ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА
Товариства «Вартова башта»
Українська
  • БІБЛІЯ
  • ПУБЛІКАЦІЇ
  • ЗІБРАННЯ
  • g96 8.9 с. 19–21
  • Чи пильнує православне духівництво?

Немає відеоматеріалів для виділеного уривка.

На жаль, не вдалося відтворити відеофайл.

  • Чи пильнує православне духівництво?
  • Пробудись! — 1996
  • Підзаголовки
  • Подібний матеріал
  • Частина цього світу?
  • Роз’єднана
  • «Об’явлення» розкоші»
  • Плекання неправдивих сподівань
  • Вони не пильнують
  • Грецька православна церква. Розділена релігія
    Пробудись! — 1996
  • Чи так зване Християнство справді є Христове володіння?
    Вартова башта оголошує Царство Єгови — 1969
  • Патмос. Острів Апокаліпсиса
    Пробудись! — 2000
  • Яка сильна є релігія в С.Р.С.Р. сьогодні?
    Пробудись! — 1973
Показати більше
Пробудись! — 1996
g96 8.9 с. 19–21

Чи пильнує православне духівництво?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ГРЕЦІЇ

«КОЛИ Ісус увійшов у храм... і побачив там ‘продавців’, він розгнівався і вигукнув: «Не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» Якби сьогодні він приїхав на острів Патмос... то висловився б різкіше. Однак я не впевнений, чи хтось послухав би його». Це сказав один журналіст, який описував те, що було названо «Панхристиянським з’їздом надзвичайної ваги» та «однією з найголовніших подій сучасного християнства».

Вселенський патріарх Константинополя Варфоломій I, котрий вважається символічним главою православної церкви по всьому світі, проголосив 1995 рік «Роком Апокаліпсиса»a. Торжество досягло кульмінації 23—27 вересня 1995 року, коли високопоставлені церковники з більшості православних патріархатів зібралися на острові Патмос. Також були присутні представники римо-католицької церкви, англіканської церкви та різних протестантських конфесій. На цю подію прибули найвищі політичні та військові влади Греції, а також іноземні урядовці, політики, видатні бізнесмени. Окрім того, були запрошені ще й інші гості з усіх куточків земної кулі.

Дослідники книжки Об’явлення повинні пам’ятати подане там настійне нагадування Ісуса Христа: «Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує» (Об’явлення 16:15, Хоменко). З огляду на це й на широко відоме релігійне святкування, що оберталося навколо Об’явлення, ми бажаємо знати: чи пильнує загальновизнане християнство? Чи стоїть воно насторожі, з нетерпінням очікуючи приходу Ісуса Христа як коронованого Царя? Чи зосереджувалося це святкування на темі Біблії, кульмінаційний пункт якої прослідковується в Об’явленні,— на освяченні імені Єгови й виправданні його суверенітету за допомогою Царства Христа? Розгляньмо деякі факти.

Частина цього світу?

Для багатьох спостерігачів нестійкий союз релігійних провідників, політиків та бізнесменів протягом святкувань був досить неприємним. Дехто вважав, що партії, котрі брали участь у святкуванні, намагалися використати ситуацію задля власної користі. Церковники посилили свій вплив, з’являючись поряд з видатними політиками, тимчасом як політики намагалися поліпшити власний імідж, граючи на релігійних почуттях мас. Промовець Священного Синоду Грецької церкви сказав: «Об’явлення також мало політичний підтекст... Це драма, котра розгортається на земній сцені» (курсив наш).

Наскільки добре це співпадає з описом в Об’явлення 17:1, 2, де зображується, як символічна «велика розпусниця», світова імперія фальшивої релігії, видатною частиною якої є загальновизнане християнство, чинить духовну «розпусту» із «земними царями»! Замість того щоб залишатися духовно чистою й пильною, православна церква, як і решта загальновизнаного християнства, завела нечестиву дружбу з політичними керівниками, підбурюючи релігійне гоніння, особливо на Свідків Єгови.

Роз’єднана

Варто зауважити, що двох православних патріархів не було на святкуванні. Чому? Московський патріарх Алексій II відмовився прибути на вираз свого протесту, оскільки Константинопольський патріархат прихильно поставився до прохання архієпископських єпархій Естонії та України перейти під юрисдикцію Константинополя, залишивши Москву. Згідно з повідомленням, «це є найсерйознішою кризою, що будь-коли виникала у стосунках між [Константинопольським патріархатом] й набагато сильнішою Руською православною церквою», вона загрожує «єдності й владі православ’я непередбачуваними наслідками».

Окрім того, синод бойкотував Єрусалимський патріарх. Чому? Згідно з повідомленням, він досі ображається за покуту, накладену на нього Константинопольским патріархатом три року тому через те, що той хотів здобути владу над православною церквою в Австралії.

Спочатку хотіли запросити папу Іоанна Павла II, але це не вдалося в останній момент через сильну опозицію з боку консервантивних сил православної церкви. У травні 1995 року провідний православний церковник в Афінах обізвав папу «воєнним злочинцем». Потім було оголошено, що за таких обставин «папа... не зможе взяти участі у святкуваннях на Патмосі».

