Книга для всіх людей

«Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (ДІЇ 10:34, 35).

1. Як відповів один професор на запитання, яка його думка про Біблію, і що він вирішив зробити?

У НЕДІЛЮ після обіду професор сидів удома і не очікував жодних гостей. Але коли одна з наших християнських сестер подзвонила у двері, професор відчинив і вислухав її. Вона говорила про забруднення і майбутнє Землі — ці теми цікавили професора. Але коли наша сестра під час обговорення звернула увагу на Біблію, він поставився скептично. Тож вона запитала його, що він думає про Біблію.

 —Це добра книга, написана розумними людьми,— відповів він,— але Біблію не треба сприймати серйозно.

 —Чи ви колись читали Біблію? — поцікавилася сестра.

Захоплений зненацька, професор зізнався, що не читав.

Наша сестра мала рацію. Професор вирішив спочатку прочитати Біблію, а тоді вже судити про неї.

2, 3. Чому багато людей не читають Біблії і яку трудність це представляє для нас?

² Цей випадок з професором далеко не унікальний. Багато людей склали собі про Біблію певну думку, хоча вони особисто ніколи її не читали. Вони можуть мати вдома Біблію. Вони навіть можуть визнавати її літературну та історичну цінність. Але у багатьох вона так і припадає порохом на полиці. «Я не маю часу читати Біблію»,— говорить дехто. Інші запитують: «Хіба я можу застосовувати таку стару книгу у своєму житті?» Для нас такі погляди створюють дійсну трудність. Свідки Єгови твердо вірять, що Біблія ‘Богом надхнена, і корисна до навчання’ (2 Тимофія 3:16, 17). Але як переконати інших, що, хоч би до якої раси, національності чи народності вони належали,— їм слід досліджувати Біблію?

³ Розгляньмо декілька причин, чому Біблія заслуговує того, щоб її досліджували. Такий розгляд допоможе нам знайти вагоміші аргументи для тих, кого ми зустрічаємо у служінні, можливо, навіть переконати їх, що слід задуматися над словами Біблії. Також це зміцнить нашу власну віру в те, що Біблія, як вона і заявляє, справді є «Божим Словом» (Євреїв 4:12).

Найпоширеніша у світі книга

4. Чому Біблію можна назвати найпоширенішою у світі книгою?

⁴ Перш за все, Біблія заслуговує уваги тому, що на сьогодні це найпоширеніша книга, перекладена найбільшою кількістю мов в історії. Понад 500 років тому з друкарського верстату Йоганна Гутенберга вийшла перша Біблія, надрукована рухомими літерами. За приблизними підрахунками, з того часу було надруковано чотири мільярди примірників цілої Біблії або її частин. У 1996 році ціла Біблія або її частини стали доступні 2167 мовами та діалектамиa. Понад 90 відсотків людей можуть читати принаймні частину Біблії своєю рідною мовою. Жодна книга — чи то релігійна, чи то будь-яка інша — навіть близько не може зрівнятися у цьому з Біблією!

5. Чому слід сподіватися, що Біблія повинна бути доступна людям по всьому світі?

⁵ Одні лише статистичні дані не є доказом того, що Біблія — Боже Слово. Проте ми маємо усі підстави сподіватися, що записані слова, натхнені Богом, повинні бути доступні людям по всьому світі. До того ж Біблія сама говорить, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Окрім Біблії, жодна інша книга не подолала стількох державних кордонів та расових й етнічних бар’єрів. Безперечно, Біблія є книгою для всіх людей!

Як вона збереглася — справжнє диво

6, 7. Чому нас не повинно дивувати те, що не знайдено жодного оригінального біблійного рукопису, і які питання виникають у зв’язку з цим?

⁶ Є ще й інша причина, чому Біблія заслуговує того, щоб її досліджували. Вона вижила, незважаючи на природні перешкоди та опір людини. Якщо взяти до уваги, наскільки вціліли інші стародавні рукописи, то Біблія — справжнє диво, оскільки вона подолала непереборні перепони.

