Про дієслово філе́о В. Вайн зазначає: «Філео відрізняється від аґапао тим, що воно ближче за значенням до ніжної прив’язаності... Той, хто любить (філео) життя, тобто намагається за всяку ціну зберегти його, забуваючи про його справжню мету, отримає докір від Господа, Ів. 12:25. І навпаки, якщо хтось любить життя (аґапао) в тому значенні, в якому про це говориться у 1 Пет. 3:10, то це означає, що він бере до уваги справжній сенс життя. Вживати тут слово філео було б недоречно» (Vine’s Expository Dictionary of Old and New Testament Words. 1981. Vol. 3. P. 21, 22).

У конкорданції Дж. Стронга, в розділі «Грецький словник Нового Завіту», подається таке визначення слова філе́о: «Бути другом (любити [особу чи предмет]), тобто мати прихильність (це слово вказує на особисту прив’язаність, вияв почуттів, в той час як [аґапа́о] має ширше значення, включаючи в себе зокрема розсудливість і свідомі зусилля волі, продиктовані принципами, почуттям обов’язку і пристойністю...)» (Strong J. The Exhaustive Concordance of the Bible. 1890. P. 75, 76).

Грецьке дієслово філе́о перекладається як «любити», «дорожити» і «цілувати» (Мт 10:37; 23:6; Ів 12:25; Мр 14:44). Воно містить думку про теплі почуття між близькими людьми, як-от між батьками і дітьми в дружніх сім’ях. Такі почуття мав Ісус до свого друга Лазаря і, коли той помер, «з очей Ісуса покотилися сльози» (Ів 11:35, 36). Те саме грецьке слово філе́о використовується для опису глибокої, сердечної прихильності Єгови до свого Сина і до послідовників свого Сина, а також для опису теплих почуттів, які учні мали до Ісуса (Ів 5:20; 16:27; пор. 1Кр 16:22).

Слід зауважити, що грецькі дієслова філе́о і аґапа́о мають різні значення, хоча перекладачі не завжди відображають цю різницю. Про ці два дієслова у праці Ф. Зорелла сказано: «[Аґапа́о] — це любов до кого- або чого-небудь, яку ми розвиваємо зусиллям волі зі зрозумілих для нас причин; [філе́о] ж інша, це ніжна і лагідна любов, яка сама виникає в нашій душі до родичів і друзів, а також до того, що нам подобається» (Zorell F. Lexicon Graecum Novi Testamenti. Paris, 1961. Col. 1402).