнські чоловіки теж віддають дружинам пошану і хвалять їх (Приповістей 31:11, 30; 1 Петра 3:7). Не потрібно чекати багато років, щоб виявляти пошану. Шанувати одне одного треба з самого початку, від дня весілля.

¹⁶ Таку пошану під час весілля мають виявляти не лише наречений і наречена. Християнський старійшина повинен виголошувати весільну промову, спрямовану до наречених, також із пошаною. З поваги до них, промовець не буде багато жартувати або часто цитувати народні прислів’я. Він теж не говоритиме про молодят щось таке, від чого вони або слухачі могли б засоромитись. Брат буде виголошувати промову підбадьорливо і з теплотою, зосереджуючись на Засновнику подружжя та Його чудових порадах. Промова, виголошена з гідністю, сприятиме тому, що весілля принесе честь Богу Єгові.

17. Чому християнам слід дотримуватись державних вимог щодо весільних церемоній?

¹⁷ У цій статті ми обговорили багато вимог закону щодо весільної церемонії. Можливо, деякі з них не стосуються вашої країни. Однак слід пам’ятати, що Свідків Єгови, організовуючи весілля, мають виявляти повагу до державних законів, тобто вимог «кесаря» (Луки 20:25). Павло радить: «Віддавайте належне усім: хто вимагає податок — тому податок... хто пошану — тому пошану» (Римлян 13:7). Отже, християни від самого дня весілля повинні виявляти пошану до шлюбу, який є Божим устроєм.

18. Що християни зазвичай організовують після урочистої церемонії і де міститься необхідна інформація на цю тему?

¹⁸ Зазвичай після урочистої церемонії християни організовують частування, гостину або весільний бенкет. Колись на подібній весільній гостині був навіть Ісус. Як поради з Біблії можуть допомогти нам організувати гостину так, щоб вона принесла честь Єгові, а для молодят і християнського збору була приємною і відсвіжною? Це питання ми обговоримо в наступній статтіe.

Нехай ваша віра виявляється у вчинках

«Віра, якщо не має вчинків, сама по собі мертва» (ЯКОВА 2:17).

1. Чому ранні християни дбали і про віру, і про вчинки?

РАННІ християни виявляли свою віру вчинками. Учень Яків заохочував їх: «Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами». Далі він додав: «Як тіло без духу мертве, так і віра без учинків мертва» (Якова 1:22; 2:26). Через 35 років після написання цих слів християни і далі виявляли свою віру належними вчинками. Але, на жаль, не всі. Ісус похвалив збір у Смирні, але зборові в Сардах сказав: «Знаю про вчинки твої. Якщо подивитися на твоє ім’я, ти ніби живий, хоча насправді ти мертвий» (Об’явлення 2:8—11; 3:1).

2. Яке запитання щодо своєї віри можуть поставити собі християни?

² Ісус заохочував християн у Сардах, а також тих, хто пізніше читатиме ці слова, виявляти свою першу любов до християнської правди і залишатись духовно пильними (Об’явлення 3:2, 3). Кожен з нас може запитати себе: «А що сказати про мої вчинки? Чи я роблю все можливе, щоб виявляти свою віру вчинками, навіть коли не проповідую чи не є на зібраннях» (Луки 16:10). Свою віру можна виявляти за різних обставин. Розгляньмо, як християни можуть це робити на товариських зустрічах, зокрема на весільних гостинах.

Невеликі гостини

3. Що говориться в Біблії про гостини?

³ Приємно, коли нас запрошують на християнську вечірку. Єгова є «щасливим Богом» і хоче, аби його слуги теж були щасливими (1 Тимофія 1:11). Він надихнув Соломона записати: «Радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її» (Екклезіяста 3:1, 4, 13; 8:15). Таку радість відчуває родина, коли збирається за столом, або правдиві поклонники під час невеликих товариських гостин (Йова 1:4, 5, 18; Луки 10:38—42; 14:12—14).