⁷ Очевидно, що біблійні письменники писали чорнилом на папірусі (його виготовляли з єгипетської рослини з такою ж назвою) та пергаменті, який виготовляли зі шкір тваринb (Йова 8:11). Однак такий матеріал має природних ворогів. Учений Оскар Парет пояснює: «Обидва ці матеріали для письма однаково легко піддаються руйнуванню вологою, пліснявою та різними червами. Ми з власного досвіду знаємо, як швидко псується папір і навіть міцна шкіра на відкритому повітрі або у вологому приміщенні». Тому й не дивно, що жодного біблійного оригіналу не знайдено — вони, ймовірно, давно вже розпалися. Але якщо оригінали були переможені природними ворогами, як тоді Біблія дійшла до наших днів?

8. Як зберігся текст Біблії впродовж століть?

⁸ Невдовзі після створення оригіналів з них почали робити рукописні копії. У стародавньому Ізраїлі переписування Закону та інших частин Святих Писань навіть стало професією. Наприклад, священика Ездру Біблія називає «вправним переписувачем Мойсеєвого закону». (Ездри 7:6, 11, НС; порівняйте Псалом 45:1, Кул.). Але копії робилися також на нетривких матеріалах, і з бігом часу їх доводилося замінювати іншими рукописними копіями. Цей процес переписування копій тривав багато століть. А оскільки люди недосконалі, то чи помилки переписувачів не змінили суттєво біблійного тексту? Багато доказів підтверджують, що цього не сталося!

9. Як на прикладі масоретів можна побачити надзвичайну старанність та точність переписувачів Біблії?

⁹ Копіїсти були не тільки дуже вправними, вони ще й глибоко шанували слова, які переписували. Єврейське слово, перекладене як «переписувач», стосується рахування та запису. Надзвичайну дбайливість та точність переписувачів можна проілюструвати на прикладі масоретів, копіїстів Єврейських Писань, котрі жили з шостого по десяте сторіччя нашої ери. За словами вченого Томаса Гартвелла Горна, вони підрахували, «скільки разів кожна буква [староєврейського] алфавіту з’являється у всіх Єврейських Писаннях». Тільки подумайте, що це означає! Щоб не пропустити жодної літери, ці віддані переписувачі рахували не тільки слова, які переписували, але й літери також. Неймовірно, але, за словами одного вченого, масорети нарахували в Єврейських Писаннях 815 140 літер! Така старанність забезпечувала високу точність.

10. Які існують переконливі докази, що єврейські та грецькі тексти, з яких робилися сучасні переклади, з точністю передають слова самих письменників?

¹⁰ Існують незаперечні докази, що в єврейських та грецьких текстах, з яких робилися сучасні переклади, слова самих письменників Біблії передано з надзвичайною точністю. Ці докази — тисячі рукописних копій біблійних манускриптів (за підрахунками, 6000 повних текстів або частин Єврейських Писань та приблизно 5000 текстів Християнських Писань грецькою мовою), які дійшли до нас. Завдяки уважним, порівняльним дослідженням багатьох наявних сьогодні манускриптів текстологи змогли виявити найнепомітніші помилки копіїстів та визначити, яким був справжній оригінальний текст. Тому учений Вільям Г. Ґрін, висловлюючись стосовно тексту Єврейських Писань, заявив: «Можна з упевненістю сказати, що текст жодної іншої праці старовини не дійшов до нас таким точним». Те ж саме можна сказати про Християнські грецькі Писання.

11. Чому, згідно з 1 Петра 1:24, 25, Біблія дійшла до нашого часу?

¹¹ Як легко людство могло би втратити Біблію, якби не рукописні копії з їхньою цінною інформацією, що замінили оригінали! Те, що вона вціліла до нашого часу, можна пояснити тільки одним — Єгова зберіг та захистив своє Слово. У 1 Петра 1:24, 25 Біблія сама говорить: «Кожне тіло — немов та трава, і всяка слава людини — як цвіт трав’яний: засохне трава — то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває!».

