НОВОСФОРМОВАНИЙ християнський збір мав відігравати важливу роль у виконанні наміру Єгови. Але християни першого сторіччя стикалися з жорстокою протидією. Як їм залишатись непохитними попри тяжкі переслідування? І як не піддатися підступним ідеям, що їх поширювали у християнському зборі фальшиві брати? Відповіді на ці запитання містяться в листах, які ввійшли до Християнських Грецьких Писань. В цих листах даються потрібні поради та підбадьорення.

Апостол Павло написав 14 листів, починаючи від Листа до римлян і закінчуючи Листом до євреїв. Ці листи названі відповідно до імен тих, кому вони адресовані — чи то окремим особам, чи то зборам. Розгляньте зміст деяких листів.

Вказівки щодо моралі та поведінки. Ті, хто чинить блуд, перелюб та інші грубі гріхи, «не успадкують Божого царства» (Галатів 5:19—21; 1 Коринфян 6:9—11). Між Божими служителями різних національностей повинна бути єдність (Римлян 2:11; Ефесян 4:1—6). Вони мають охоче і саможертовно допомагати нужденним одновірцям (2 Коринфян 9:7). «Безперестанку моліться»,— каже Павло. Отже, апостол заохочує християн відкривати своє серце в молитві до Єгови (1 Фессалонікійців 5:17; 2 Фессалонікійців 3:1; Филип’ян 4:6, 7). Бог слухає молитви тих людей, які мають справжню віру (Євреїв 11:6).

Що допоможе сім’ям бути щасливими? Чоловік має любити дружину так, як власне тіло. Дружина повинна глибоко поважати свого чоловіка. Діти мусять слухатися батьків, бо це подобається Богові. Батьки мають обов’язок з любов’ю виховувати і навчати своїх дітей на основі біблійних принципів (Ефесян 5:22—6:4; Колосян 3:18—21).

Пролиття світла на Божий намір. Чимало вказівок з Мойсеєвого закону служили ізраїльтянам захистом і дороговказом аж до часу, коли прийшов Христос (Галатів 3:24). Християнам уже не треба дотримуватися вимог Закону. У листі до єврейських християн Павло детально пояснює суть Закону і те, яку роль відіграв Ісус Христос у виконанні Божого наміру. Павло каже, що багато подробиць Закону мають пророче значення. Приміром, складання в жертву тварин було прообразом на Ісусову жертовну смерть, завдяки якій буде цілковито прощено людські гріхи (Євреїв 10:1—4). Ісусовою смертю Бог усунув Закон-угоду, бо вона вже стала непотрібною (Колосян 2:13—17; Євреїв 8:13).

Вказівки щодо діяльності збору. Чоловіки, охочі виконувати зборові обов’язки, повинні дотримуватися високих моральних норм і мати міцну духовність (1 Тимофія 3:1—10, 12, 13; Тита 1:5—9). Служителі Бога Єгови мають регулярно збиратися з одновірцями для взаємного підбадьорення (Євреїв 10:24, 25). На християнських зібраннях вони скріпляють свою віру та навчаються (1 Коринфян 14:26, 31).

Коли Павло писав другого листа до Тимофія, він був ув’язнений у Римі та чекав суду. Мало хто зважувався відвідувати його. Павло знав, що йому залишилося жити недовго. Він сказав: «Я вів добру боротьбу, пробіг шлях до кінця, віру зберіг» (2 Тимофія 4:7). Невдовзі після цього Павло помер, очевидно, мученицькою смертю. Але його листи аж донині дають правдивим християнам цінні вказівки.

(Римлян; 1 Коринфян; 2 Коринфян; Галатів; Ефесян; Филип’ян; Колосян; 1 Фессалонікійців; 2 Фессалонікійців; 1 Тимофія; 2 Тимофія; Тита; Филимона; Євреїв)

ЯКІВ і Юда були Ісусовими братами по матері. Петро та Іван були серед 12 апостолів. Ці чотири чоловіки загалом написали сім листів, які ввійшли у Християнські Грецькі Писання. Кожен лист названий ім’ям його письменника. Натхнені поради з цих листів мають допомагати християнам залишатися відданими Єгові та зберігати надію на Царство.

Віра спонукує до дій. Самих слів про віру замало, адже правдива віра виявляється в ділах. Яків пише: «Віра без учинків мертва» (Якова 2:26). У час випробувань віра, поєднана з учинками, зміцнює нашу витривалість. Аби залишитись непохитним, треба просити в Бога мудрості, не сумніваючись, що він дасть її. Витривалістю християнин здобуває Боже схвалення (Якова 1:2—6, 12). Бог Єгова прихильно ставиться до тих, хто зберігає віру і залишається відданим йому. «Наблизьтесь до Бога,— каже Яків,— і він наблизиться до вас» (Якова 4:8).

Віра християнина має бути такою міцною, щоб він міг протистояти спокусам та неморальності. Через повсюдний моральний занепад Юда заохочує одновірців «наполегливо боротися за віру» (Юди 3).

Добра поведінка. Єгова сподівається, що його служителі будуть святими, тобто чистими з усіх поглядів. Петро пише: «Будьте святі у всіх своїх діях, оскільки написано: “Будьте святі, бо я [Єгова] — святий”» (1 Петра 1:15, 16). Християни мають чудовий приклад, якою повинна бути їхня поведінка. «Христос постраждав за вас,— пояснює Петро,— залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами» (1 Петра 2:21). Дотримуючись високих Божих норм, християни інколи страждають. Проте вони зберігають «чисте сумління» (1 Петра 3:16, 17). Петро заохочує християн триматися святої поведінки. Вони мають показувати своїм життям, що є побожними та чекають Божого дня суду й обіцяного нового світу, в якому «перебуватиме праведність» (2 Петра 3:11—13).

Справжня любов. «Бог є любов»,— пише Іван. Цей апостол вказує на те, що, пославши Ісуса як «жертву... за наші гріхи», Бог виявив свою безмежну любов. Як християни повинні ставитися до цього? Іван відповідає: «Любі, якщо Бог нас так полюбив, ми теж зобов’язані любити одні одних» (1 Івана 4:8—11). Таку любов можна виявляти зокрема своєю гостинністю до одновірців (3 Івана 5—8).

Як християни показують свою любов до Єгови? Іван пояснює: «Любов же до Бога полягає в тому, щоб ми виконували його заповіді, а ці заповіді не обтяжливі» (1 Івана 5:3; 2 Івана 6). Усі слухняні Богові люди можуть бути певними, що він і далі любитиме їх і дасть їм «вічне життя» (Юди 21).

(Якова; 1 Петра; 2 Петра; 1 Івана; 2 Івана; 3 Івана; Юди)