¹⁸ Ранні списки дають свідчення. Переглянувши супровідну таблицю, можна побачити, що більшість списків Християнських Писань, датованих IV століттям,— ще до скликання вищезгаданого собору,— цілком узгоджуються з нашим теперішнім каноном, а кілька списків опускають лише книгу Об’явлення. Наприкінці II століття н. е. загальноприйнятими вже були чотири Євангелія, книга Дії та 12 послань апостола Павла. І тільки в окремих територіях існували сумніви щодо декотрих менших писань. Причиною могло бути те, що ці писання поширювались не так швидко, як решта, тому минуло більше часу, перш ніж їх було визнано канонічними.

¹⁹ Один з найцікавіших ранніх списків — це фрагмент, який Л. А. Мураторі знайшов у бібліотеці Амброзіані (Мілан, Італія) й опублікував 1740 року. Початок фрагменту не зберігся, але книгу Луки у ньому названо третім Євангелієм, що вказує на існування перших двох — Матвія і Марка. Фрагмент Мураторі написаний латинською мовою і датується другою половиною II століття н. е. Цей документ має велику цінність, як про це свідчить наступний уривок: «Третя книга Євангелій — від Луки. Лука, добре знаний лікар... написав його від власного імені... Четверте Євангеліє — від Івана, одного з учнів... Отож, хоча в Євангеліях можна прочитати про різні конкретні події, це не спричиняє поділень у вірі християн, оскільки в усіх [Євангеліях] все проголошено під керівництвом одного Духу: [Ісусове] народження, страждання, воскресіння, розмови з учнями та його перший і другий прихід на землю: перший — в покорі та приниженні, а другий — у майбутній царській владі. Тому не дивно, що Іван послідовно розкриває ці події також у своїх посланнях, говорячи про себе: ‘Що ми бачили власними очима і чули власними вухами, і чого руки наші торкалися, про те ми й написали’. Так він визнає, що не лише бачив і чув дивовижні діла Господа, але й описав їх усіх за порядком. Крім того, діяльність усіх апостолів описано в одній книзі. Лука зібрав ці події для найдостойнішого Теофіла... А щодо послань Павла, то вони самі пояснюють кожному, хто хоче зрозуміти, звідки вони та ким і з якою метою написані. Насамперед він написав до Коринтян, забороняючи єретичний розкол, потім до Галатів [висловлюючись проти] обрізання, а тоді до Римлян, детально пояснюючи порядок (або схему) Писань, а також основну їх тему, яка зосереджується на Христі. Нам потрібно розглянути кожен із листів, оскільки сам блаженний апостол Павло, наслідуючи приклад свого попередника Івана, звертається лише до семи церков поіменно і в такій послідовності: до Коринтян (перший), до Ефесян (другий), до Филип’ян (третій), до Колосян (четвертий), до Галатів (п’ятий), до Солунян (шостий), до Римлян (сьомий). І хоча до Коринтян та Солунян він пише двічі з метою виправити їх, все ж [?із семи послань] видно, що існує одна церква, розпорошена по світу; так само й апостол Іван в Апокаліпсисі, пишучи до семи церков, насправді звертається до всіх. Спонуканий прихильністю і любов’ю [Павло написав] один лист до Филимона, один до Тита і два до Тимофія; [ці послання] Церква вважає священними... Крім того, визнаються також послання Юди та два послання Івана... Ми приймаємо лише Апокаліпсиси Івана й Петра, хоча декотрі з нас проти того, щоб останній читався в церкві» («The New Schaff-Herzog Encyclopedia of Religious Knowledge», 1956, Vol. VIII, page 56.

²⁰ Дехто зауважує, що в кінці фрагмента Мураторі говориться лише про два послання Івана. Однак у вищезгаданій енциклопедії, на сторінці 55, пояснюється, що цими двома посланнями Івана «можуть бути лише друге та третє послання, письменник яких називає себе просто «старцем». Автор вирішив зосередитись на двох коротших посланнях, оскільки мимохідь уже згадав перше послання разом з четвертим Євангелієм, висловивши тверде переконання в тому, що воно написане Іваном». А відсутність згадки про перше послання Петра енциклопедія пояснює так: «Найправдоподібніше, що втрачено кілька слів фрагмента, можливо навіть рядок, в якому згадувались I Петра й Апокаліпсис Івана». Отож, опираючись на фрагмент Мураторі, ця енциклопедія на сторінці 56 робить висновок: «Новий Завіт, як було визнано, складався з чотирьох Євангелій, книги Дії, тринадцяти послань Павла, Апокаліпсиса Івана і, ймовірно, трьох його послань, листа Юди і, очевидно, I Петра, що ж до іншого послання Петра, то на той час суперечки про нього все ще тривали».

