Куди прямують церкви?

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ з християнськими церквами? Що можна сказати про церкви у вашій місцевості: процвітають вони чи занепадають? Мабуть, вам доводилося чути про релігійне піднесення та небувалий ріст кількості віруючих у країнах Африки, Східної Європи та США. Однак в інших частинах світу, зокрема в Західній Європі, багато церков закривається, чисельність релігійних громад зменшується, а інтерес до релігії згасає.

З огляду на те, що чимраз менше людей відвідує релігійні служби, церкви змінюють свої усталені традиції. Наприклад, деякі з них проголошують себе «толерантними», натякаючи на те, що Бог схвалює будь-який спосіб життя. Дедалі частіше церкви, замість того щоб навчати з Божого Слова, пропонують розваги, організовують світські заходи та принаджують людей емоційними богослужіннями. Хтось вважає, що в сучасному світі такі зміни цілком виправдані. У той же час багато щирих людей схиляється до думки, що церкви не виконують завдання, котре дав своїм учням Ісус. Розгляньмо, які тенденції з’явились у християнському світі протягом останніх десятиліть.

Що відбувається з церквами?

КУЛЬТУРА країн Латинської Америки — від Мексики на півночі до Чилі на півдні — має багато спільного. Старше покоління латиноамериканців пам’ятає часи, коли в їхніх краях існувала лише одна релігія — католицизм. Його насильно впровадили іспанські конкістадори в XVI столітті. У Бразилії колоніальну владу утримували португальці, які теж були католиками. Протягом 400 років католицька церква активно сприяла політиці урядів, які в свою чергу підтримували її матеріально і надали їй статусу державної релігії.

Проте у 1960-х роках деякі католицькі священики зрозуміли, що, підтримуючи правлячу верхівку, вони втрачають прихильність мас. Ці священики почали виступати на захист бідних, зокрема впроваджуючи теологію визволення. Так в Латинській Америці почався рух протесту, спрямований проти бідності, в лещатах якої опинилося чимало католиків.

Попри намагання священиків добитися змін шляхом політичних реформ, мільйони людей відійшли від католицизму і подалися до інших релігій. Швидко з’являлись і множилися церкви, в яких богослужіння супроводжувались гучним плесканням в долоні та завзятим співом релігійних гімнів. І нерідко під час таких служб панувала атмосфера, притаманна рок-концертам. У своїй книжці про Латинську Америку Дункан Ґрін написав: «Євангелічна течія в Латинській Америці поділена на безліч окремих церков. Часто вони виникають та існують з ініціативи лише одного пастора. Коли громада розростається, то ділиться на нові церкви» («Faces of Latin America»).

Європейці полишають церкви

Понад 16 століть у більшості країн Європи правили уряди, члени яких вважали себе християнами. А що сказати про Європу сьогодні, на початку XXI століття? Чи релігія і далі процвітає? Соціолог Стів Брюс, говорячи про Великобританію, зазначив: «У XIX сторіччі майже всі подружні пари брали церковний шлюб» («God is Dead​— Secularization in the West», 2002 рік). Однак 1971 року в церкві вінчалося лише 60 відсотків молодят, а в 2000 році — всього 31 відсоток.

Кореспондент лондонської газети «Дейлі телеґраф», коментуючи цю тенденцію, написав: «Усі головні церкви: і англіканська, і римо-католицька, і методистська, і об’єднана реформована вже давно переживають занепад». Спираючись на дані одного вивчення, він зауважив: «Церквам у Великобританії загрожує поступове зникнення, адже до 2040 року недільні служби відвідуватиме лише два відсотки населення країни». Подібна ситуація склалася і в Нідерландах.

«Протягом останніх десятиліть вплив релігії на життя людей нашої країни помітно зменшився,— зазначено у звіті голландського Бюро з питань соціально-культурного розвитку.— За припущенням, до 2020 року 72 відсотки населення не належатиме до жодної релігії». А в одному німецькому джерелі сказано: «Дедалі більше німців вдається до чаклунства й окультизму в пошуках розради, яку раніше вони знаходили у лоні церкви, в колі сім’ї чи на роботі... По всій Німеччині церкви вимушені закриватись, оскільки їх майже ніхто не відвідує».

