ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА
Товариства «Вартова башта»
Українська
  • БІБЛІЯ
  • ПУБЛІКАЦІЇ
  • ЗІБРАННЯ
  • it «Міхмаш, Міхмас»
  • Міхмаш, Міхмас

Немає відеоматеріалів для виділеного уривка.

На жаль, не вдалося відтворити відеофайл.

  • Міхмаш, Міхмас
  • Розуміння Біблії
  • Подібний матеріал
  • «Ніщо не перешкодить Єгові»
    Наслідуймо їхню віру
  • Йонатан. Чоловік, який покладався на Бога
    Вартова башта оголошує Царство Єгови — 2007
  • Відданість, яка вимагала мужності
    Вони подали нам приклад мужності
  • Йонатан — ,Один чоловік з тисячі’
    Вартова башта оголошує Царство Єгови — 1981
Показати більше
Розуміння Біблії
it «Міхмаш, Міхмас»

МІХМА́Ш, МІХМА́С

(озн. «відкладене [тобто потаємне] місце»).

Місце, яке ототожнюють із сучасним Мухмасом. Це розташоване на пагорбі поселення лежить на висоті близько 600 м над рівнем моря приблизно за 11 км на Пн. Сх. від Єрусалима. На Пд. від Мухмаса простягається Ваді-Сувейніт (Нахал-Міхмас), яка вважається «ущелиною, що біля Міхмаша» (1См 13:23). Ваді-Сувейніт, яка поєднана з іншими ваді на Пд. Зх. й Пн. Зх., пролягає від гористої місцевості Єфрема до Йорданської долини.

Цар Саул, прагнучи звільнити ізраїльтян від панування філістимлян, зібрав військо з 3000 чоловіків. 2000 воїнів отаборилися разом з ним у Міхмаші та в гористому краю довкола Бетеля, а інші — з його сином Йонатаном у Гіві. Пізніше Йонатан розбив «філістимський гарнізон» у поблизькій Геві («Гіві», Vg). У відповідь філістимляни зібрали численне військо з колісницями й кіннотниками, що, очевидно, змусило Саула відступити від Міхмаша до Гілгала. Зі страху перед таким військом багато ізраїльтян стали ховатися в печерах і ущелинах, а деякі навіть втекли на Сх. від Йордану. Згодом Саул сказав, що саме через втечу наляканих ізраїльських воїнів йому довелося самому принести жертву цілопалення, не дочекавшись Самуїла. Отримавши від Самуїла докір за цей зухвалий учинок, Саул і приблизно 600 позосталих воїнів пішли до Йонатана в Геву (1См 13:1—16). Згідно з 1 Самуїла 14:2, Саул, очевидно, переніс свій табір в Мігрон, що на околиці Гіви.

Подвиг Йонатана. Коли три загони філістимлян, які чинили набіги, вийшли з табору в Міхмаші, а один сторожовий загін вийшов до переходу «через ущелину, що біля Міхмаша», Йонатан вирішив їх зупинити (1См 13:16—23). Для цього він перетнув ущелину, тобто (якщо це Ваді-Сувейніт) глибоку западину між стрімкими скелями на Сх. від Геви (Джаби). Там, де Ваді-Сувейніт різко повертає, здіймаються два пагорби з крутими кам’янистими схилами. Ймовірно, це шпилясті скелі Боцец і Сене, вершини яких, можливо, впродовж майже 3000 років стали округлими під дією ерозії (1См 14:1—7). Для людини, не знайомої з цією місцевістю, вибратися з лабіринтів пагорбів, валів і стрімких скель було практично неможливо. Але Йонатан, який виріс на території племені Веніямина, очевидно, добре її знав. В той час як табір Саула стояв у Міхмаші, а його — в Геві, він, безсумнівно, мав чимало нагод добре вивчити цю місцевість.

Йонатан та його зброєноша підійшли до Міхмаша і показалися сторожовому загону філістимлян. Помітивши їх, філістимляни гукнули: «Піднімайтеся до нас, ми вам зараз покажемо!». Тоді Йонатан, а за ним і його зброєноша, чіпляючись руками й ногами, піднялися на крутий схил, де стояв сторожовий загін. Там вони вбили близько 20 філістимлян на ділянці, завбільшки приблизно як половина поля, яке може за день зорати пара биків (1См 14:8, 11—13; 14:14, прим.).

Через землетрус, спричинений Богом, у таборі філістимлян став ширитися переполох, і це помітили вартові Саула. Поки він зі своїми людьми прийшов туди, багато філістимлян у замішанні повбивали один одного мечами, а решта втекла. Воїни Саула, ймовірно підібравши зброю філістимлян, кинулися навздогін за ворожим військом. До них приєднались ізраїльтяни, які ховалися, а також ізраїльтяни, які раніше були на боці ворогів. І разом вони стали вбивати «філістимлян, женучись за ними від Міхмаша до Айялона» (1См 14:15—23, 31).

Як сказано в 1 Самуїла 13:5, філістимське військо в Міхмаші мало 30 000 бойових колісниць. Це значно перевищувало кількість колісниць, які були задіяні в інших битвах. (Пор. Сд 4:13; 2Хр 12:2, 3; 14:9.) Крім того, важко уявити, як стільки колісниць можна було застосувати в гористій місцевості. Тому згадане тут число вважають помилкою переписувачів. Сирійська Пешітта і грецька Септуагінта (у виданні де Лагарда), а також ряд інших перекладів (напр., Хом.) подають число 3000. А дехто вважає, що колісниць тоді було ще менше.

Через кілька століть у пророцтві Ісаї було сказано, що в Міхмаші ассирієць-завойовник буде «склада[ти] своє спорядження» (Іс 10:24, 28). Після повернення ізраїльтян з вавилонського полону в 537 р. до н. е. Міхмаш, очевидно, знову заселили веніяминівці (Езд 2:1, 2, 27; Не 7:31; 11:31).

    Публікації українською (1950—2025)
    Вийти
    Увійти
    • Українська
    • Поділитись
    • Налаштування
    • Copyright © 2025 Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania
    • Умови використання
    • Політика конфіденційності
    • Параметри конфіденційності
    • JW.ORG
    • Увійти
    Поділитись