ЕРА ПЕРЕПИСУВАННЯ МАНУСКРИПТІВ

³ Нагальна потреба в копіях Єврейських Писань існувала вже з часів Ездри. У час відродження єврейського народу 537 року до н. е. та в подальші роки не всі євреї мали змогу повернутись до Єрусалима та Палестини. Тисячі залишились у Вавилоні, а дехто через комерційну діяльність чи з інших причин емігрував. Тож євреї проживали у більшості великих торговельних центрів стародавнього світу. Чимало євреїв щороку здійснювали на свята паломництво до Єрусалимського храму, в якому для поклоніння Богові використовувалась давньоєврейська мова. За часів Ездри євреї, які були розпорошені по різних куточках землі, збирались у місцях для поклоніння, знаних як синагоги, в яких читали та обговорювали Єврейські Писанняa. Оскільки було багато таких розкиданих місць поклоніння, переписувачі мусили збільшувати кількість манускриптів.

⁴ При кожній такій синагозі було сховище, яке мало назву гениза. Євреї зберігали там рукописи, порвані чи ушкоджені в результаті тривалого користування. Ці рукописи заміняли новими, які використовувались в синагогах. Час від часу ушкоджені рукописи забирали з генизи й урочисто закопували в землю, аби не осквернити тексти, які містили святе ім’я Єгова. Протягом століть таким способом було вилучено з ужитку тисячі манускриптів єврейського тексту Біблії. Однак по-іншому сталося із заповненою прадавніми манускриптами генизою в старій частині Каїра. Можливо, причина полягала в тому, що сховище було замуроване і про нього не згадували аж до середини XIX сторіччя. Під час реконструкції цієї синагоги у 1890 році манускрипти, які зберігались там, передивилися, а тоді ці скарби поступово розпродали чи роздарували. Майже повні манускрипти та тисячі фрагментів (деякі, ймовірно, датовані VI століттям н. е.) потрапили звідти до бібліотеки Кембріджського університету та до інших бібліотек Європи й Америки.

⁵ Сьогодні у бібліотеках світу налічується близько 6000 манускриптів цілих книг Єврейських Писань або їхніх частин. Ще донедавна існувало лише кілька фрагментів писань, датованих до X століття н. е. Але у 1947 році в районі Мертвого моря було знайдено сувій книги Ісаї, а в подальші роки в тамтешніх печерах було виявлено безліч рукописних скарбів, схованих там майже дев’ятнадцять століть тому, і серед них безцінні сувої з текстами Єврейських Писань. На думку фахівців, деякі з цих рукописів датуються останніми століттями до н. е. Після дослідження і зіставлення приблизно 6000 манускриптів Єврейських Писань було встановлено єврейський текст, а також виявлено, з якою точністю переписувалась Біблія.

Декілька з тих манускриптів датовані до XIII століття н. е. У примітках до «Перекладу нового світу» (англ.) містяться деякі посилання на самарійське П’ятикнижжяb.

¹³ Дослідники мають сьогодні доступ до значної кількості фрагментів Септуагінти, написаних на папірусі. Ці папіруси дуже цінні, оскільки дійшли до нас з часів перших християн. І хоча нерідко це лише кілька розділів або віршів, однак вони допомагають належно оцінити Септуагінуту. У Єгипті був знайдений папірус Fouad 266, датований I століттям до н. е. Він містить фрагменти книг Буття та Повторення Закону. Оскільки збереглась не ціла книга Буття, а лише її фрагменти, Божого імені в них немає. Але книга Повторення Закону містить ім’я Бога в кількох місцях; у грецькому тексті воно написане давньоєврейським квадратним письмомd. Інші папіруси датуються часом ближче до IV століття н. е., коли для написання манускриптів стали використовувати більш надійний і високої якості пергамент, зроблений зі шкур телят, ягнят чи кіз.

¹⁴ Цікаво, що тетраграма з Божим іменем також з’являється в тексті Септуагінти у шестиколонковій «Гексаплі» Орігена, яку він закінчив приблизно 245 року н. е. Коментуючи Псалом 2:2, Оріген написав про Септуагінту: «У найточніших манускриптах ІМ’Я написане літерами не сучасної єврейської мови, а давньоєврейської»e. Отже, як свідчать докази, з часом переписувачі досить швидко замінили тетраграму, яка була в Септуагінті, словами Ки́ріос (Господь) і Тео́с (Бог). Оскільки Перші християни користувались манускриптами, які містили Боже ім’я, то навряд чи вони стали б дотримуватись єврейської традиції та уникати вживання «ІМ’Я» під час свого служіння. Безсумнівно, вони мали можливість свідчити про Боже ім’я безпосередньо з Септуагінти.

¹⁵ На сьогодні збереглися сотні манускриптів грецької Септуагінти на пергаменті і шкірі. Багато рукописів датуються IV—IX ст. н. е., вони мають неабияку цінність, оскільки містять великі частини Єврейських Писань. Такі рукописи називаються маюскульними — написані великими окремими літерами, тобто маюскульним письмом. Решта рукописів тих часів називаються мінускульними — написані маленькими рядковими літерами. Мінускульні рукописи були популярними з IX століття аж до запровадження друкування. Чимало відомих маюскульних манускриптів IV—V століть, а саме Ватиканський 1209, Синайський та Александрійський кодекси, містять текст грецької Септуагінти із незначними відмінностями. У примітках та коментарях до «Перекладу нового світу» також міститься чимало посилань на текст Септуагінтиf.