4. Про що має подумати той, хто організовує гостину?

⁴ Якщо ви влаштовуєте гостину чи відповідаєте за неї, треба все добре спланувати, навіть коли запрошуєте лише кількох одновірців на просте частування і дружню розмову (Римлян 12:13). Вам слід керуватись «мудрістю, що згори», щоб ‘усе відбувалося пристойно’ (1 Коринфян 14:40; Якова 3:17). Апостол Павло написав: «Їсте ви чи п’єте, чи робите щось інше — усе робіть на Божу славу. Не давайте підстави для спотикання» (1 Коринфян 10:31, 32). На що необхідно звернути особливу увагу? Коли все добре обдумати й належно спланувати, тоді і ви, і гості зможете показати, що ваші вчинки не розходяться з вірою (Римлян 12:2).

Яку гостину ви плануєте?

5. Чому господарям слід подумати про те, чи варто подавати алкогольні напої і чи буде музика?

⁵ Нерідко господарі стоять перед вибором: подавати алкогольні напої чи ні. Щоб товариська зустріч була приємною, не обов’язково вживати алкоголь. Пригадайте, коли до Ісуса прийшов великий натовп людей, він чудом збільшив кількість хліба та риби і нагодував їх. У цій розповіді не згадується, що Ісус чудом зробив вино, хоча йому це було під силу (Матвія 14:14—21). Проте якщо ви вирішили подавати на гостині алкогольні напої, то постарайтесь, щоб їх не було надто багато. Також подбайте, щоб гості, які не захочуть пити алкоголь, мали можливість споживати інші напої (1 Тимофія 3:2, 3, 8; 5:23; 1 Петра 4:3). Ніколи й нікого не змушуйте пити напої, які згодом можуть «кусати, як гад» (Приповістей 23:29—32). А як щодо музики і співу? Якщо на вашій гостині буде музика, то ви, без сумніву, ретельно виберете пісні з належним ритмом і словами (Колосян 3:8; Якова 1:21). Багато християн побачили, що слухання «Мелодій Царства» і спів цих пісень сприяє приємній атмосфері на товариській зустрічі (Ефесян 5:19, 20). Крім того, необхідно контролювати гучність музики, аби вона не заглушала розмов і не заважала сусідам (Матвія 7:12).

6. Як господар, організовуючи товариську зустріч, покаже, що має живу віру?

⁶ На товариських вечірках християни можуть спілкуватися на різні теми, читати щось вголос чи розповідати цікаві випадки. Якщо гості починають говорити про недоречні справи, господар може делікатно перевести розмову в позитивне русло. Він теж слідкуватиме, щоб розмову не вів лише хтось один. Якщо таке стається, то господар тактовно втрутиться в розмову і залучить до неї інших. Він може заохотити молодих висловлювати свої думки або запропонувати обговорити цікаву для всіх тему. Такі зустрічі принесуть справжнє задоволення і молодим, і старшим. Коли ви як господар мудро і з тактовністю проведете товариську зустріч, тоді «про вашу поміркованість» знатимуть усі присутні (Филип’ян 4:5). Вони побачать, що ваша віра жива і керує всіма вашими вчинками.

Одруження і весільні гостини

7. Чому планування весілля заслуговує особливої уваги?

⁷ Однією з особливих нагод для радості є християнське весілля. Давні слуги Єгови, в тому числі Ісус і його учні, охоче приходили на весільні гостини (Буття 29:21, 22; Івана 2:1, 2). Нині, як видно з розповідей про християнські весілля, планування гостини вимагає особливих зусиль. Тим більше, коли ми хочемо, щоб у вчинках християн виявлялись розсудливість і поміркованість. Усе ж християни не вважають весільні гостини чимось поганим і стараються під час таких оказій виявляти свою віру.

8, 9. Як деякі весільні церемонії свідчать про правдивість слів з 1 Івана 2:16, 17?