Як вона «заговорила» живими мовами

12. Крім того, що Біблію потрібно було століттями переписувати, з якою ще перепоною їй довелось зіткнутись?

¹² Те, що Біблія вціліла, незважаючи на століття переписування від руки,— справжнє чудо, але вона зіткнулась ще з одною трудністю — її потрібно було перекласти мовами різних людей. Щоб біблійна звістка промовляла до сердець, Біблія повинна говорити мовою тих людей, до яких вона звертається. Але перекласти Біблію, яка має більше 1100 розділів і 31 000 віршів,— завдання нелегке. Однак протягом століть віддані перекладачі добровільно бралися за цю важку роботу, хоча їм часами доводилося долати, здавалося б, нездоланні перешкоди.

13, 14. а) З якою трудністю зіткнувся перекладач Біблії Роберт Моффат на початку XIX століття в Африці? б) Як реагували люди тсвана, коли у них з’явилася можливість читати своєю мовою Євангеліє від Луки?

¹⁴ Такі самовіддані перекладачі, як Моффат, відкрили для багатьох африканців можливість спілкуватися на письмі. Але, крім того, вони зробили африканським людям ще дорогоцінніший дарунок — Біблію їхньою рідною мовою. До того ж Моффат познайомив народ тсвана з божественним ім’ям і вживав це ім’я у своєму перекладіc. Тсвана говорили про Біблію як про «вуста Єгови» (Псалом 68:4, Дерк.).

15. Чому можна сказати, що Біблія «живе» і сьогодні?

¹⁵ Інші перекладачі у різних частинах світу зіткнулися з подібними труднощами. Дехто навіть ризикував життям заради того, щоб перекласти Біблію. Тільки подумайте: якби Біблія була наявною лише давньоєврейською та давньогрецькою мовами, вона вже давно могла б «загинути», оскільки ці мови з часом зовсім забулися більшістю людей і в багатьох частинах світу їх ніхто ніколи не знав. Проте Біблія «живе» і сьогодні, бо, на противагу іншим книжкам, вона може «говорити» до людей по цілому світі їхніми рідними мовами. Як наслідок, її звістка і далі «діє в віруючих [у неї]» (1 Солунян 2:13). А в «Єрусалимській Біблії» (англ.) ми читаємо такий переклад цього вірша: «Вона все ще є живою силою серед вас — тих, хто вірить їй».

Заслуговує довір’я

16, 17. а) Які докази потрібні для того, щоб довіряти Біблії? б) Виберіть один приклад і проілюструйте, наскільки відвертим був біблійний письменник Мойсей.

¹⁶ «Чи можна Біблії довіряти?— може запитати дехто.— Чи в ній розповідається про людей, які справді жили, місця, які дійсно існували, та події, які насправді сталися?» Щоб довіряти їй, потрібні докази, що її писали дбайливі, чесні письменники. Це приводить нас ще до одної причини, чому треба дослідити Біблію: існують вагомі докази її точності й достовірності.

¹⁷ Чесні письменники повинні писати не тільки про успіхи, але й про невдачі, не тільки про сильні сторони, але й про слабкі. Письменники Біблії виявляли таку непідробну відвертість. Задумайтесь, наскільки відвертим був Мойсей. Крім усього іншого, він чесно говорив, що не був красномовним, і тому, на його думку, не міг бути ізраїльським керівником (Вихід 4:10); він описав свої грубі помилки, через які не зміг увійти в Обітовану землю (Числа 20:9—12; 27:12—14); а також провини свого брата Аарона, який став на бік бунтівних ізраїльтян, зробивши для них золоте теля (Вихід 32:1—6); він не змовчав про те, як збунтувалася його сестра Міріям і як її було суворо покарано (Числа 12:1—3, 10); написав також про святотатство своїх племінників Надава та Авігу (Левит 10:1, 2); про постійні скарги та нарікання Божого народу (Вихід 14:11, 12; Числа 14:1—10). Хіба ж такі відверті, чесні оповіді не свідчать про щиру зацікавленість у правді? І оскільки письменники Біблії були готові виставляти у непринадному світлі своїх рідних, свій народ і навіть себе самих, то чи це не є вагомою підставою довіряти тому, що вони писали?

