Після 90-хвилинного спуску «Алвін» завис над самим морським дном, і команда ввімкнула прожектори. Можна зрозуміти вчених, які мали враження, що опинились на іншій планеті. Завдяки світлу вони побачили на морському дні ряд мерехтливих теплих виливів, де зазвичай вода майже замерзає. Близько виливів з’явилось щось ще дивніше — цілі громади досі невідомих живих істот. Через два роки біля узбережжя Мексики дослідники з «Алвіна» виявили значно розігріті виливи Східнотихоокеанського підняття, які називаються курцями. Чимало цих виливів утворювали моторошні «камінові труби»; деякі з них сягали до 6 метрів заввишки. У цій зоні зустрічались також тварини, що мешкали й у Галапагоському рифті. Наступна стаття детальніше розглядатиме ці надзвичайні форми життя і світ неймовірних граничних зон, де вони живуть.

Оазис токсину!

Через свою дуже нестабільну й вулканічну природу світова система серединно-океанічних хребтів характеризується лавовими потоками й має гідротермальні виливи. З цих виливів виходить дуже розігріта токсична маса, що складається з води й розчинених у ній мінералів з надр землі. Однак, на диво, ця непривітна територія, де тиск у сотні разів вищий, ніж на рівні моря, не відлякує живих організмів, а приваблює їх, і то у великих кількостях! Тут живуть сотні видів істот, у тому числі бактерії, велетенські двостулкові молюски завдовжки, мабуть, коло 30 сантиметрів, і, що найнезвичайніше — скупчення багряно-червоних перистих трубчастих червів, які міцно осіли на морському дні й сягають заввишки до 1,8 метра.

Коли цих істот підняли на поверхню, від них розносився запах, немов від тухлих яєць! Сморід походив не через їхнє розкладання, а від сірководню, що неприємно пахне і є дуже отруйним хімікатом, поширеним у гідротермальних виливах. Вода, котра виходить з цих виливів, також дуже кислотна й містить багато металів, у тому числі мідь, магній, залізо й цинк. Але замість боротися за виживання в умовах, які можна порівняти до звалища токсичних відходів, трубчасті черви та інші організми процвітають! Як це можливо? Щоб зрозуміти, придивімося ближче до трубчастого черва.

Жива загадка

Коли вчені дослідили трубчастих червів, то зробили висновок, що це — жива таємниця. Вони не мають ні рота, ні травної системи. Постало питання: «Як вони їдять і засвоюють їжу?» Потім несподівано з’ясувалось, що черви мають червону кров — не просто подібну до крові рідину, а справжню насичену гемоглобіном кров, яка циркулює по цілому організмі та війках, що нагадують пір’я.

Загадковість поглибилась, коли біологи розрізали м’який мішечок тіла трубчастого черва. Його тканина містила бактерійну культуру, яка складалась з 285 мільярдів бактерій на кожну унцію тканини! У 1980 році студентка-біолог висунула теорію, що трубчастий черв живе завдяки симбіозу — коли два види співпрацюють для взаємної користі. Дослідження підтвердили її гіпотези, виявляючи, що трубчастий черв, як господар, годує бактерії, а бактерії годують його.

Немов зябра, війка трубчастого черва збирають такі компоненти, як кисень і вуглець, котрі потрібні бактеріям, аби виробляти їжу. Ці війка не гойдаються прямо у палючій воді біля виливу,— це було б самогубство,— але коливаються у місці неподалік, де майже замерзла морська вода й вода з виливу змішуються. Звичайно, процес вироблення їжі потребує енергії. На поверхні землі, а також у верхній частині океану сонячне світло сприяє росту рослинності, завдяки чому утворюються органічні речовини. Але світло аж ніяк не доходить до глибоководної домівки трубчастого черва.

Енергія з надр землі

Творець майстерно влаштував так, аби надра землі постачали необхідну енергію, яка надходить з гідротермальних виливів та з того огидного сірководню. «Сонячне світло» гідротермальних районів — сірководень — забезпечує бактерій енергією, яку вони потребують для вироблення їжі. А «рослинами» тієї околиці є власне бактерії, бо вони становлять основу ланцюга живленняa.

Оскільки кров трубчастого черва містить молекули гемоглобіну, які у 30 разів більші, ніж у людей, бактерії отримують усі необхідні їм хімічні сполуки. Кров переносить ці хімічні сполуки до голодних бактерій, а вони у свою чергу виробляють їжу для трубчастого черва.

Життя біля виливу — скарбниця організмів!