⁸ Багато людей, які не знають чи не дотримуються Божих принципів, вважають, що на весіллі можна дозволити собі різні крайнощі. В одному з європейських журналів наречена так описала своє «королівське» весілля: «Ми їхали у парадній кареті, запряженій четвіркою коней, а за нами дванадцять екіпажів і диліжанс, в якому постійно грав оркестр. Вишукане меню, чудова музика, все було просто божественно. А я, як і бажала, того дня була королевою».

⁹ Звичаї в різних місцевостях різні. Але поширені нині погляди на весілля свідчать про правдивість слів апостола Івана: «Все у світі: прагнення плоті, прагнення очей та вихваляння своїми статками — походить не від Батька, а від світу». Чи можете уявити зрілих християн, які хочуть влаштувати для себе «королівське» весілля з казково багатою гостиною? Радше вони зважатимуть на біблійну пораду: «Хто виконує Божу волю, той залишається навіки» (1 Івана 2:16, 17).

10. а) Як молоді виявлять поміркованість, плануючи весілля? б) Як наречені будуть вирішувати, кого запросити на весілля?

¹⁰ Біблія допомагає християнським парам, які планують весілля, бути практичними і розважливими. Весілля, безперечно, є важливою подією. Проте християни пам’ятають, що це лише початок подружнього життя двох людей, які мають надію жити вічно. Вони не зобов’язані влаштовувати великого весільного бенкету. Якщо наречені планують гостину, то порахують витрати на неї і визначать, якою вона має бути (Луки 14:28). Згідно з Біблією, чоловік є головою сім’ї (1 Коринфян 11:3; Ефесян 5:22, 23). Тому відповідає за весільну гостину передусім наречений. Він, звичайно, прислухатиметься до думки своєї майбутньої дружини стосовно того, кого вони хочуть і кого можуть запросити на весільну гостину. Але запросити всіх родичів і друзів неможливо і, мабуть, недоцільно, тому молодятам слід підійти до цієї справи розсудливо. Наречені повинні довіряти, що їх зрозуміють ті християни, яких вони не зможуть запросити (Екклезіяста 7:9).

Розпорядник весілля

11. Який обов’язок має розпорядник весілля?

¹¹ Якщо наречені вирішать влаштувати весільну гостину, то як її організувати, щоб усе відбувалося гідно? Свідки Єгови вже не раз переконались, що мудро призначити розпорядника. Так було на весіллі в Кані, котре відвідав Ісус. Розпорядником того весілля, очевидно, був гідний довір’я співпоклонник (Івана 2:9, 10). Тому розсудливий наречений вибере духовно зрілого християнина, який міг би виконувати цей важливий обов’язок. Дізнавшись про бажання та смаки нареченого, розпорядник постарається, щоб перед і під час весільної гостини все відбувалося згідно з планами молодих.

12. Про що має подбати наречений стосовно алкогольних напоїв?

¹² Як згадувалось у 5-му абзаці, деякі молоді пари вирішують не подавати на гостині алкогольних напоїв. Вони не хочуть, щоб зловживання алкоголем затьмарило радість цієї події чи ще якось вплинуло на її проведення (Римлян 13:13; 1 Коринфян 5:11). Якщо вони вирішать подавати алкогольні напої, то наречений мусить подбати, щоб алкоголю не було забагато. Пригадаймо розповідь про весілля в Кані. Крім вина, яке подавали господарі, Ісус чудом зробив ще чимало доброго вина. Розпорядник весілля тоді сказав: «Завжди подають спочатку добре вино, а коли люди вже трохи сп’яніють,— гірше. Ти ж добре вино тримав аж досі» (Івана 2:10). Звичайно, Ісус не схиляв людей до пияцтва, бо вважав, що воно заслуговує осуду (Луки 12:45, 46). Зі слів розпорядника про якість вина, можна зрозуміти, що він бував на весіллях, де гості напивались (Дії 2:15; 1 Фессалонікійців 5:7). Отож і наречений, і гідний довір’я християнин, якого вибрали розпорядником, слідкуватимуть, щоб усі присутні дотримувались поради: «Не впивайтеся вином, що доводить до розгулу» (Ефесян 5:18; Приповістей 20:1; Осії 4:11).

