Братерська любов нехай між вами перебуває!

«Братерська любов нехай між вами перебуває!» (ЄВРЕЇВ 13:1, Дерк.).

1. Що необхідно робити, аби підтримувати вогонь в холодну ніч, і яку подібну відповідальність маємо всі ми?

УЯВІТЬ собі, що на вулиці дуже холодно і температура далі падає. Єдине джерело тепла у вашому домі — це вогонь у пічці. Ваше життя залежить від цього вогню, його треба підтримувати. Чи ви будете просто сидіти і спостерігати, як вогонь загасає, а вугілля, розжарене до червоного, остигає і набуває сірого безжиттєвого вигляду? Звичайно, що ні. Ви будете невтомно підкидати палива, щоб не дати вогню згаснути. У певному розумінні кожен з нас має подібне завдання стосовно важливішого «вогню», який повинен палати в наших серцях,— вогню любові.

2. а) Чому можна сказати, що любов охолола в ці останні дні? б) Наскільки важливою любов є для правдивих християн?

² Ми живемо в час, коли по всьому світі серед людей, які вважають себе християнами, холоне любов, що і передрікав Ісус (Матвія 24:12). Ісус мав на увазі найважливіший вид любові — любов до Бога Єгови і до його Слова, Біблії. Холоне також любов інших видів. У Біблії передречено, що останніми днями люди не матимуть «природної любові» (2 Тимофія 3:1—5, Бачинський). Які ж правдиві ці слова! Сім’я повинна бути притулком природної любові, але навіть там звичайним явищем стало насилля, деколи у жахливо жорстокій формі. Однак у цьому холодному світі християнам наказано не просто мати любов одне до одного, а мати саможертовну любов, ставити інтереси інших людей вище своїх власних. Нам слід виявляти цю любов настільки відверто, щоб її могли бачити всі і щоб вона була розпізнавальним знаком правдивого християнського збору (Івана 13:34, 35).

3. Що таке братерська любов і що значить ‘нехай вона перебуває’?

³ Апостол Павло під натхненням дав такий наказ: «Братерська любов нехай між вами перебуває!» (Євреїв 13:1, Дерк.). Згідно з одною науковою працею, грецьке слово (фі·ла·дел·фı́·а), перекладене тут як «братерська любов», «стосується сердечної любові, виявлення доброзичливості, співчуття, пропонування допомоги». А що мав на увазі Павло, коли сказав, що ця любов повинна перебувати між нами? «Їй не слід дати охолонути»,— говориться далі у тій самій праці. Тому не достатньо лише відчувати симпатію до братів; любов мусить виявлятися на ділі. До того ж ми повинні зробити цю любов тривалою, не даючи їй охолонути. Важко? Так, але дух Єгови допоможе нам розвивати братерську любов і підтримувати її. Розгляньмо три способи, як можна підтримувати вогонь цієї любові у наших серцях.

Виявляйте співчуття

4. Що таке співчуття?

⁴ Якщо ви хочете поглибити свою любов до християнських братів і сестер, спершу потрібно навчитися співчувати їхнім випробовуванням і труднощам. Апостол Петро радив робити власне це, коли писав: «Будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі» (1 Петра 3:8). Грецьке слово, перекладене тут як «спочутливі», містить думку про «страждання разом з кимось». Про це слово один знавець біблійної грецької мови каже: «Ним описується такий душевний стан, який ми маємо, коли переймаємося почуттями інших, так ніби вони наші власні». Отже, потрібне співчуття. Один літній вірний слуга Єгови сказав якось: «Співчуття — це твій біль у моєму серці».

5. Звідки ми знаємо, що Єгова має співчуття?

⁵ Чи Єгова має таке співчуття? Безумовно. Наприклад, про страждання його народу Ізраїлю написано: «В усякому утиску їхньому тісно було і Йому» (Ісаї 63:9). Єгова не просто бачив горе своїх людей, він співчував їм. Наскільки сильне співчуття Єгови, видно з його ж слів: «Хто бо торкається до вас, торкається об зіницю ока мого»a (Захарія 2:8, Кул. [2:12, Ог.]). Стосовно цього вірша один коментатор зауважує: «Око — це один з найскладніших і найделікатніших органів людського тіла; а зіниця ока — отвір, крізь який проникає світлове проміння і який дозволяє людині бачити,— найчутливіша, а також найважливіша частина цього органа. Нічим іншим не можливо точніше передати думку про надзвичайно ніжну турботу Єгови про тих, кого він любить».

6. Як Ісус виявляв співчуття?