18. Чому ми можемо довіряти розповідям письменників Біблії?

¹⁸ Послідовність біблійних письменників також говорить про достовірність їхніх писань. Лише подумайте — сорок чоловік протягом 1600 років писали книгу і їхні писання узгоджуються навіть у найменших подробицях. Проте ця узгодженість непідроблена, тут не можна запідозрити таємного зговору. Навпаки, очевидним є, що збіг у деталях не був спланований наперед, часто узгодженість буває явно випадковою.

19. Яку узгодженість, що є явно непідробленою, можна побачити у розповідях письменників Євангелій про арешт Ісуса?

¹⁹ Розгляньмо, наприклад, випадок, що стався в ніч Ісусового арешту. Усі чотири письменники Євангелій пишуть, що один з учнів витягнув меча і відтяв вухо рабу первосвященика. Проте тільки Лука повідомляє нам, що Ісус «доторкнувшись до вуха його, уздоровив його» (Луки 22:51). Але хіба це не повинен був вказати письменник, відомий як «улюблений лікар»? (Колосян 4:14). Іван розповідає, що з усіх присутніх учнів саме Петро вихопив меча — і такого можна було очікувати, якщо взяти до уваги нетерплячість та запальність Петра. (Івана 18:10; порівняйте Матвія 16:22, 23 та Івана 21:7, 8.). Також Іван повідомляє про ще одну, здавалося б, неважливу деталь, що «рабу на ім’я було Малх». Чому тільки Іван вказує ім’я того чоловіка? Пояснити це можна одним невеличким зауваженням, яке зробив лише Іван: він «відомий був первосвященикові». Також Івана знали у домі первосвященика; його знали слуги, а він їхd (Івана 18:10, 15, 16). Отже, цілком природно, що цей письменник згадав ім’я пораненого чоловіка, тоді як інші, які, очевидно, не знали його,— ні. Така узгодженість в усіх цих деталях викликає захоплення, але вона явно непідроблена. У Біблії можна знайти безліч подібних прикладів.

20. Що потрібно знати щиросердим людям про Біблію?

²⁰ Тож, чи Біблії можна довіряти? Безумовно! Відвертість біблійних письменників та внутрішня узгодженість їхніх писань доводять їхню правдивість. Щиросердим людям треба знати, що вони можуть довіряти Біблії, бо вона є натхненим Словом Єгови, «Бога правди» (Пс. 31:6). Існують ще інші причини, чому Біблія є книгою для всіх людей. Їх ми розглянемо в наступній статті.

Книга від Бога

«Ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога» (2 ПЕТРА 1:21, Хом.).

1, 2. а) Чому дехто сумнівається, що Біблія є актуальною сьогодні? б) Яких три докази ми можемо використовувати аби довести, що Біблія — від Бога?

ЧИ БІБЛІЯ актуальна для людей, що ось-ось переступлять поріг XXI століття? Дехто думає, що ні. «Ніхто не обстоюватиме думку, що хімію у сучасному класі слід викладати за підручником, виданим 1924 року,— за той час ми дізналися надто багато»,— написав д-р Ілай С. Чесен, пояснюючи, чому він вважає Біблію застарілою. На перший погляд цей аргумент видається розумним. Зрештою, відколи була написана Біблія, люди дізналися багато нового в галузі науки, а також про людську психіку та поведінку. Тому дехто сумнівається: «Хіба можливо, щоб у такій давній книзі не було допущено наукових неточностей? Чи може вона містити практичні поради для сьогоднішнього життя?»