13. На що зважатимуть молодята, якщо на їхньому весіллі буде музика і чому?

¹³ Якщо на весіллі буде музика, то її гучність не має перешкоджати спілкуванню. Один християнський старійшина зауважив: «Під вечір, коли гості більше спілкуються і починаються танці, музика зазвичай стає гучнішою. Спочатку вона звучить неголосно, але згодом вже заглушає розмову. Весільна гостина — це чудова можливість побути в приємному товаристві. Прикро, коли надто гучна музика позбавляє християн такої нагоди». За музику та її гучність відповідальні наречений і розпорядник весілля, а не музиканти чи той, хто програє́ музичні записи. Павло написав: «Все, що говорите або чините, нехай буде в ім’я Господа Ісуса» (Колосян 3:17). Чи пам’ятатимуть гості після весілля, що молодята, вибираючи музику, чинили усе в ім’я Ісуса? Адже саме так має бути.

14. Що християнам передусім повинне запам’ятатися з християнського весілля?

¹⁴ Про добре організоване весілля залишаються приємні спогади. Ось як висловились про одне весілля Адам і Едіта, котрі одружені вже 30 років: «Панувала чудова атмосфера. Крім пісень на хвалу Єгові, були й інші пристойні розваги. Танці й музика не були найважливішою частиною гостини. Програму провели весело й підбадьорливо, ніщо не порушувало біблійних принципів». Справді, наречений і наречена мають багато нагод виявити свою віру вчинками.

Весільні подарунки

15. Які біблійні поради щодо весільних подарунків варто взяти до уваги?

¹⁵ У багатьох країнах родичі і друзі роблять подарунки молодятам. На що варто звертати увагу, коли плануєте щось дарувати? Згадаймо слова апостола Івана про «вихваляння своїми статками». Він сказав, що таке вихваляння властиве не християнам, які виявляють свою віру вчинками, а світові, що минається (1 Івана 2:16, 17). Пам’ятаючи про Іванову пересторогу, чи повинні молоді оголошувати ім’я кожного, хто робить подарунок? Християни з Македонії та Ахаї дали пожертви для братів у Єрусалимі, але ніде не згадується, що їхні імена були публічно оголошені (Римлян 15:26). Багато християн, роблячи подарунки на весіллі, не хочуть привертати до свого імені зайвої уваги. Розгляньте, що радить Ісус в Матвія 6:1—4.

16. Як наречені, приймаючи весільні подарунки, старатимуться не образити чиїхось почуттів?

¹⁶ Якщо б ми оголошували, хто і що подарував, то цим спонукували б «одні одних до суперництва» — чий подарунок кращий і дорожчий. Тому розважливі християнські пари не будуть оголошувати імена тих, хто робить подарунки. Інакше можуть засоромитись ті, хто не мав змоги щось подарувати (Галатів 5:26; 6:10). Це не означає, що молодий або молода не повинні знати, хто зробив той чи інший подарунок. Вони можуть дізнатися про це з доданої до подарунка листівки, однак не будуть її зачитувати вголос. Отже коли ми купуємо, даруємо чи приймаємо весільні подарунки, то теж можемо виявляти свою віру в учинкахa.

17. Що повинні постановити християни стосовно своєї віри і вчинків?

¹⁷ Виявляти нашу віру вчинками означає щось більше, ніж вести морально чисте життя, відвідувати християнські зібрання і проповідувати. Нехай кожен з нас має живу віру, котра буде очевидною в усьому, що ми робимо. Тоді про нашу віру свідчитимуть «довершені» діла, навіть коли це стосується справ, про які йшлося у цій статті (Об’явлення 3:2).

