Нас вражає його глибоке співчуття до людей, які страждали (Матв. 9:35, 36; 15:29—31). Наприклад, якось до Ісуса підійшов чоловік, хворий на проказу, і почав благати: «Якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити». Ісус відповів: «Хочу. Будь чистим». І чоловік став здоровим! (Марка 1:40—42). Пізніше Ісус зустрів вдову, в якої помер єдиний син. «Пройнявшись жалем», Ісус промовив: «Встань!» — і син підвівся. Він знову був живий! (Луки 7:11—15).

7, 8. Які випадки свідчать про Ісусову силу зціляти?

⁷ Єгова наділив Ісуса силою, щоб той виконував чуда. Це добре видно з випадку «однієї жінки, яка дванадцять років мала кровотечу». Хоча «вона дуже настраждалась від багатьох лікарів і витратила все, що мала», їй зрештою стало ще гірше. Жінка пробралася крізь натовп і торкнулась Ісуса. Тим самим вона порушила закон, що стосувався осіб, в яких була кровотеча (Лев. 15:19, 25). Ісус відчув, що з нього вийшла сила і тому запитав, хто доторкнувся до нього. Жінка «зі страхом і тремтінням підійшла до нього, впала ниць і розповіла всю правду». Зрозумівши, що Єгова зцілив цю жінку, Ісус повівся з нею по-доброму і промовив: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Йди з миром і будь здорова, нехай ця тяжка хвороба більше тебе не мучить» (Марка 5:25—27, 30, 33, 34).

Ісус співчутливо дбає про нас

14, 15. Звідки нам відомо, що Ісус розуміє людські почуття і «визволить... бідаря, що голосить»?

¹⁴ Грішне людство перебуває в жалюгідному стані і конче потребує допомоги. На щастя, в нас є надія. (Прочитайте Псалом 72:12—14). Ісус, Більший Соломон, співчуває нам, тому що розуміє, наскільки ми недосконалі. Крім того, Ісус постраждав за праведність і Бог навіть допустив, щоб він зніс випробування самотужки. Ось чому Ісус відчував такий душевний біль, що «піт його став немов краплі крові, які падали на землю» (Луки 22:44). Пізніше, на стовпі мук, він скрикнув: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Матв. 27:45, 46). Попри всі страждання і спроби Сатани відвести Ісуса від Єгови, він залишився вірним Богові.

¹⁵ Ми можемо бути впевнені, що Ісус знає про наш біль і «визволить... бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги». З сердечним співчуттям Ісус, як і його Батько, «до вбогих... прислухається» та «зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв’язує» (Пс. 69:34; 147:3). Ісус може «співчувати нашим слабкостям», адже він, «як і ми, був випробуваний у всьому» (Євр. 4:15). Наскільки ж приємно знати, що Цар Ісус Христос тепер править у небі і невдовзі усуне людські страждання!

16. Чому Соломон міг співчувати своїм підданим?

¹⁶ Соломон був мудрим і проникливим, тому, безперечно, міг «змилуватися над убогим». До того ж у його житті відбувалися сумні і болісні події. Соломонів брат Амнон зґвалтував його сестру Тамару, а інший брат Авесалом вбив за це Амнона (2 Сам. 13:1, 14, 28, 29). Авесалом силою захопив Давидів престол, але його змова провалилась і він загинув від рук Йоава (2 Сам. 15:10, 14; 18:9, 14). Згодом Соломонів брат Адонія теж намагався захопити владу. Якби це йому вдалося, то Соломон, звісно, був би мертвим (1 Цар. 1:5). Соломон розумів людські страждання, і це чітко видно з його слів у молитві під час присвячення храму Єгові. Про своїх підданих цар молився: «Кожен буде знати поразу свою та горе своє... Ти [Єгово] пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма його дорогами» (2 Хр. 6:29, 30).

17, 18. Що іноді завдає болю Божим служителям і що допомагає їм долати цей біль?

¹⁷ «Горе своє» ми можемо відчувати з огляду на власне минуле. Наша сестра Маріяb, якій за 30, пише: «У мене є всі підстави почуватися щасливою, але нерідко через своє минуле я відчуваю сором і огиду. Мені дуже прикро і хочеться плакати; здається, ніби все трапилось вчора. Неприємні спогади досі викликають у мене почуття нікчемності і вини».

¹⁸ Багатьом Божим служителям знайомі ці почуття. А що додасть їм необхідної сили, щоб усе витримати? «Мені приносять щастя справжні друзі і духовна сім’я,— говорить Марія.— До того ж я стараюся зосереджуватись на майбутньому, яке обіцяє Єгова. Я впевнена, що мої благання про допомогу перетворяться на сльози радості» (Пс. 126:5). Нам варто жити надією на Сина, якого дав нам Бог. Про цього призначеного Богом Правителя сказано: «Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його» (Пс. 72:13, 14). Як же це підбадьорює нас!