² Біблія сама дає відповідь. У 2 Петра 1:21 (Хом.) говориться, що біблійні пророки «ведені Святим Духом, промовляли... від Бога». Отже, Біблія показує, що вона є книгою від Бога. Але як ми можемо переконати інших у цьому? Розгляньмо три докази того, що Біблія — Боже Слово: 1) вона науково точна; 2) вона містить нестаріючі принципи, корисні у сучасному житті; 3) у ній записані точні пророцтва, які сповнилися в минулому або сповнюються тепер, й історичні факти підтверджують це.

Книга, що узгоджується з наукою

3. Чому Біблія не боїться наукових відкриттів?

³ Біблія не є науковим підручником. Проте це книга правди, а правда може вистояти випробування часу (Івана 17:17). Біблія не боїться наукових відкриттів. Вона торкається наукових питань, але ви не знайдете у ній стародавніх «наукових» теорій, що виявилися просто міфами. По суті, вона містить твердження, які є не тільки науково точні, але й прямо суперечать уявленням, поширеним у час її написання. Розгляньмо, наприклад, наскільки узгоджуються Біблія та медицина.

4, 5. а) Чого не розуміли стародавні лікарі про хвороби? б) Звідки ми знаємо, що Мойсей був ознайомлений з методами єгипетських лікарів?

⁴ Стародавні лікарі не повністю розуміли, як передаються хвороби, вони також не усвідомлювали, яке значення мають добрі санітарні умови для запобігання захворюванням. Багато тодішніх методів лікування за сучасними мірками видаються варварськими. Папірус Еберса, в якому зібрані медичні знання єгиптян, є одним з найстаріших знайдених медичних текстів — його датують близько 1550 роком до н. е. Він містить рецепти 700 ліків від різних уражень, «починаючи від укусу крокодила і закінчуючи болем у нігті на пальці ноги». Більшість лікувальних засобів просто не давали бажаних наслідків, а деякі з них були навіть дуже небезпечними. Згідно з одним рецептом, для лікування ран слід було застосовувати суміш людських екскрементів з іншими речовинами.

⁵ Цей список єгипетських лікувальних засобів був укладений приблизно у той самий час, що й перші книги Біблії, в які входив Мойсеїв Закон. Мойсей народився у 1593 році до н. е. і виріс в Єгипті (Вихід 2:1—10). Як член фараонової родини, він був «навчений всієї премудрости єгипетської» (Дії 7:22). Мойсей добре знав єгипетських «лікарів» (Буття 50:1—3). Чи їхні неефективні або небезпечні методи лікування вплинули на те, що він написав?

6. З якими правилами гігієни, поміщеними в Мойсеєвому Законі, погоджується сучасна медицина?

⁶ Навпаки, Мойсеїв Закон містив правила гігієни, які є визнані сучасною медициною. Наприклад, закон про військові табори вимагав закопувати екскременти за межами табору (Повторення Закону 23:14). Це був дуже прогресивний засіб запобігання хворобам. Він допомагав їм тримати водні джерела захищеними від забруднення і охороняв від шигельозу, який переноситься мухами, та інших хвороб, що супроводжуються діареєю. Від цих хвороб у країнах, що розвиваються, і тепер щороку помирають мільйони людей.

7. Які правила гігієни, поміщені в Мойсеєвому Законі, допомагали запобігати поширенню інфекційних хвороб?

⁷ Мойсеїв Закон містив також інші правила гігієни, які допомагали запобігати поширенню інфекційних хвороб. Якщо людина мала заразливу хворобу, або ж була підозра на це, то її піддавали карантину (Левит 13:1—5). Одежу та посуд, які дотикнулися до тварини, що померла сама (можливо, від хвороби), треба було або помити перед тим, як використовувати знову, або знищити (Левит 11:27, 28, 32, 33). Будь-яка людина, котра доторкнулася до померлого, вважалася нечистою і мала пройти очищення, що включало в себе прання одежі та обмивання. Тій людині слід було уникати фізичного контакту з іншими протягом семиденного періоду нечистості (Числа 19:1—13).

8, 9. Чому можна сказати, що звід правил гігієни, записаний у Мойсеєвому Законі, набагато випереджував свій час?