18. Як слова з Івана 13:17 стосуються християнських весіль і товариських зустрічей?

¹⁸ Після того як Ісус дав учням приклад любові, помивши їм ноги, він сказав: «Коли ви знаєте все це, то щасливі, якщо так робите» (Івана 13:4—17). Можливо, у вашій місцевості немає потреби чи звичаю мити ноги гостям. Але, як ми розглянули вище, у житті — в тому числі під час товариських зустрічей і християнських весіль — є багато нагод виявити свою віру вчинками любові й турботи. Ми хочемо робити це, коли одружуємось або коли йдемо на весілля до християн, які також прагнуть виявляти свою віру в учинках.

[Примітка]

Як би ви відповіли?

Як можна виявляти свою віру в учинках,

• коли організовуєте товариські зустрічі?

• коли організовуєте весілля чи гостину?

• коли даруєте чи отримуєте весільні подарунки?

[Ілюстрація на сторінці 24]

Навіть коли запрошуєте лише кількох одновірців, керуйтесь «мудрістю, що згори».

Нехай ваше весілля буде радісне і гідне пошани

«МОЄ весілля було одним з найважливіших і найрадісніших днів у житті»,— сказав Ґордон, який одружений вже майже 60 років. Чому весілля є такою важливою подією для правдивих християн? Тому що в цей день вони дають урочисту обіцянку тим, кого ніжно люблять,— подружньому партнерові та Богу Єгові (Матвія 22:37; Ефесян 5:22—29). Ті, хто планує одружитися, хочуть зробити своє весілля радісним днем, а також виявити пошану до Засновника подружжя (Буття 2:18—24; Матвія 19:5, 6).

Що може зробити наречений, аби ця важлива подія відбулась належно? Як наречена може виявити повагу до свого майбутнього чоловіка і до Єгови? Як запрошенні гості можуть зробити весілля ще радіснішим? Відповісти на ці запитання допоможе розгляд деяких біблійних принципів. Застосовуючи ті принципи, можна уникнути проблем, які нерідко затьмарюють радість на весіллі.

Хто відповідальний?

У багатьох країнах хтось зі Свідків Єгови, кваліфікований брат, має право офіційно реєструвати шлюби. А там, де шлюб реєструється лише в державних установах, наречені можуть попросити, щоб для них виголосили біблійну промову. У ній показано, як чоловік повинен виконувати даний Богом обов’язок — бути головою сім’ї (1 Коринфян 11:3). Тому наречений несе головну відповідальність за все, що відбувається під час весілля. Звичайно, приготування до весільної церемонії і до гостини робляться заздалегідь. Для нареченого це буває нелегким завданням. Чому?

Однією з причин може бути те, що родина молодого або молодої нав’язує свої плани щодо весілля. Родольфо, який зареєстрував багато шлюбів, говорить: «Іноді наречений перебуває під величезним тиском родичів, особливо коли вони покривають якусь частину витрат. Родичі можуть наполягати на власній думці про те, що́ має відбуватись протягом весільної церемонії та гостини. У такому разі нареченому важко виконувати свій біблійних обов’язок — відповідати за організацію весілля».

Макс, який уже 35 років одружує молоді пари, каже: «Я помітив, що дедалі частіше наречена сама вирішує, якою буде весільна церемонія і гостина, не дуже зважаючи на думку нареченого». Дейвід, який також зареєстрував чимало шлюбів, пояснює: «Нареченому не дають брати на себе керівництво і зазвичай не залучають його до весільних приготувань». Як наречений може успішно виконувати свій обов’язок?

Обговорюйте свої плани

Щоб належно приготуватись до весілля, молодий мусить підтримувати добрий обмін думками. Біблія доречно говорить: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС]» (Приповістей 15:22). Можна уникнути багатьох непорозумінь, коли наречений обговорить плани щодо весілля з нареченою, родичами і тими, хто може дати цінну пораду на основі Біблії.