Ті ж, хто ще відвідує церкву, не ставлять собі за мету дізнатися, що́ Бог вимагає від них. Наприклад, у повідомленні з Італії говориться: «Італійці пристосовують релігію до своїх потреб». За словами одного соціолога, вони «дотримуються лише тих настанов папи, які їм подобаються». Те ж саме можна сказати і про католиків в Іспанії, чию релігійність заступив споживацький азарт і прагнення досягти економічного раю вже тепер.

Такі настрої не мають нічого спільного з християнством, яке започаткував Христос, і принципами, яких дотримувалися і навчали його послідовники. Ісус не мав на увазі, що заснована ним релігія— це такий собі «шведський стіл», з якого кожен бере те, що йому до смаку. Він сказав: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свого стовпа мук і, несучи його день у день, постійно йде за мною». Отже, Ісус навчав, що життя християнина вимагає саможертовності й затрати зусиль (Луки 9:23).

Релігія на продаж

На відміну від канадців, які, за словами оглядачів, схильні скептично ставитись до релігії, американці сприймають її серйозно. Як повідомляють авторитетні служби з вивчення громадської думки, принаймні 40 відсотків опитаних кажуть, що ходять до церкви кожного тижня. Проте статистика свідчить, що насправді церкву відвідує лише 20 відсотків. Понад 60 відсотків респондентів вважають Біблію Божим Словом. Загалом захоплення американців тією чи іншою релігією здебільшого короткочасне. Багато з них легко переходить з одної церкви до іншої. Якщо, скажімо, проповідник втрачає харизму, то невдовзі може втратити і паству, а разом з нею чималий дохід.

Провідники деяких церков вивчають основи підприємницької справи, щоб ліпше «продавати» свої релігійні послуги. Громади витрачають тисячі доларів, щоб отримати рекомендації консалтингових фірм. В одному повідомленні про роботу таких фірм наводяться слова задоволеного пастора: «Це була чудова інвестиція!» Деякі церкви, що налічують тисячі членів, володіють настільки великими фінансами, що про них пишуть навіть такі авторитетні серед бізнесменів видання, як «Уолл-стрит джорнел» та «Економіст» (англ.). У цих журналах говориться, що ті церкви нагадують «універсальні магазини, які пропонують товари і для тіла, і для душі». Церковні комплекси можуть містити ресторани, кафе, салони краси, сауни та спортзали. Щоб привабити людей, влаштовуються театральні вистави, концерти сучасної музики та зустрічі зі знаменитостями. Але постає питання: чого ж навчають проповідники цих церков?

Вони проголошують «євангеліє добробуту», і це не дивно. Людям обіцяють добре здоров’я і багатство, якщо вони будуть щедро жертвувати на церкву. Коли ж говорити про питання моралі, то проповідники стверджують, що Бог терпимий до всього. Один соціолог каже: «Американські церкви стараються радше заспокоювати людей, ніж вказувати на їхні недоліки». Популярні проповідники роздають поради, як досягти успіху в житті. Дедалі більше людей обирають церкви, які не пов’язані з жодною конфесією. Там майже ніколи не згадується про доктрини, бо вони, на думку багатьох, лише роз’єднують людей. Однак про політику говориться часто і конкретно, через що деяким священикам недавно доводилось червоніти.

Чи можна сказати, що в Північній Америці відбувається підйом релігійності? У 2005 році в журналі «Ньюсуїк» говорилося про популярність «богослужінь, під час яких люди кричать, непритомніють, тупотять ногами тощо». Але там також зазначалось: «Попри все це, кількість людей, які відвідують церкви, не збільшилась». Як свідчать опитування, швидко зростає категорія людей, які не належать до жодної конфесії. Деякі громади розширяються тільки за рахунок зменшення інших громад. Наприклад, люди масово полишають традиційні релігії з їхніми обрядами, органною музикою і священиками в рясах.