⁸ У цьому зводі правил гігієни виявилась мудрість, якої на той час не мали лікарі довколишніх народів. Сучасна медицина знає багато про те, як поширюються хвороби та як їм запобігати. Наприклад, завдяки медичним досягненням XIX століття у медичній практиці почали застосовувати антисептику, тобто підтримувати чистоту, щоб зменшити ризик інфекції. І якими були наслідки? Кількість випадків інфекційних хвороб та передчасних смертей значно зменшилася. У 1900 році середня тривалість життя у багатьох європейських країнах та в Сполучених Штатах Америки не перевищувала 50 років. З того часу тривалість життя різко збільшилася не тільки завдяки новим досягненням медицини у боротьбі з хворобами, але й завдяки поліпшенню санітарних та життєвих умов.

⁹ Проте за тисячі років до того, як медики зрозуміли причини поширення хвороб, Біблія приписала розумні запобіжні заходи, які мали охороняти від захворювань. Не дивно, чому Мойсей міг говорити про ізраїльтян свого часу, що вони в середньому жили 70—80 років (Псалом 90:10). Звідки Мойсей міг знати про такі правила гігієни? Біблія сама пояснює: Закон «даний був через Ангелів» (Галатів 3:19, Філ.). Безперечно, Біблія — це не книга людських мудреців, це книга від Бога.

Книга практичних порад для сучасного життя

10. Хоча написання Біблії було завершене майже 2000 років тому, що можна сказати про її поради?

¹⁰ Книжки-порадники швидко застарівають, і їх через деякий час доводиться переробляти або замінювати іншими. Але Біблія насправді унікальна. «Свідоцтва Твої дуже певні»,— говориться в Псалмі 93:5. Хоча написання цієї книги було завершене майже 2000 років тому, її слова й тепер придатні для застосування в житті. Вони корисні для всіх, незалежно від походження чи кольору шкіри. Розгляньмо деякі нестаріючі, «дуже певні», біблійні поради.

11. У чому переконували батьків декілька десятиріч тому стосовно виховання дітей?

¹¹ Декілька десятиліть тому під впливом «новаторських ідей» щодо виховання дітей багато батьків думали, ніби «не можна казати «не можна». Вони боялися, що, коли обмежуватимуть у чомусь дітей, це викличе травму та розчарування. Маючи найкращі наміри, консультанти у справах виховання дітей наполягали на тому, щоб батьки робили дітям хіба що дуже лагідні зауваження. Тепер багато тих консультантів «знову заохочують батьків бути суворішими й карати своїх дітей»,— повідомляє газета «Нью-Йорк таймс».

12. Що означає грецький іменник, перекладений словом «напоминання», і чому дітям потрібне таке виховання?

¹² Проте Біблія від самого початку пропонувала ясні та розсудливі поради щодо виховання дітей. Вона говорить: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні [послусі, Хом.] й остереженні Божому!» (Ефесян 6:4). Грецький іменник, перекладений словом «напоминання», означає «виховання, тренування, навчання». Біблія говорить, що таке виховання в послусі, або навчання, є доказом батьківської любові (Приповістей 13:24). Діти чудово почуваються, коли мають чіткі норми моралі, які допомагають їм розвивати відчуття правильного й неправильного. Якщо дітей виховують у послусі, вони почуваються в безпеці; таке виховання показує їм, що батьки турбуються про них, і про те, якими людьми вони стануть, коли виростуть. (Порівняйте Приповістей 4:10—13).

13. а) Які застереження Біблія дає батькам стосовно виховних заходів? б) Як Біблія радить виховувати?