Дуже важливо, щоб молода пара спочатку узгодила свої плани та можливості між собою. Чому? Ось приклад. Іван та його дружина Дельвін, які виховувались у різних культурах, вже багато років втішаються щасливим подружжям. Згадуючи свої плани щодо весілля, Іван каже: «Я чітко уявляв, яким має бути наше весілля. Я хотів, щоб прийшли всі мої друзі, щоб був великий торт, а наречена була у білій сукні. А от Дельвін мріяла про невеличку, просту гостину без весільного торта. Вона навіть не планувала бути у весільній сукні».

Що допомогло цій парі дійти згоди? Сердечний та відвертий обмін думками (Приповістей 12:18). Іван пояснює: «Ми вивчали написані на основі Біблії статті про весілля, наприклад з «Вартової башти» за 1 січня 1985 рокуa. Подані там поради допомогли нам зберігати духовний погляд на цю подію. Через різне походження нам довелось іти на поступки у справах особистого вибору, і ми погодились на щось середнє».

Арет і Пенні зробили подібно. Про своє весілля Арет каже: «Ми з Пенні обговорили наші плани щодо весілля і дійшли згоди. Ми просили в молитві, щоб Єгова поблагословив цей день. Крім того, я радився з нашими батьками та зрілими подружжями у зборі. Вони нам багато в чому допомогли. Завдяки цьому наше весілля було чудовим».

Належний одяг і зовнішній вигляд

Ясно, що і молодий, і молода хочуть гарно виглядати на своєму весіллі (Псалом 45:9—16). Щоб знайти відповідний одяг, молодим доводиться тратити немало часу, зусиль та грошей. Які біблійні принципи допоможуть їм вибрати належний та гарний одяг?

Розгляньмо, що́ одягає наречена на весілля. Хоча в кожної людини свої смаки і в кожній країні свої звичаї, біблійні вказівки можна застосувати всюди. Жінкам слід одягатись «охайно, скромно і з розважністю». Християнські жінки мають застосовувати цю пораду за різних обставин, зокрема в день весілля. Щоб ця подія була радісною, не обов’язково одягати «дуже дороге убрання» (1 Тимофія 2:9; 1 Петра 3:3, 4). Як приємно, коли молоді беруть до уваги біблійні поради щодо одягу.

Дейвід, про якого згадувалось раніше, говорить: «Більшість молодих пар намагається дотримуватись біблійних принципів, і їх варто за це похвалити. Однак траплялись випадки, коли наречена і дружки одягалися нескромно. Їхні сукні були з прозорої тканини або з глибоким декольте». Один зрілий старійшина зустрівся з молодою парою перед весіллям і нагадав їм, що важливо мати духовний погляд на зовнішній вигляд. Він запитав їх, який одяг був би відповідним для християнського зібрання. Звичайно, те, що ми одягаємо на зібрання і на весілля, може різнитись і залежати від місцевих звичаїв. Проте наш одяг повинен бути скромним та відповідати християнським вимогам. Хтось може вважати біблійні норми моралі надто суворими, але правдиві християни намагаються протистояти впливові світу, який змушує їх жити за його нормами (Римлян 12:2; 1 Петра 4:4).

Пенні розповідає: «Того дня для нас не були найважливішими одяг чи гостина. Арет і я зосередились на духовній, головній частині нашого весілля. Тому мені запам’яталось не те, в що я була одягнена або що їла, а люди, з якими провела той день. А найважливіше — я була щасливою, бо вийшла заміж за коханого чоловіка». Християнським парам доречно про це пам’ятати, коли вони планують своє весілля.

