«Свідки Єгови врятували мене!»

У ЦІ останні дні багато людей «жорстокі, ненависники добра» (2 Тимофія 3:1, 3). Айзек, добровільний працівник філіалу Товариства Вартової башти у Західній Африці, пересвідчився у правдивості цих слів. Він розповідає:

«У січні 1992 року я їхав по безлюдній дорозі у таксі з п’ятьма іншими пасажирами. Розпочав розмову з жінкою, що сиділа коло мене, і вона з радістю взяла біблійну брошуру.

Раптом десь о четвертій годині вечора просто перед нас влетіла нова машина без номерів і наше таксі з вищанням зупинилося. Троє дужих, озброєних рушницями чоловіків вискочили з іншої машини і ривком відчинили наші двері. «Всі з машини!»— закричав один з них.

Інший чоловік вихопив мій портфель. Побачивши, що там тільки біблійна література, він жбурнув його і запитав, наставивши на мене рушницю: «Що ще маєш?» Я швидко віддав йому гроші та бумажник. «Це все?»— запитав він. Я відповів, що є Свідком Єгови і що Свідки не обманюють. Він вихопив бумажник, побачив моє посвідчення працівника Товариства Вартової башти і сказав: «Давай, Вартова башта, чекай ось там».

Після цього він зайнявся жінкою, з якою я розмовляв дорогою. Вона швидко зняла намисто і віддала його разом з грошима в гаманці. Помітивши брошуру в її тремтячій руці, розбійник зробив висновок, що ми разом, і жестом наказав їй чекати коло мене.

А тим часом інші озброєні бандити жорстоко розправлялися з нашими попутниками. Вони побили й ограбували водія та іншого пасажира. Один грабіжник вчепився в намисто другої жінки. Коли вона запручалася, бандити із злістю вбили її ударами прикладів у голову і груди. Третю жінку вони витягли з машини і вистрілили їй в груди. На жаль, вона також померла. Тільки я і та молода жінка, що сиділа коло мене, залишилися абсолютно неушкодженими.

Пізніше, коли ми їхали у попутній машині, перелякана жінка все повторювала: «Свідки Єгови врятували мене!»