Ваше тіло складається з крихітних живих частинок — клітин, котрих, за деякими підрахунками, налічується коло 100 трильйонів. У середині кожної клітини, в її ядрі, містяться тисячі генів. Власне вони і є окремими одиницями спадковості, які наглядають за клітиною і так визначають деякі з ваших особливостей. Багато генів займається вирішенням питання про групу крові, інші клопочуться про структуру волосся, колір очей і таке інше. Отже кожна клітина має мініатюрний план або книжку з кодами, що складається з генів, які містять усі інструкції, необхідні для побудови, ремонту та функціонування вашого організму. (Дивіться схему на сторінці 5). Чи могло все це з’явитися випадково?

Тому для науковців клітина — це диво з див. Фізик Пол Дейвіс у книжці «П’яте чудо» пише: «В середині кожної клітини міститься багато крихітних структур, які ніби щойно були виготовлені за вказівками інженера. Є тут багато мініатюрних щипчиків, ножичок, насосів, двигунів, важелів, клапанів, труб, ланцюгів і навіть машин. Але клітина — це, звичайно, не просто мішечок з різним причандаллям. Всі ці частинки припасовані одна до одної й становлять разом чітко функціонуючу систему, подібну до складної конвеєрної лінії на фабриці».

Як усе почалось?

Генетика та молекулярна біологія десятиліттями цікавили науковців. Фізик Пол Дейвіс скептично дивиться на те, що все це могло виникнути завдяки Творцю. Проте він визнає: «Кожна молекула виконує призначену їй роль і має власне місце у загальному плані, що є необхідним для утворення відповідних структур. [У клітині] відбувається багато руху. Молекули мусять подорожувати по клітині, щоб зустрітись одні з одними у відповідному місці у відповідний час і виконати належно свою роботу. Все це здійснюється без начальника, який роздавав би молекулам вказівки й направляв би їх до належних місць. Немає нікого, хто б наглядав за їхніми діями. Молекули просто роблять те, що повинні робити: хаотично рухаються навколо, вдаряються одна в одну й відскакують, а тоді обіймаються. (...) Ці немислячі атоми якимсь чином об’єднують усі свої сили і виконують із надзвичайною точністю танок життя».

Тому з вагомих причин багато дослідників внутрішніх процесів клітини, доходять висновку: повинна бути якась розумна сила, котра створила клітину. Розгляньмо, чому вони так думають.

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Подвоєння ДНК

Для легшого візуального сприйняття спіраль ДНК подається у розгорненому вигляді.

1 Перш ніж поділитися й створити нове покоління собі подібних, клітини повинні подвоїти (зробити копію) ДНК. Насамперед за допомогою білків розкручуються частини подвійної спіралі ДНК.

Білок

2 Потім за чітким принципом комплементарності вільні (наявні) нуклеотиди, що містяться в клітині, приєднуються до відповідних їм нуклеотидів двох первинних ниток спіралі.

Вільні нуклеотиди

3 Зрештою утворюються дві копії книжки з кодами. Отже, коли клітина ділиться, кожна нова клітина отримує свою копію ДНК, книжку з кодами.

Білок

Білок

Принцип комплементарності в ДНК:

А завжди з Т

А Т Тимін

Т А Аденін

Ц завжди з Г

Ц Г Гуанін

Г Ц Цитозин

[Схема на сторінках 8, 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Синтез білків

Для спрощення зображено білок, побудований з 10 амінокислот. Більшість білків складається з понад 100 амінокислот.

1 Спеціальний білок роз’єднує ділянку подвійної спіралі ДНК.

Білок

2 Вільні нуклеотиди РНК стають проти відповідних нуклеотидів роз’єднаної частини ДНК, утворюючи таким чином ланцюг інформаційної РНК.

Вільні нуклеотиди РНК

3 Новостворена інформаційна РНК відділяється й прямує до рибосом.

4 Транспортна РНК вибирає потрібну амінокислоту й доставляє її до рибосоми.

Транспортна РНК

Рибосома

5 У міру того як рибосома просувається по інформаційній РНК, з’єднується ланцюг амінокислот.