Окрім цього, на фоні цієї не зовсім приємної ситуації іронічно виглядало те, що під час святкувань лише за 1500 кілометрів на північний захід від Патмосу православні й римо-католицькі «християни» вбивали одні одних у Боснії та Герцеговині!

Ясно, що духовна млявість так званих християн призводить до їхнього поділу на секти. Відкрито засудивши цю роз’єднаність, Яковос, православний архієпископ Північної та Південної Америк, заявив в інтерв’ю: «Нам не вдалося об’єднати церкви, щоб вони служили людям, а не сильним цього світу... Люди вже ситі по горло... патріаршими благословеннями».

«Об’явлення» розкоші»

Подія на Патмосі була названа «виставлянням багатства» і не уникла пильного погляду. У газетному повідомленні говорилося: «Чотири дні святкування на Патмосі зрештою виявилися «об’явленням» розкоші... Чари Візантії вийшли за межі церковної церемонії, загрожуючи перетворити всесвітню подію на дорогу забаву». Багато людей турбувалися кількістю грошей, що пішли на це святкування, бо воно відбувалося тоді, коли життя людей перебувало у небезпеці на сусідніх Балканах і в Східній Європі. Дехто визначив ціну за цю «небачену гулянку» в 17 мільйонів американських доларів. Фешенебельні круїзові кораблі прибували в порт Патмосу, аби в них могли жити деякі заможні гості, запрошені на це скликання. Багатьох мешканців Патмосу вразило те, що на острові, де немає лікарні й відповідного приміщення для школи, були зроблені зміни в останню хвилину, аби справити краще враження на високопоставлених гостей.

Наскільки ж влучно підходять до цієї ситуації слова з Об’явлення 18:2, 3, 7: «Земні купці збагатіли від сили розкоші його [Вавилона Великого]. Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому!» Тоді, коли прості люди страждають, православна церква, замість потішати їх і подавати духовну допомогу, була зайнята демонстрацією пустопорожніх у духовному плані свят.

Плекання неправдивих сподівань

Під час святкування пройшло кілька симпозіумів і конференцій. Пропонувалося знайти розв’язання важливих проблем, що стоять перед людськістю. Було прийнято резолюцію, що закликала вчених якнайшвидше розв’язати проблеми людства, але жодного разу не згадувалося Царство Бога. Що ж до книжки Об’явлення, то вона, як і всі інші книги Біблії, наголошує, що лише Боже Царство в руках Ісуса Христа розв’яже усі проблеми людства (Об’явлення 11:15—18; 12:10; 21:1—5).

Не дивно, що загальновизнане християнство не бере особливо до уваги біблійної надії на Царство. Відображаючи загальне ставлення, один монах з патмоського монастиря відверто визнав: «Ми не вважаємо, що Об’явлення є авторитетним текстом. Це частина Святого Письма, котру не читають у церквах». У тому ж дусі висловився один теолог: «Небезпечно пов’язувати Об’явлення з історією світу, вважаючи, ніби текст описує в деталях те, що має статися... Це наївне і досить небезпечне тлумачення». Який же глибокий духовний сон!

Вони не пильнують

Те, що загальновизнане християнство не пильнує, є очевидним. Це святкування, замість того щоб зосереджувати увагу на Слові Бога й його обітницях, було порожньою і непотрібною релігійною «виставкою». Стан так званих християнських церков дуже подібний до стану лаодикійського збору, до якого Ісус сказав: «Ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!» (Об’явлення 3:17).

Цікаво, що один запеклий прибічник православної церкви поскаржився в газету, що «єдині, хто скористав з цього» святкування, були Свідки Єгови. Чому він так вважає? Він пояснив, що об’явлення Івана «має спільну есхатологічну основу з доктринальною позицією Свідків Єгови». Авжеж, це правда, що Свідки старанно намагаються «пильнувати», насторожено слідкуючи за здійсненням Божого наміру. Також вони з радістю допомагають усім щиросердим людям ‘пильнувати, щоб змогти стати перед Сином Людським’, Ісусом Христом (Матвія 24:42; Луки 21:36).

[Примітка]

a За хронологією загальновизнаного християнства, у цей рік минуло 1900 років з часу написання книги Об’явлення (грецькою а·по·ка́·ли·псіс) на острові Патмос. Достовірні дані показують, що Об’явлення було написано 96 року н. е.

[Вставка на сторінці 20]

«Виставляння багатства» і «небачена гулянка».

[Вставка на сторінці 21]

«Люди вже ситі по горло... патріаршими благословеннями».

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]

Фотографія: Garo Nalbandian.

    Публікації українською (1950—2025)
    Вийти
    Увійти
    • Українська
    • Поділитись
    • Налаштування
    • Copyright © 2025 Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania
    • Умови використання
    • Політика конфіденційності
    • Параметри конфіденційності
    • JW.ORG
    • Увійти
    Поділитись