⁶ Ісус також завжди виявляв глибоке співчуття. Не раз згадується, як він ‘переймався’ і «дуже співчував» людям, які були хворі чи мали горе (Марка 1:41; 6:34, СМ). Ісус говорив, що, коли хтось не поводиться доброзичливо з його помазаними послідовниками, він почувається так, ніби це з ним так повелися (Матвія 25:41—46). І сьогодні він є таким небесним «Первосвящеником», який може «співчувати слабостям нашим» (Євреїв 4:15).

7. Як співчуття може допомогти нам, коли нас дратує якийсь брат чи сестра?

⁷ «Співчувати слабостям нашим» — хіба не потішають ці слова? Ми, безумовно, також повинні співчувати одні одним. Звичайно, набагато легше помічати слабкості інших (Матвія 7:3—5). Але наступного разу, коли брат чи сестра роздратує вас, чому б не попробувати поспівчувати? Уявіть себе на місці цієї особи — з її походженням, особистістю та слабкостями. Чи ви впевнені, що не робили б таких самих помилок, а то й гірших? Замість того щоб сподіватися від інших занадто багато, ми повинні виявляти співчуття, яке допоможе нам бути поміркованими, як Єгова, котрий «пам’ятає, що ми — порох» (Псалом 103:14; Якова 3:17, НС). Він знає наші обмеження. Він ніколи не сподівається від нас більшого, ніж ми в стані зробити. (Порівняйте 1 Царів 19:5—7). Усі виявляймо таке співчуття одні до одних.

8. Як нам слід реагувати, коли брат чи сестра зносить якісь труднощі?

⁸ Павло писав, що збір подібний до тіла з різними членами, які повинні злагоджено співпрацювати. Він додав: «Коли терпить один член, то всі члени з ним терплять» (1 Коринтян 12:12—26). Нам потрібно терпіти разом з тими братами, які зазнають випробувань, тобто співчувати їм. У цьому провід беруть старійшини. Павло також писав: «Хто був знесилений, з ким би я не був знесиленим? Хто введений в спокусу, щоб я також не страждав?» (2 Коринтян 11:29, СМ). Старійшини та роз’їзні наглядачі наслідують у цьому Павла. У своїх промовах, під час пастирських візитів і навіть судових справ вони намагаються виявляти співчуття. Павло радив: «Плачте з отими, хто плаче» (Римлян 12:15). Коли вівці відчувають, що пастирі справді піклуються ними, розуміють їхні обмеження і співчувають їхнім труднощам, тоді вони, як правило, більш схильні прийняти пораду, вказівку чи напучення. Вони охоче відвідують зібрання, будучи впевнені, що там знайдуть «відпочинок душам своїм» (Матвія 11:29, СМ).

Виявляйте цінування

9. Як Єгова виявляє, що цінує наші добрі сторони?

⁹ Другий спосіб підтримувати вогонь братерської любові — це виявляти цінування. Щоб цінувати інших, потрібно зосереджуватися на їхніх добрих рисах і зусиллях. Роблячи це, ми наслідуємо самого Єгову (Ефесян 5:1). Він щодня прощає нам багато невеликих гріхів. Він прощає навіть серйозні гріхи, якщо ми щиро каємось. А простивши гріхи, він не згадує більше про них (Єзекіїля 33:14—16). Псалмоспівець питав: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть, Владико?» (Псалом 130:3) Єгова зосереджується на наших добрих учинках у служінні йому (Євреїв 6:10).

10. а) Чому небезпечно втрачати цінування до свого подружнього партнера? б) Що слід робити, коли цінування до подружнього партнера слабшає?

¹⁰ Особливо в сім’ї треба наслідувати цей приклад. Коли батьки виявляють цінування одне до одного, вони дають взірець цілій сім’ї. У наш вік нетривких шлюбів дуже легко недооцінювати подружнього партнера, перебільшувати його недоліки, а добрі риси — применшувати. Таке негативне мислення руйнує подружжя, перетворює його на безрадісний тягар. Якщо ваше цінування до подружнього партнера ослаблюється, запитайте себе: «Чи справді він не має добрих рис?» Згадайте час, коли ви закохалися й одружилися. Чи все те, за що ви полюбили цю неповторну особу, зникло? Звичайно, що ні; тому наполегливо старайтеся цінувати добрі сторони свого подружнього партнера і виражайте своє цінування словами (Приповістей 31:28).

11. Чого слід уникати, щоб любов у подружжі була нелицемірною?