Безсумнівно, жодне створіння, що живе біля виливу, не голодне, бо бактерії є всюди й часом покривають собою океанічне дно, немов ковдрою, яка сягає подекуди чимало сантиметрів завтовшки! Навіть у теплих турбулентних вихрах над виливами бактерії іноді збираються у великих «віхолах», утворюючи, по суті, живий суп. Подібно до трубчастих червів, деякі тварини люблять симбіотичні взаємини з бактеріями, у той час як інші безпосередньо живляться цими мікроорганізмами. Справді, гідротермальні виливи з усім їхнім розмаїттям надзвичайно продуктивних і активних живих істот прирівнюють до солончакових боліт, вологих тропічних лісів і шельфових коралових рифів.

Фактично біля виливів уже виявили 300 нових видів організмів. Наприклад, гігантські білі двостулкові молюски й мідії (у світі вічної темряви пігмент — це непотрібна розкіш), восьминоги та ненажерливі білі краби, яким смакують делікатні війка трубчастих червів. Для захисту черви мають швидкий рефлекс, завдяки чому відразу ховають війка у безпечну трубку.

До інших істот, що мешкають біля виливу, належать морські павуки, слимаки, деякі види креветок (Chorocaris vandoverae), молюски-блюдечка, представники ряду веслоногих ракоподібних, схожа на вугра риба, яка ковзає по поверхні, де збираються бактерії та сірка, менші види трубчастих червів та інші черви. Наприклад, так званий «черв’як-спагеті» та помпейський черв’як (Alvinella pompejana). Відповідно до своєї назви «черв’яки-спагеті» нагадують жменю білих спагеті на скелях. Що робить унікальними помпейських черв’яків, так це їхня спроможність зносити температуру до +80°C! Звичайно, бактерії, що живуть біля виливу й покривають цих червів, теж можуть витримувати високі температуриb.

Загадкове світло!

У 1985 році вчені були здивовані, коли біля виливів виявили креветок, які мали два подібні до ока органи зі світлочутливою хімічною речовиною, але без кришталиків. Звичайно, відразу виникло запитання: «Що можуть бачити ці створіння у світі цілковитої темряви?» Щоб з’ясувати це, дослідники використали високочутливу цифрову камеру, якою послуговуються при фотографуванні мерехтливих зірок. Вони направили камеру на вилив, вимкнули світло й зробили фотографію.

Результат був надзвичайний. За словами науковця Сінді Лі Ван Дувр, фотографія показала «разюче, чітке сяйво з виразно окресленим краєм», де з «камінової труби» виходив потік гарячої води. Чи креветки послуговуються цим загадковим світлом, яке невидиме для людського ока? На думку пані Ван Дувр, хоч би як там було, знання про те, що гідротермальні виливи випромінюють світло, «відкриває повністю нове поле для дослідження».

Найбільша і найменша

Нещодавно виявили, що частина морського дна, яка багата на метан, є домівкою найбільших відомих вченим бактерій. Знайдені 1997 року, ці гіганти, які нагадують разок намиста, від 100 до 200 разів довші за пересічну бактерію. Вони також є великими любителями поїсти. Після них майже не залишається сліду від токсичних сульфідів, що містяться у відкладах, завдяки чому на цій території можуть жити інші морські створіння.

Найменшим живим організмом на землі може бути той, якого нещодавно також виявили під морським дном, хоча цього разу на глибині п’яти кілометрів! Повідомлення у «Нью-Йорк таймс» розповідало про це відкриття біля узбережжя Західної Австралії, яке виявилось «таким надзвичайним, що викликало гарячі міжнародні дебати». Головне питання дискусії полягає в тому, чи наноби — названі так, оскільки їхній розмір вимірюється в нанометрах, або мільярдних частинках метра,— належать до живих організмів. Вони подібні до грибів, за розміром майже як віруси, мають ДНК і, мабуть, швидко розмножуються, утворюючи густі колонії.

Тепер знайдено настільки багато живих істот, що чимало вчених вважає: загальна кількість мікроорганізмів, захованих у верхніх шарах земної кори, може значно перевищувати кількість організмів, що на поверхні землі! Ці відкриття викликали «переворот» у розумах науковців. Один вчений сказав: «Догма мікробіології за останні роки розвіялась. Поле діяльності відкрило себе по-новому. Це, по суті, нова наука».

Крім того, ці справді глибокі відкриття навчають нас чогось такого, що стоїть вище науки. Біблія з проникливістю говорить про суть цього: «[Божі] невидимі риси чітко видно вже від створення світу, оскільки вони помітні у вчиненому» (Римлян 1:20, НС). Приміром, Бог дуже дбає про чистоту. Це видно на прикладі бактерій та інших морських істот, які допомагають проводити детоксикацію багатьох потенційно отруйних речовин, що надходять з надр землі, й розкладених решток, котрі осідають з океанічних вод. Безумовно, Бог піклується про здоров’я планети і всіх живих істот на ній. Як ми побачимо з наступної статті, завдяки такій турботі Творця всі земні створіння можуть упевнено сподіватися чудового майбутнього.

[Примітки]