У минулому всі рекомендації, пов’язані з призначенням старійшин та служителів збору, надсилалися в місцевий філіал. Там брати, призначені Керівним органом, мали розглядати ці рекомендації і здійснювати відповідні призначення. Відтак філіал повідомляв про це раду старійшин, а старійшини у свою чергу — рекомендованих братів, запитуючи їх, чи вони бажають прийняти цей обов’язок і чи дійсно відповідають вимогам. Потім у зборі робилося відповідне оголошення.

А як призначали старійшин і служителів збору в першому сторіччі? Інколи апостоли призначали братів для виконання певних доручень, наприклад, вони призначили сімох братів дбати про щоденний розподіл їжі для вдів (Дії 6:1—6). Однак ще до того, як отримати таке додаткове завдання, ті чоловіки вже, мабуть, служили старійшинами.

І хоча Святе Письмо детально не пояснює, як здійснювалося кожне призначення в минулому, дещо про це ми можемо довідатись. Біблія зазначає, що Павло і Варнава, повертаючись додому з першої місіонерської подорожі, «після посту й молитви призначили в кожному зборі старійшин і віддали їх у розпорядження Єгови, в якого ті повірили» (Дії 14:23). Через кілька років Павло написав Титу, своєму партнеру в роз’їзному служінні: «Я залишив тебе на Криті, щоб ти виправив недоліки і, подорожуючи з міста до міста, призначав старійшин, як я тебе вчив» (Тита 1:5). Також Тимофій, який багато подорожував з апостолом Павлом, здається, мав подібні повноваження (1 Тим. 5:22). Тож зрозуміло, що призначеннями займалися роз’їзні наглядачі, а не апостоли та старійшини в Єрусалимі.

Відповідно до цього біблійного зразка Керівний орган Свідків Єгови зробив зміни щодо призначення старійшин і служителів збору. З 1 вересня 2014 року їх призначатимуть так: кожен районний наглядач уважно розгляне рекомендації у своєму районі. Під час візитів у збори він намагатиметься познайомитись з тими, кого рекомендують, співпрацюючи з ними в служінні, якщо це можливо. Після обговорення рекомендацій з радою старійшин збору на районному наглядачеві лежатиме відповідальність призначати старійшин і служителів збору у своєму районі. Завдяки цьому такий розпорядок буде ближчий до зразка першого століття.

Хто залучений в цей процес? Як завжди, основний обов’язок «вірного і розсудливого раба» давати поживу хатнім слугам (Матв. 24:45—47). За допомогою святого духу він досліджує Святе Письмо, аби давати вказівки щодо практичного застосовування біблійних принципів, котрі впливають на те, як організований всесвітній збір. Вірний раб також призначає всіх районних наглядачів і членів комітету філіалу. У свою чергу кожен філіал надає доречну допомогу в тому, як застосовувати отримані вказівки.