¹¹ Цінування також допомагає подружнім партнерам зберігати свою любов нелицемірною. (Порівняйте 2 Коринтян 6:6; 1 Петра 1:22). Така любов, підтримана щирим цінуванням, не дасть місця жорстокості за закритими дверима, образливим та принизливим словам, не дасть місця холодному ставленню, коли дні минають без доброго чи просто ввічливого слова, і, безумовно, не дасть місця фізичному насиллю (Ефесян 5:28, 29). Чоловік і дружина, які справді цінують одне одного, будуть виявляти взаємну повагу. Вони роблять це не тільки на очах у людей, але й тоді, коли вони на очах в Єгови, тобто завжди (Приповістей 5:21).

12. Чому батьки повинні запевняти дітей, що вони цінують їхні добрі сторони?

¹² Діти також відчувають потребу в тому, щоб їх цінували. Не мається на увазі, що батьки повинні осипати їх пустими вихваляннями, але їм слід хвалити дітей за добрі риси та вчинки. Пам’ятайте приклад Єгови, як він висловлював своє схвалення Ісуса (Марка 1:11). Пам’ятайте також Ісусів приклад, де він представленний «паном» у притчі. Він однаково похвалив двох ‘добрих і вірних рабів’, хоча була різниця в тому, скільки кожен з них отримав, і відповідна різниця в тому, скільки вони здобули. (Матвія 25:20—23; порівняйте Матвія 13:23). Подібно і мудрі батьки знаходять способи виражати своє цінування неповторних рис, здібностей і досягнень кожної дитини. У той же час вони намагаються не наголошувати занадто на досягненнях, щоб їхні діти не відчували постійної спонуки бути кращими за інших. Вони не хочуть, щоб їхні діти росли в роздратуванні або падали духом (Ефесян 6:4; Колосян 3:21).

13. Хто бере провід у виявленні цінування кожному членові збору?

¹³ У християнському зборі старійшини і роз’їзні наглядачі беруть провід у виявленні цінування кожному члену Божої отари. Братам, які займають це становище, нелегко, оскільки вони мають серйозну відповідальність наставляти в праведності, виправляти грішників у дусі лагідності і давати пряму пораду тим, кому вона потрібна. Як вони врівноважують такі різні обов’язки? (Галатів 6:1, Дерк.; 2 Тимофія 3:16, Філ.).

14, 15. а) Як Павло виявляв урівноваженість, коли давав пряму пораду? б) Як християнські наглядачі можуть урівноважити потребу виправляти помилки потребою хвалити? Наведіть приклад.

¹⁴ Дуже повчальний приклад Павла. Він був винятковим учителем, старійшиною і пастирем. Павло мав справу зі зборами, в яких були великі проблеми, і він не боявся дати їм пряму пораду, коли це було необхідно (2 Коринтян 7:8—11). Якщо переглянути Павлове служіння, стає видно, що він докоряв нечасто, лише тоді, коли цього вимагала ситуація або зробити так було доцільним. У цьому він виявляв побожну мудрість.

¹⁵ Якщо б служіння старійшини у зборі можна було порівняти до музичного твору, тоді докір і зауваження були б у ньому одним мотивом, який добре гармоніює з цілим твором. Цей мотив добрий на своєму місці (Луки 17:3; 2 Тимофія 4:2). Але уявіть собі пісню, в якій був би тільки той один мотив, який повторюється знову і знову. Він би швидко почав різати нам слух. Так само і християнські старійшини намагаються зробити своє навчання всебічним і різноманітним. Вони не обмежують його лише виправленням помилок. Загальний тон такого навчання позитивний. Подібно до Ісуса Христа, люблячі старійшини перш за все шукають добрі сторони, за які можна похвалити, а не вади, щоб за них покритикувати. Вони цінують наполегливу працю, яку виконують їхні співхристияни. Вони переконані, що в цілому члени збору з усіх сил намагаються служити Єгові. І старійшини охоче висловлюють це своє переконання. (Порівняйте 2 Солунян 3:4).

16. Як Павлове цінування і співчуття впливало на співхристиян?

¹⁶ Немає сумніву, що більшість християн, яким служив Павло, відчували, що він цінував їх і співчував їм. Звідки ми знаємо це? Подивімось, як вони ставилися до нього. Вони не боялись його, хоча він і мав велику владу. Навпаки, його любили і до нього завжди звертались не вагаючись. Одного разу, коли він від’їжджав, старійшини ‘припали на його шию і цілували його’! (Дії 20:17, 37). Якими ж вдячними повинні бути старійшини і всі ми за те, що у нас є приклад Павла! Тож виявляймо одні одним цінування!

Учинки доброзичливості

17. Які добрі наслідки мають учинки доброзичливості у зборі?

