ПОМАЗАНЦІ ВИЯВЛЯЮТЬ ГОТОВНІСТЬ

11. Чому після 1914 року деякі помазанці думали, що їхній Господь затримується?

¹¹ Пригадаймо Ісусові притчі про незайманих дівчат і про таланти. Дівчата і раби з цих притч не мусили б пильнувати, якби знали, коли прийде наречений або пан. Але їм це було невідомо, тому вони мали бути готовими. Хоча помазані християни десятиліттями вважали 1914 рік особливим, вони не знали, що саме станеться того року. Коли їхні сподівання не справдилися, декому з них здалося, що Наречений затримується. Один брат пригадує: «Дехто з нас був переконаний, що в перший тиждень жовтня [1914 року] ми будемо забрані на небо».

12. Як більшість помазанців показали, що є вірними і розсудливими?

¹² Як же нелегко було братам, коли кінець, якого вони так чекали, не настав! Крім того, під час Першої світової війни брати зазнали переслідувань. Проповідницька праця майже зупинилась; помазанці наче поснули. Але 1919 року пролунав заклик прокинутися. Ісус прийшов у духовний храм Єгови, щоб здійснити перевірку. Однак дехто її не витримав і втратив честь брати участь у «ділі» свого Пана (Матв. 25:16, Деркач). Ті помазані християни не пильнували, подібно до безглуздих дівчат, які не наповнили своїх світильників олією. І, немов ледачий раб, вони не хотіли йти на жертви заради Царства. А втім, більшість помазанців виявляли непохитну відданість і з готовністю служили своєму Панові навіть за тяжких воєнних часів.

15, 16. Яким чином Єгова благословив одне подружжя за ревність у служінні і чого ми вчимося з таких прикладів?

¹⁵ Крім того, інші вівці із завзяттям виконують Господню працю і цим підтримують Христових братів (Матв. 25:40). На відміну від злого й ледачого раба з Ісусової притчі, вони докладають великих зусиль і охоче йдуть на жертви, ставлячи справи Царства на перше місце. Приміром, Йона і Масако попросили допомогти в китайськомовній території в Кенії. Спочатку вони мали певні сумніви, але, з молитвою проаналізувавши свої обставини, зрештою вирішили переїхати.

¹⁶ Єгова щедро благословив Йона і Масако. «Служіння тут просто чудове»,— кажуть вони. Під час проповідування з ними сталося багато захопливих випадків, і їм вдалося розпочати сім біблійних вивчень. Вони говорять: «Кожного дня ми дякуємо Єгові за те, що скерував нас сюди». Звичайно, чимало інших братів і сестер своїми рішеннями також доводять, що хочуть завзято служити Єгові, хоч би коли прийшов кінець. Згадаймо про тисячі випускників школи «Ґілеад», які стали місіонерами. Про їхнє цікаве служіння можна більше довідатися зі статті «Ми робимо все, що в наших силах!» з «Вартової башти» за 15 жовтня 2001 року. Прочитай цю розповідь про один день з життя місіонерів і подумай, як ти міг би розширити служіння. Твоє ревне служіння принесе Єгові хвалу, а тобі — велику радість.