Амінокислоти

6 Під час цього синтезу білковий ланцюг починає укладатися, набуваючи форми, необхідної для виконання своїх функцій. Повністю сформований ланцюг залишає рибосому.

Транспортна РНК має два важливих кінці:

Одним вона розпізнає код інформаційної РНК

Другим переносить відповідну амінокислоту

Транспортна РНК

В нуклеотидах РНК замість Т використовується У, тому У є комплементарним до А.

А У Урацил

У А Аденін

Про що свідчить таємниця життя?

МОЛЕКУЛА ДНК творить справжні дива. Вона виконує обидві ролі, яких вимагають ваші клітини від генетичного матеріалу. По-перше, ДНК безпомилково подвоюється, щоб передати інформацію від клітини до клітини. По-друге, порядок нуклеотидів у ДНК вказує клітині, котрі білки потрібно синтезувати, і так визначає, якою буде клітина і які функції виконуватиме. Але ДНК не робить усього цього самотужки. Їй допомагає багато особливих білків.

Сама ДНК не може створити життя. Вона містить повний набір інструкцій, необхідних живій клітині для синтезу всіх потрібних їй білків, включаючи ті, завдяки яким копіюються ДНК для наступного покоління клітин, а також ті, котрі допомагають ДНК синтезувати нові білки. Однак неймовірно великий запас інформації, що зберігається в ДНК-генах, нічого не вартий без РНК та особливих білків (у тому числі рибосом), необхідних для «читання» та використання тієї інформації.

Так само й білки не можуть самостійно створити життя. Відокремлений білок не може породити гена з кодом, потрібним для синтезу більшої кількості того самого білка.

Що ж було виявлено внаслідок розкриття таємниці життя? Сучасна генетика та молекулярна біологія недвозначно свідчать про надзвичайну складність і взаємозалежність молекул ДНК, РНК та білка. Ці відкриття вказують на те, що життя повстає за наявності усіх цих елементів одночасно. Тому воно ніколи не могло виникнути спонтанно й завдяки випадку.

Єдине розсудливе пояснення звучить так: надзвичайно розумний Творець закодував інструкції в ДНК й одночасно створив повністю сформовані білки. Взаємодія між ними була настільки добре продумана, що, почавшись певного часу, цей процес мав би безперервно продовжуватися: одні білки подвоювали б ДНК, утворюючи більше генів, а інші декодували б гени й синтезували більше білків.

Безперечно, дивовижне коло життя було запущене в рух Найвеличнішим Конструктором — Богом Єговою.

Дивовижно утворений

Хоча Біблія і не є науковою книгою, вона проливає світло на роль Творця, який створив код життя. Коло трьох тисяч років тому ізраїльський цар Давид, якому нічого не було відомо з того, що сьогодні людина знає про гени, сказав поетичною мовою до свого Творця: «Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре. Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко [«в забутті утроби», «Єрусалимська Біблія», англ.]» (Псалом 139:13—15, Хом.).

Тож знову пильно подивіться на себе в дзеркало. Зверніть увагу на колір своїх очей, структуру волосся, колір обличчя та фігуру. Поміркуйте про те, як ці риси були успадковані від попередніх поколінь і як вони передадуться вашим нащадкам. А тепер подумайте про Того, хто створив цей чудовий механізм. Можливо, ви теж захочете повторити слова, записані апостолом Іваном: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11).

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 10]

Сліпий випадок?

Нещодавні знахідки двох британський науковців підтвердили, що генетичний код не міг виникнути внаслідок простого випадку. «Їхні дослідження виявили, що [генетичний код] є найліпший з-поміж більше як квінтильйона можливих кодів», — зазначається в журналі «Нью саєнтист». На зорі зародження життя із, грубо беручи, 10²⁰ (1 з 20 нулями) можливих генетичних кодів було вибрано лише один. Чому саме цей? Тому що він зменшує до мінімуму кількість помилок під час синтезу білків та змін, які виникають через генетичні мутації. Іншими словами, цей особливий код забезпечує суворе дотримання законів спадковості. Хоча дехто приписує вибір цього генетичного коду «могутнім силам добору», двоє вищезгаданих дослідників зробили висновок, що «зовсім неправдоподібно, аби такий винятковий код з’явився випадково».