Отже, ми побачили, що в Латинській Америці церкви розколюються, в Європі — втрачають свою паству, а в США — намагаються привабити людей розвагами та емоційними богослужіннями. Звичайно, існує багато винятків, але в цілому церкви відчайдушно борються за існування. Чи це означає, що християнство переживає свій занепад?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

«РЕЛІГІЯ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ТОВАР»

Згідно з одним повідомленням, директор Центру профорієнтації при католицькій церкві у Франції сказав: «На наших очах релігія перетворюється на товар. Люди користуються ним, а коли їм щось не підходить, вони шукають інший». Викладач соціології Ґрейс Дейві з університету в місті Ексетері (Великобританія) говорить: «Маючи широкий вибір, люди просто беруть те, що їм сподобалось. Релігію, як і будь-яку іншу річ, тепер можна підбирати за своїм уподобанням та відповідно до способу життя».

[Ілюстрація на сторінках 4, 5]

Графіті на одвірках церкви в Неаполі (Італія).

[Відомості про джерело]

©Doug Scott/age fotostock

[Ілюстрація на сторінках 4, 5]

У Мексиці багато людей відійшло від католицизму.

Яке в християнства майбутнє?

ЧИ СВІТ навернеться на християнство, чи, може, християнство згодом зникне взагалі? Чи залишилося воно незмінним і чи досі є світочем, що вказує шлях у темряві цього світу? Ці питання продовжують хвилювати людей.

Навівши простий приклад, Ісус показав, що відразу після того, як він посіє насіння християнства, з’явиться ворог, тобто Сатана, і почне діяти (Матвія 13:24, 25). Отже, те, що християнство змінилося протягом перших століть після смерті Ісуса, не було лише звичайним суспільним явищем. Це було результатом втручання ворога — Сатани. Нині християнські церкви продовжують повторювати помилки, що робились у минулому, і пожинають гіркі наслідки цього (2 Коринфян 11:14, 15; Якова 4:4).

Підступний задум

Ісус передрік, що його вчення буде перекручено. Він сказав: «Небесне царство можна прирівняти до чоловіка, який посіяв на полі добре насіння. Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур’яни та й пішов собі». Однак коли слуги розповіли про те, що на полі з’явились бур’яни і спиталися, чи не повиривати їх, господар відповів: «Не треба, щоб, вириваючи бур’яни, ви часом не вирвали й пшениці. Нехай і те, і те росте разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям спочатку позбирати бур’яни, позв’язувати їх у снопи і спалити, а потім піти та зібрати до моєї комори пшеницю» (Матвія 13:24—30).

За словами Ісуса, чоловік, який посіяв пшеницю,— це він сам, а насіння символізує правдивих християн. Ворог, який посіяв бур’яни — це Диявол. Бур’яни ж зображають віроломних відступників, які називають себе служителями Бога, хоча такими не є (Матвія 13:36—42). Інші подробиці того, що мало статися, подав апостол Павло. Він написав: «Я знаю, що, коли відійду, до вас ввійдуть люті вовки, які не будуть ніжно ставитися до отари. І з-поміж вас самих постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:29, 30).

Спотворене християнство

Чи справдились слова Ісуса й апостола Павла? Так. Честолюбні чоловіки, які мали корисливі прагнення, почали керувати у зборі, що заснував Ісус. Христос сказав своїм послідовникам: «Ви не належите світу» (Івана 15:19). Незважаючи на це, жадібні до влади чоловіки об’єднувалися з правителями і сприяли утворенню державних релігій. Внаслідок цього в руках церков опинилися величезна влада і багатство. Ці церкви почали «перекручувати правду». Наприклад, вони вчили людей поклонятись державі та жертвувати заради неї своїм життям у війнах. Тому так звані християни брали участь у хрестових походах і знищували усіх, кого вважали невіруючими. Вони йшли на війну і вбивали своїх же одновірців. Вони аж ніяк не були нейтральними і не виявляли любові до ближнього (Матвія 22:37—39; Івана 15:19; 2 Коринфян 10:3—5; 1 Івана 4:8, 11).

Безсумнівно, церкви, які вже багато століть називають себе християнськими, лише одягають маску християнства. Саме тому, як ми побачили у попередніх статтях, церкви постійно розколюються, займаються політикою і зневажають закони Бога. Усе це є плодом не правдивого, а фальшивого християнства — бур’яном, який посіяв Диявол. Що ж чекає на фальшиву релігію? Як видно з наведеного Ісусом прикладу, вона не перестане існувати просто через брак підтримки. Її буде засуджено і знищено.