¹⁷ Одним з найефективніших способів підтримувати вогонь братерської любові є вчинки доброзичливості. Як говорив Ісус, «більше щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хом.). Коли ми даємо духовні чи матеріальні дари або віддаємо свій час чи сили, то робимо щасливими не лише інших людей, але також себе. Доброзичливість передається іншим у зборі. Один учинок доброзичливості породжує інші. І через короткий час братерська любов процвітатиме! (Луки 6:38).

18. Яке значення має слово «доброзичливість», вжите в Михея 6:8 (НС)?

¹⁸ Єгова спонукував своїх людей, ізраїльтян, виявляти доброзичливість. У Михея 6:8 читаємо: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно». Що означає «милосердя любити»? Словом «милосердя» [«доброзичливість», НС] тут перекладене єврейське слово хе́·сед. Згідно з одною працею, це слово «вказує на щось більш активне, ніж лише абстрактне значення... слова милосердя. Воно значить «милосердя, перетворене в діла» і передбачає особисті вчинки доброзичливості не лише на користь бідних чи нужденних, але й усіх ближніх» («The Soncino Books of the Bible»). Тому інший вчений каже, що хе́·сед означає «любов, перетворена в діла».

19. а) Як ми можемо взяти на себе ініціативу виявляти доброзичливість до інших членів збору? б) Розкажіть, як вам було виявлено братерську любов.

¹⁹ Наша братерська любов не є чимось теоретичним або абстрактним. Це конкретна реальність. Тому шукайте способів ділами виявляти доброзичливість до своїх братів і сестер. Будьте, як Ісус, котрий не чекав завжди, щоб люди приходили до нього і просили допомоги, а часто сам виявляв ініціативу (Луки 7:12—16). Особливо слід пам’ятати про тих, хто в нужді. Чи не треба відвідати літню або хвору особу, допомогти їй чимось? Чи, може, «сирота» потребує часу або уваги? Чи не потрібно вислухати або потішити пригнічену особу? У міру своїх можливостей приділяймо час на такі вчинки доброзичливості (Йова 29:12; 1 Солунян 5:14; Якова 1:27). Ніколи не забувайте, що у зборі, який складається з недосконалих людей, одним з найважливіших учинків доброзичливості є прощення, яке значить залишити образу, навіть якщо є реальна підстава для скарги (Колосян 3:13). Готовність простити допомагає нам оберігати збір від поділення, злоби та ворожнечі, які пригашують братерську любов, подібно як мокрі покривала пригашують вогонь.

20. Як кожен з нас повинен перевіряти себе?

²⁰ Постановімо ж усі підтримувати цей важливий вогонь любові, який палає у наших серцях. Постійно перевіряймо себе. Чи ми виявляємо до інших співчуття? Чи виявляємо цінування? Чи ми виконуємо вчинки доброзичливості? Поки ми це робимо, вогонь любові зігріватиме наше братство, хоч би яким холодним і бездушним був цей світ. Тому «братерська любов нехай між вами перебуває» — тепер і навіки! (Євреїв 13:1, Дерк.).

[Примітка]

Як ви думаєте?

◻ Що таке братерська любов і чому вона повинна перебувати між нами?

◻ Як співчуття допомагає нам підтримувати свою братерську любов?

◻ Яку роль у братерській любові відіграє цінування?

◻ Як учинки доброзичливості сприяють процвітанню братерської любові у християнському зборі?

[Рамка на сторінці 16]

Любов на ділі

Це було кілька років тому. Один чоловік, який вже певний час вивчав Біблію зі Свідками Єгови, все ще скептично ставився до питання братерської любові. Він знав Ісусові слова: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Але йому було важко в це повірити. Одного дня він побачив християнську любов на ділі.

Цей чоловік подорожував далеко від дому, хоча й був прикутий до крісла на колесах. У Віфлеємі (Ізраїль) він відвідав зібрання місцевого збору. Там один арабський Свідок настояв, щоб інший Свідок, турист, і цей зацікавлений переночували в нього. Перед сном зацікавлений запитав господаря, чи можна йому вранці вийти на веранду і подивитися на схід сонця. Господар настійно попросив його не робити цього. Наступного дня цей арабський брат пояснив чому. Через перекладача він сказав, що, коли б його сусіди дізналися, що він має гостей єврейського походження — а це стосувалося і зацікавленого, вони спалили б його дім разом з цілою сім’єю. Приголомшений, той зацікавлений запитав господаря: «Чого ж ти пішов на такий ризик?» Арабський брат подивився йому в очі і вже без перекладача коротко відповів: «Івана 13:35».

Зацікавлений був глибоко вражений реальністю братерської любові. Невдовзі він охрестився.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Відкрита вдача і вміння цінувати інших робили апостола Павла приступним для інших.