¹³ Але Біблія застерігає батьків стосовно того, як потрібно виховувати дітей. Батьки ніколи не повинні зловживати своєю владою (Приповістей 22:15). Жорстоко карати не можна жодну дитину. У сім’ї, що живе за біблійними принципами, немає місця фізичному насиллю (Псалом 11:5). Те ж саме можна сказати про моральне насилля: грубі слова, постійну критику та в’їдливі саркастичні зауваження — усе це може завдати дітям невиліковних емоційних ран. (Порівняйте Приповістей 12:18). Біблія дає батькам мудру пораду: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони» (Колосян 3:21). Біблія рекомендує виховання, яке запобігає проблемам. У Повторення Закону 11:19 батьків заохочується використовувати випадкові нагоди для того, щоб прищеплювати дітям моральні та духовні цінності. Такі чіткі, розумні поради щодо виховання дітей є так само практичними сьогодні, як і в біблійні часи.

14, 15. а) З чого видно, що Біблія не просто дає мудрі поради? б) Які біблійні вчення допомагають чоловікам та жінкам різних рас і національностей ставитись одні до одних як до рівних?

¹⁴ Біблія не тільки дає мудрі поради. Її звістка зворушує серце. В Євреїв 4:12 говориться: «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця». Розгляньмо на прикладі, як діє спонукальна сила Біблії.

¹⁵ Людей сьогодні розділяють расові, національні та етнічні бар’єри. Через ці штучні мури по цілому світі у війнах гине багато невинних людей. Проте Біблія дає поради, які допомагають чоловікам і жінкам різних рас та національностей ставитися одні до одних як до рівних. Наприклад, у Дії 17:26 говориться, що Бог «ввесь людський рід... з одного створив». Це показує, що насправді існує лише одна спільність людей — людський рід. Крім того, Біблія заохочує нас ‘бути наслідувачами Богові’, про якого в ній сказано: «Не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Ефесян 5:1; Дії 10:34, 35). Усвідомлення цього справляє об’єднувальний вплив на тих, хто справді намагається жити за її вченнями. Це знання торкається найтонших струн — самого серця — і розчиняє створені людиною бар’єри, що розділяють людей. Чи це дійсно можливе у сьогоднішньому світі?

16. Розкажіть випадок, який показує, що Свідки Єгови — справжнє міжнародне братство.

¹⁶ У цьому немає жодного сумніву! Свідки Єгови добре відомі за своє міжнародне братство, котре об’єднує людей різних національностей, що зазвичай ворогують між собою. Наприклад, під час етнічних конфліктів у Руанді Свідки Єгови, представники кожного племені, захищали своїх християнських братів та сестер з іншого племені, наражаючи тим своє життя на небезпеку. Одного разу Свідок-хуту сховав у себе вдома шість чоловік сім’ї тутсі зі свого збору. На жаль, сім’ю тутсі врешті знайшли та вбили. Після того розлютовані вбивці накинулися на брата з племені хуту та його сім’ю, через що ті змушені були втікати до Танзанії. Подібних випадків було багато. Свідки Єгови охоче визнають, що така єдність можлива, через те що їхні серця були глибоко зворушені спонукальною силою біблійної звістки. Оскільки Біблія об’єднує людей у цьому сповненому ненавистю світі, ми маємо переконливий доказ того, що ця книга від Бога.

Книга правдивих пророцтв

17. Чим відрізняються біблійні пророцтва від людських прогнозів?

¹⁷ «Ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини»,— говориться в 2 Петра 1:20 (Хом.). Біблійні пророки не робили прогнозів, що ґрунтувалися на їхніх особистих тлумаченнях певних перетворень, аналізуючи спочатку тенденції до змін світових подій. Також вони не робили неясних передбачень, які можна було б підтасувати до будь-яких подій у майбутньому. Розгляньмо для прикладу надзвичайно точне біблійне пророцтво, яке передрікало щось цілком протилежне тому, чого могли сподіватися люди на той час.

18. Чому мешканці стародавнього Вавилона почувалися в цілковитій безпеці і що, незважаючи на це, передрік Ісая про Вавилон?

