Проникливість у суть новин

Не є старомодні

Багато людей вірять, що принципи в Біблії для доброго життя вже старомодні й не діють. Проте, недавні дослідження доводять медичні авторитети передумати цінність біблійної поради, щоб чинити іншим добро.

Згідно з Американ Гелт два лікарі заявляють що «чинити людям добро може бути корисним для вашого серця, для вашої імунної системи — просто вашої життєздатності». У штаті Мічіган лікарі провели десятилітнє анкетування, щоб вирішити до якої міри суспільні споріднення впливають на здоров’я. Несподівані результати були такі: добровольча робота в суспільстві дуже продовжує життя як також життєздатність. У дослідженні виявилось, що це головно впливає на чоловіків. Виявилось, що імовірність до вмирання для тих осіб, які не виконували добровольчої роботи в суспільстві була два з половиною разів більша ніж у чоловіків виконуючі добровольчу працю принаймні раз на тиждень.

Один лікар у Каліфорнії заявляє, що дуже знижив вмість холестеролу й біль грудей двох його пацієнтів, які не любили один одного коли постарався, щоб вони прали білизну один одному.

Століття тому апостол Павло сказав Тимофієві «наказати багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне», але щоб «робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі». Він також нагадував єврейським християнам, щоб вони не забували «чинити добро й ділитись з іншими». З якої ж причини? «Слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре». Правдиві християни вже давно знали, що слухатись цієї поради, яка стоїть на рівні сучасних вимог доводить до користей, фізичних як також духовних (1 Тимофія 6:17, 18, НС; Євреїв 13:16; Римлян 2:10).

«Більший осуд»

Члени Генерального синоду англіканської церкви недавно знайшли себе в скрутному становищі. Одноголосно вони схвалювали «традиційне вчення про невинність і вірність у особистих спорідненнях». Проте, коли парафіяльний священик, Тоні Хігтон, запропонував пропозицію, щоб синод вимагав від священиків «зразкової поведінки у всіх сферах моралі, а навіть статевої, бути вимогою для призначення на посаду, або щоб залишати їх на посаді», то відкинули це пропонування. З якої ж причини? У Вселенська преса (англ.) каже, що по думці членів синоду це пропонування було «надто сильне», додаючи, що «Майкл Бауген, єпископ Честера, подав думку, що це вимагатиме негайне залишання посади всіх церковних єпископів і священиків».

Хігтонову пропозицію змінили, покликаючи на всіх християн, «а зокрема... християнських провідників», ставати зразками «в усіх сверах моралі, а навіть статевій». У Вселенській пресі (англ.) також було сказано, що синод відкинув пропозицію вимагаюча «відповідної дисципліни» священиків у справах статевої неморальності.

Тоді як дисциплінарні заходи є «надто суворі» для багатьох сьогоднішніх священиків, то Боже Слово виразно каже: «Вилучіть лукавого з-поміж себе самих!» (1 Коринтян 5:13). Боже Слово наказує, щоб строго поводитись з непокаяними практикантами зла на охорону моральної й духовної чистості християнського збору. Дисципліна є ще більшою вимогою для християнських провідників, тому що учень Яків написав: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо» (Якова 3:1).

Прославляючи Бога

«У досягненні атлета виявляється якість його любові до Бога». Чи ця заява Веса Ніла, президента Інституту атлетичної досконалості, так як її надрукувалось у Сьогоднішнє християнство (англ.), правдиве? Інститут атлетичної досконалості яким євангелісти користуються, щоб «освячувати конкуруючий спорт», поширює думку, що атлети в їхніх змаганнях повинні змагатись так напружено як Ісус змагався, щоб «довершити намір Свого Отця». Такі висновки стали популярним догматом євангельської «роздягальної релігії» (значить кімната в якій атлети роздягаються), каже Сьогоднішнє християнство. У статті цитує приклад одного професійного футболіста, який «вимальовував хрести на його взутті і манжетах (облигач рукава) на згадку, щоб змаганням своїм прославляв Христа».

Але, чи це правильно казати, що участю в конкуруючому, а навіть насильному спорті прославляється Бога? Це неправильно! Так як каже Сьогоднішня психологія (англ.): «Сама природа конкуренції вимагає тимчасової корисливості тоді як атлет намагається виграти». Однак, Біблія каже, щоб християни «дбали не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:3, 4). Правдиві християни прославляють Бога виконанням Його волі, а не своєї власної. (Порівняйте Ісаї 58:13, 14).