Гідна пошани церемонія у Залі Царства

Багато молодят бажають провести весільну церемонію у Залі Царства. Чому? Одна пара пояснює: «Ми розуміли, що шлюб — це священний союз, започаткований Єговою. Одруження в Залі Царства, місці поклоніння, вже з самого початку нагадувало нам, що Єгова є частиною нашого подружжя. Ми вирішили провести весільну церемонію у Залі Царства ще й тому, щоб запрошені невіруючі родичі бачили, наскільки важливим для нас є поклоніння Єгові».

Дозвіл на проведення весільної церемонії у Залі Царства дають відповідальні за зал старійшини. Тож молодята повинні обговорити з ними наперед свої плани. Наречений і наречена покажуть свою повагу до запрошених гостей, коли вчасно прибудуть на урочистість. Молоді повинні старатись, щоб усе відбувалося з гідністюb (1 Коринфян 14:40). Тому вони уникатимуть недоречних хизувань чи звичаїв, характерних для більшості світських весіль (1 Івана 2:15, 16).

Запрошені гості можуть показати, що мають такий же погляд на шлюб, як і Єгова. Наприклад, вони не очікуватимуть, що весілля перевершуватиме інші християнські весілля, ніби проводяться якісь змагання, чия церемонія і гостина вишуканіші. Зрілі християни розуміють, що послухати біблійну промову в Залі Царства важливіше, ніж прийти на весільний бенкет або вечірку. Коли час або обставини не дозволяють християнам бути на обох частинах весілля, ліпше прийти на промову в Зал Царства. Старійшина, на ім’я Вільям, каже: «Якщо гості без важливої причини не прийшли до Залу Царства, а лише на гостину, то це показує, що вони не зовсім цінують святість цієї події. Навіть якщо нас не запросили на гостину, прийшовши на весільну церемонію у Зал Царства, ми розділимо радість молодих і дамо хороше свідчення їхнім невіруючим родичам».

Справжня радість після весілля

Підготовка і проведення весіль перетворилась на цілу індустрію. Згідно з недавнім дослідженням, середнє за величиною весілля в США «коштує 22 тисячі доларів, тобто половину [річного] доходу середньої американської сім’ї». Під впливом реклами чимало молодят або їхні родини заради одного дня залазять у величезні борги, які доводиться повертати роками. Хіба ж це добрий початок подружнього життя? Ті, хто не знає чи не хоче знати біблійних принципів, можуть дозволити собі таке марнотратство. Але правдиві християни роблять зовсім інакше.

Багато з них встановлюють розсудливі межі щодо розміру весілля і пов’язаних з ним витрат. Це дозволяє їм більше зосередитись на духовній частині події. Крім того, вони можуть мудро використовувати час і засоби для досягнення цілей, до яких їх спонукує особисте присвячення Богові (Матвія 6:33). Ось приклад Ллойда й Александри, які після одруження 17 років разом служили повночасно. Ллойд каже: «Можливо, комусь наше весілля видавалось дуже простим, але ми з Александрою були задоволені. Ми розуміли, що наше весілля має бути не фінансовим тягарем, а святом, адже це заснований Єговою союз, який робить двох людей щасливими».

Александра додає: «До одруження я піонерувала і не хотіла полишати цей привілей тільки задля того, щоб мати вишукане весілля. Все ж наше весілля було чимось особливим. Проте ми розуміли, що це лише перший день нашого спільного життя. Ми застосували пораду, щоб не надто зосереджуватись на самій церемонії одруження, а шукати керівництва Єгови в подружньому житті. Саме це принесло нам благословення»c.

Справді, ваше весілля — це особлива подія. Ставлення до цього дня, а також його проведення можуть показати, яким буде ваше подружнє життя в майбутньому. Отже, покладайтесь на керівництво від Єгови (Приповістей 3:5, 6). Не втрачайте духовного погляду на весілля. Допомагайте одне одному виконувати дані Богом обов’язки. Так ви закладете міцну основу для шлюбу і Єгова поблагословить вас справжньою радістю, яка триватиме багато років (Приповістей 18:22).