¹⁸ До VII століття до н. е. Вавилон, столиця Вавилонської імперії, здавався неприступним. Місто лежало на берегах річки Євфрату, води якої наповнювали широкий і глибокий рів навколо нього та мережу каналів. До того ж Вавилон оточували масивні подвійні мури, підкріплені захисними баштами. Не дивно, що його мешканці почувалися безпечно. Незважаючи на це, у VIII столітті до н. е., ще до того як Вавилон досяг вершини своєї слави, пророк Ісая передрік: «Стане тоді Вавилон... таким, як Бог зруйнував був Содом та Гоморру! Не буде назавжди заселений він, ні замешкалий з роду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не спочинуть з своєю отарою» (Ісаї 13:19, 20). Зауважте, пророцтво не тільки передрекло знищення Вавилона, але й що він ніколи більше не буде заселений. Яке ж сміливе передречення! А може, Ісая написав своє пророцтво після того, як сам побачив спустошений Вавилон? Історія відповідає, що це не так!

19. Чому 5 жовтня 539 року до н. е. пророцтво Ісаї сповнилося не повністю?

¹⁹ Вночі 5 жовтня 539 року до н. е. Вавилон впав перед мідо-перським військом під командуванням Кіра Великого. Проте на той час пророцтво Ісаї не сповнилося повністю. Після захоплення Кіром підкорений Вавилон лишився населеним і, хоча вже не такий могутній, проіснував ще декілька століть. У другому столітті до н. е., приблизно в той час, яким датується рукопис книги Ісаї, знайдений коло Мертвого моря, Вавилон опинився під владою парфян. Для парфян це був великий здобуток, оскільки довколишні народи прагнули завоювати Вавилон. Єврейський історик Йосиф Флавій повідомляє, що там у першому столітті до н. е. жило «велике число» євреїв. Згідно з «Кембриджською історією стародавніх віків» (англ.), в 24 році н. е. пальмірські купці заснували у Вавилоні колонію, що процвітала на той час. Отже, у першому столітті н. е., коли книга Ісаї вже давно існувала, Вавилон все ще не був повністю спустошений (1 Петра 5:13).

20. Що свідчить про те, що Вавилон зрештою став всього-на-всього «купою розвалищ»?

²⁰ Ісаї не довелось побачити, як обезлюднів Вавилон. Але, як і було передречено в пророцтві, Вавилон зрештою став усього-на-всього «купою розвалищ» (Єремії 51:37, Хом.). За свідченням гебраїста Ієроніма (народився в четвертому столітті н. е.), за його часу Вавилон вже був місцем полювання, де водилися «усякі тварини», і таким він залишився до наших днів. Реконструкція Вавилона може принаджувати туристів, але його ‘нащадки й онуки’ назавжди зникли, як і передрік Ісая (Ісаї 14:22).

21. Чому вірні пророки безпомильно передрікали майбутнє?

²¹ Пророк Ісая не робив прогнозів. Він також не переписував історії так, щоб вона виглядала як пророцтво. Ісая був правдивим пророком. Такими були й всі інші вірні біблійні пророки. Як могли ці люди робити те, що було не під силу іншим — безпомильно передрікати майбутнє? Відповідь одна: пророцтва походили від Єгови, Бога пророцтв, Того, ‘що звіщає кінець від початку’ (Ісаї 46:10).

22. Чому ми повинні докладати всіх зусиль, щоб заохочувати щиросердих людей особисто дослідити Біблію?

²² Тож, чи Біблія заслуговує того, щоб її досліджували? Безперечно! Але багато людей непереконані в цьому. Вони вже склали свою думку про Біблію, хоча, можливо, ніколи не читали цю книгу. Згадайте професора, про якого говорилося на початку попередньої статті. Він погодився вивчати Біблію і, уважно її дослідивши, дійшов висновку, що ця книга від Бога. Зрештою він охрестився, ставши Свідком Єгови, а на сьогодні служить старійшиною. Тож докладаймо всіх зусиль, щоб заохочувати щиросердих людей спочатку дослідити Біблію, а тоді складати певну думку про неї. Ми впевнені: якщо вони самі, відкинувши упередження, дослідять її, то зрозуміють, що ця унікальна книга, Біблія,— книга для всіх людей!