²¹ Близько 230 року н. е. Оріген визнав книги Євреїв та Якова, які не згадуються у фрагменті Мураторі, частиною натхнених Писань. Хоча він зазначив, що дехто сумнівається у їхній канонічності, однак це лише доводить, що на той час канонічність більшості книг Грецьких Писань було встановлено і сумніви існували тільки щодо деяких менш відомих послань. Пізніше Афанасій, Ієронім та Августин погодилися зі свідченням ранніх списків і визнали як канон 27 книг — ті самі книги, які ми маємо сьогодніc.

²² Більшість списків у таблиці містять точний перелік книг, які вважалися канонічними. Списки Іринея, Климента Александрійського, Тертулліана та Орігена укладено на основі їхніх висловлювань щодо конкретних писань. Ці списки були доповнені завдяки працям стародавнього історика Євсевія. І той факт, що письменники не згадують певних канонічних книг, аж ніяк не заперечує натхненності цих писань. Просто письменник міг вирішити не згадувати якоїсь книги, якщо вона, наприклад, не була пов’язана з темою його твору. Але чому ми не маємо точних списків, укладених раніше від фрагмента Мураторі?

²³ Питання про те, які книги християни мають вважати натхненими, постало лише в середині II століття н. е. після появи таких критиків, як Маркіон. Він уклав власний канон, підтасувавши його до своїх доктрин, і включив до нього тільки декотрі листи Павла та вибрані місця з Євангелії від Луки. Канон Маркіона та апокрифічна література, яка стрімко поширювалась по всьому світі, стали поштовхом до створення конкретних списків натхнених книг.

[Таблиця на сторінці 7]

Визначні ранні списки Християнських Грецьких Писань

В — Визнавалась натхненою і канонічною

С — Ставилась під сумнів у декотрих територіях

Назва або ім’я і місцевість

Матвія В В В В

Марка В В В В

Луки В В В В

Івана В В В В

Дії В В В В

Римлян В В В В

1 Коринтян В В В В

2 Коринтян В В В В

Галатів В В В В

Ефесян В В В В

Филип’ян В В В В

Колосян В В В В

1 Солунян В В В В

2 Солунян В В В В

1 Тимофія В В В В

2 Тимофія В В В В

Тита В В В В

Филимона В В

Євреїв С ВС ВС

Якова ?

1 Петра В? В В В

2 Петра С? В

1 Івана В В ВС В

2 Івана В В ВС

3 Івана В?

Юди В ВС В

Об’явлення В В В В

Назва або ім’я і місцевість

Приблизний

рік н. е. 230 320 348 365

Матвія В В В В

Марка В В В В

Луки В В В В

Івана В В В В

Дії В В В В

Римлян В В В В

1 Коринтян В В В В

2 Коринтян В В В В

Галатів В В В В

Ефесян В В В В

Филип’ян В В В В

Колосян В В В В

1 Солунян В В В В

2 Солунян В В В В

1 Тимофія В В В В

2 Тимофія В В В В

Тита В В В В

Филимона В В В В

Євреїв ВС ВС В

Якова ВС ВС В

1 Петра В В В В

2 Петра ВС ВС В С

1 Івана В В В В

2 Івана ВС ВС В С

3 Івана ВС ВС В С

Юди ВС ВС В

Об’явлення В ВС В

Назва або ім’я і місцевість

Приблизний

рік н. е. 367 368 370 370

Матвія В В В В

Марка В В В В

Луки В В В В

Івана В В В В

Дії В В В В

Римлян В В В В

1 Коринтян В В В В

2 Коринтян В В В В

Галатів В В В В

Ефесян В В В В

Филип’ян В В В В

Колосян В В В В

1 Солунян В В В В

2 Солунян В В В В

1 Тимофія В В В В

2 Тимофія В В В В

Тита В В В В

Филимона В В В В

Євреїв В В В ВС

Якова В В В В

1 Петра В В В В

2 Петра В В В С

1 Івана В В В В

2 Івана В В В С

3 Івана В В В С

Юди В В В С

Об’явлення В ВС С

Назва або ім’я і місцевість

Приблизний

рік н. е. 383 394 397 397

Матвія В В В В

Марка В В В В

Луки В В В В

Івана В В В В

Дії В В В В

Римлян В В В В

1 Коринтян В В В В

2 Коринтян В В В В

Галатів В В В В

Ефесян В В В В

Филип’ян В В В В

Колосян В В В В

1 Солунян В В В В

2 Солунян В В В В

1 Тимофія В В В В

2 Тимофія В В В В

Тита В В В В

Филимона В В В В

Євреїв ВС ВС В В

Якова В ВС В В

1 Петра В В В В

2 Петра В ВС В В

1 Івана В В В В

2 Івана В ВС В В

3 Івана В ВС В В

Юди В ВС В В

Об’явлення ВС ВС В В