• Хто правитиме світом?
    Зважайте на Даниїлове пророцтво!

    • Навчання в Арістотеля несподівано закінчилося 340 року до н. е. Саме тоді 16-річний царевич повернувся до Пелли, щоб правити над Македонією на час відсутності свого батька. І цьому наслідному принцу не потрібно було багато часу, щоб стати відомим військовим полководцем. На втіху Філіппа, він швидко придушив повстале фракійське плем’я медів, захопив штурмом їхнє головне місто і назвав його на свою честь — Александрополь.

      ЗАВОЮВАННЯ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ

      Після того як у 336 році до н. е. було підступно вбито Філіппа, 20-річний Александр зійшов на трон Македонії. Перебравшись до Азії навесні 334 року до н. е. через протоку Геллеспонт (тепер Дарданелли), Александр розпочав завойовницький похід разом із невеликою, зате вишколеною армією, що складалась із 30 000 піхотинців та 5000 кіннотників. Також його армію супроводжували інженери, землеміри, архітектори, вчені та історики.

      На річці Гранік, що протікає в північно-західній частині Малої Азії (тепер Туреччина), Александр здобув перемогу у своїй першій битві з персами. Тієї зими він завоював західну частину Малої Азії. А восени наступного року відбулася його друга вирішальна битва з персами біля Ісса, розташованого в південно-східній частині Малої Азії. Для зустрічі з Александром могутній перський цар Дарій III привів туди приблизно півмільйонну армію. Щоб показати свою славетну перемогу, самовпевнений Дарій також взяв матір, дружину та інших членів своєї сім’ї. Але перси були неготові до раптової і шаленої атаки македонян. Військо Александра завдало персам цілковитої поразки, Дарій утік, залишивши свою сім’ю в руках македонського царя.

      Замість того щоб наздоганяти персів, Александр пішов на південь уздовж узбережжя Середземного моря і захопив бази, які використовував могутній перський флот. Але острівне місто Тир чинило йому опір. Постановивши завоювати його, Александр розпочав облогу, яка тривала сім місяців. Під час тієї облоги Дарій запропонував йому укласти мир, про який згадувалося вище. Згідно з одним повідомленням, пропозиція була настільки привабливою, що довірений радник Александра Парменіон сказав: «Якби я був Александром, я прийняв би ці умови». Але молодий полководець відповів: «І я прийняв би, якби був Парменіоном». Відмовившись вести переговори, Александр продовжував облогу Тира й у липні 332 року до н. е. знищив того гордого володаря морів.

      Пощадивши Єрусалим, який здався йому, Александр попрямував на південь і завоював Ґазу. Єгипет, виснажений перським правлінням, вітав його як визволителя. У Мемфісі він приніс жертви бику Апісу і тим задобрив єгипетських жерців. Також він заснував місто Александрію, котре пізніше стало суперником Афін як освітнього центру. Воно й досі носить його ім’я.

      Після того Александр звернув на північний схід і став просуватися по Палестині в напрямку до річки Тигр. У 331 році до н. е. під Гавгамелами, недалеко від залишків руїн Ніневії, він вступив у третю головну битву з персами. Тут сорокасемитисячне військо Александра взяло верх над реорганізованою перською армією, яка складалася принаймні з 250 000 чоловік! Дарій утік. Пізніше його вбили свої ж люди.

      Захоплений відчуттям перемоги, Александр повернув на південь і взяв зимову перську столицю Вавилон. Також він зайняв інші столиці — Сузи та Персеполь, захопив величезну перську скарбницю і спалив грандіозний палац Ксеркса. Зрештою перед ним впала ще одна столиця — Екбатана. Тоді цей блискавичний завойовник підкорив решту перських володінь і зайшов на схід аж до річки Інд, що протікає на території сучасного Пакистану.

      Коли Александр переходив річку Інд у місцевості, що межує з перською провінцією Таксіла, йому назустріч вийшов могутній суперник — індійський цар Пор. У червні 326 року до н. е. Александр провів з ним свою четверту й останню головну битву. Армія Пора мала 35 000 солдатів та 200 слонів, які налякали коней македонян. Битва була жорстокою та кривавою, але армія Александра перемогла. Пор здався і став його союзником.

      Минуло більше восьми років з того часу, як македонська армія вступила в Азію, вояки потомилися й затужили за батьківщиною. Їх виснажила жорстока битва з Пором, і вони хотіли повернутися додому. Спочатку Александр не погоджувався, але пізніше поступився. Греція й справді стала світовою державою. Оскільки на завойованих територіях було засновано грецькі колонії, грецька мова та культура поширились по всіх тих землях.