Ласкавий римський сотник
РИМСЬКІ сотники не були відомі за милість. Будучи офіцерського чину, вони очолювали сотню солдатів, загартованих боєм. Сотник мусив бути жорстоким сержантом-інструктором по строю, карати суворою дисципліною, а навіть деколи страчувати. Біблія говорить про римського сотника в полку Августа, який ставився великодушно й співчутливо до Павла. На ім’я йому Юлій.
Біблія говорить про цього сотника в 27 розділі Діїв апостолів. Апостол Павло вимагав шукати суду в кесаря в Римі. Тому його, разом з іншими в’язнями віддали під варту «сотникові, Юлієві на ім’я, з полку Августа». Вони відправилися з порту Кесарії, центру римського війська, на північний захід від Єрусалима. Історик Лука пише: «Другого дня ми пристали в Сідоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати» (Дії 27:1-3).
Біблія не каже чому Юлій був такий сповнений ласкавості до Павла. Може бути, що намісник, Фест, наказав йому ставитися ласкаво до нього. Або, будучи обізнаний з обставинами під якими Павла ув’язнили, Юлій захоплювався його відвагою і вірністю. Як би там не було, здається Юлій знав, що Павло не був звичайним в’язнем.
Юлій не послухав Павлової перестороги не відпливати від Доброї Пристані. Знявся рвучкий вітер і майже підхопив корабля на мілину біля північної Африки (Дії 27:8-17). Буря тривала й Павло став запевняти заляканих пасажирів, що «ні одна душа з них не згине, окрім корабля». Однак декотрі моряки намагалися втекти. Павло сказав Юлієві: «Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!» (Дії 27:21, 22, 30, 31).
Цього разу, Юлій послухав Павла й розстроїв утечу моряків. Сталось як Павло казав, корабель опинився на мілині й розбився. Вояки боялися, що в’язні повтікають, і змовилися вбити їх усіх. Юлій знову втрутився в справу, заборонив їм убивати в’язнів, і цим чином урятував Павла від смерті (Дії 27:32, 41-44).
Біблія не каже, що сталося з тим ласкавим сотником і чи він навернувся на християнську віру. Його милість є доказом на дію совісті, даної Богом (Римлян 2:14, 15). Християни, проте, виявляють, не тільки людську милість, але побожну, тому що мають Божого духа (Галатів 5:22). Справді, якщо поганський солдат, який не поклонявся Богові, виявляв милість, то скільки більше Божі люди повинні виявляти її!