Він «змилосердився»

8. Що означає грецьке слово, котре у Біблії вживається для опису Ісусового співчуття?

⁸ Ісус, подібно до свого Батька, був співчутливим. Зі Святого Письма бачимо, що він з усіх сил намагався допомагати згорьованим, бо їхнє становище дуже зворушувало його. У Біблії для опису Ісусового співчуття вживається грецьке слово, перекладене як «змилосердився». Ось що про це слово говорить один вчений: «Воно описує... почуття, яке зворушує людину до глибини душі. У грецькій мові це найяскравіше слово, за допомогою якого можна виразити співчуття». Розгляньмо декілька ситуацій, коли сильне співчуття спонукало Ісуса до дій.

9, 10. а) Чому Ісус та його апостоли стали шукати безлюдного місця? б) Коли люди порушили спокій Ісуса, як він зреагував і чому?

⁹ Спонуканий відгукуватися на духовні потреби. Оповідь з Марка 6:30—34 показує, що́ передусім спонукувало Ісуса змилосерджуватися. Уявіть таку картину. Апостоли тішаться, бо тільки-но закінчили довгу проповідницьку подорож. Вони повертаються до Ісуса і з захопленням розповідають йому про все побачене й почуте. Але збирається великий натовп, і в апостолів та Ісуса не залишається навіть часу, щоб поїсти. Ісус, будучи спостережливим, помічає, що апостоли стомилися. Він каже до них: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте». Сівши у човен, вони пливуть через північний край Галілейського моря до спокійного місця. Натовп бачить, як вони відпливають. Ще інші чують про це. Усі ті люди біжать вздовж північного узбережжя і встигають прибути на другий бік раніше від апостолів!

¹⁰ Чи Ісус зажурився, що порушили його спокій? Зовсім ні! Побачивши тисячі людей, що чекали на нього, він був зворушений до глибини душі. Марко написав: «Він побачив багато народу,— і змилувався [«змилосердився», Хом.] над ними, бо були, «немов вівці, що не мають пастуха». І зачав їх багато навчати». Ісус усвідомлював, що кожен з присутніх має духовні потреби. Ці люди нагадували безпомічних заблуканих овець, що не мають пастуха, який би водив та захищав їх. Ісус розумів, що безсердечні релігійні провідники, які мали б бути дбайливими пастирями, занедбали простих людей (Івана 7:47—49). Він відчував жалість до цих знедолених, тому почав їх навчати «про Боже Царство» (Луки 9:11). Зверніть увагу: Ісус змилосерджувався над людьми навіть ще до того, як бачив їхню реакцію на своє навчання. Іншими словами, ніжне співчуття було не результатом його навчання, а причиною того, чому він навчав.

11, 12. а) Як ставилися до прокажених у біблійні часи, але як зреагував Ісус, коли до нього підійшов чоловік, «увесь укритий проказою»? б) Як міг вплинути на прокаженого дотик Ісуса і як це унаочнює випадок, що стався з одним лікарем?

¹¹ Спонуканий звільняти людей від страждань. Люди з різними хворобами бачили, що Ісус співчуває їм, і тому тягнулися до нього. Особливо це видно з такого випадку. До Ісуса, за яким йшло багато людей, звернувся чоловік, «увесь укритий проказою» (Луки 5:12). У біблійні часи прокажених піддавали карантину, щоб захистити здорових від зараження (Числа 5:1—4). Проте пізніше провідники-рабини почали безсердечно ставитись до прокажених і стали нав’язувати свої власні деспотичні правилаa. Але зауважте, як поставився до прокаженого Ісус: «І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш,— Ти можеш очистити мене!» І змилосердився Він,— простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу,— будь чистий!» І проказа зійшла з нього хвилі тієї» (Марка 1:40—42). Ісус знав, що прокажений не мав права навіть бути серед людей. Здавалося б, він мусив відіслати хворого, але Божий Син відчув такий жаль, що зробив щось нечуване — доторкнувся до нього!

¹² Уявляєте, як почувався прокажений, коли Ісус доторкнувся до нього? Це унаочнює такий випадок. Доктор Пол Бренд, фахівець з прокази, розповів про одного прокаженого, якого лікував в Індії. Обстежуючи хворого, лікар поклав руку йому на плече і став пояснювати через перекладача, яке лікування той чоловік мав пройти. Прокажений несподівано розплакався. «Я сказав щось не те?» — запитав лікар. Перекладач запитав юнака його мовою і відповів: «Ні, лікарю. Він каже, що плаче, бо ви поклали руку йому на плече. До нього вже багато років ніхто не торкався». Для прокаженого з біблійної оповіді Ісусів дотик мав ще більше значення. Завдяки цьому єдиному доторку зникла хвороба, яка зробила цього чоловіка вигнанцем!

13, 14. а) Яку процесію зустрів Ісус коло міста Наїна і чому ця ситуація була вкрай сумною? б) Що зробив Ісус, спонуканий співчуттям до вдови з Наїна?

¹³ Спонуканий розвіювати смуток. Ісус дуже переймався чужим горем. Розгляньмо, наприклад, розповідь з Луки 7:11—15. Це сталося приблизно через півтора року після початку Ісусового служіння. Якось, наблизившись до околиць галілейського міста Наїна, біля міських воріт він зустрівся з похоронною процесією. Ситуація була вкрай трагічною: помер юнак — єдиний син овдовілої жінки. Вона, очевидно, вже брала участь у подібній процесії, коли ховали її чоловіка. Цього разу помер син, який, мабуть, був її єдиною опорою. У натовпі людей, що йшли з жінкою, можливо, було більше, як зазвичай, музикантів, котрі грали тужливі мелодії, та плакальниць, які монотонно співали жалобних пісень (Єремії 9:16, 17; Матвія 9:23). А втім, Ісусів погляд зупинився на вбитій горем матері. Вона, безперечно, йшла коло мар, на яких несли тіло її сина.

¹⁴ Ісус «змилосердивсь» над зажуреною матір’ю. Він сказав їй заспокійливим голосом: «Не плач». Хоча його й не просили, він підійшов до мар і торкнувся до них. Носії і, мабуть, усі решта зупинились. Ісус промовив владним голосом до мертвого тіла: «Юначе, кажу тобі: встань!» Що ж було далі? «Мертвий устав, і почав говорити», начебто пробудився з глибокого сну! А тоді читаємо дуже зворушливі слова: «І його Він віддав його матері».

15. а) Який зв’язок між співчуттям та вчинками бачимо з біблійних розповідей про те, як змилосерджувався Ісус? б) Як наслідувати Ісусове співчуття?

¹⁵ Про що ми дізнаємося з цих розповідей? Зверніть увагу, що в кожному випадку співчуття та вчинки пов’язані між собою. Ісус не міг без жалю дивитися на горе людей, і його співчуття завжди супроводжувалося вчинками. Як нам наслідувати його приклад? Будучи християнами, ми несемо обов’язок проповідувати добру новину та робити учнів. Передусім ми виконуємо це з любові до Бога. Але пам’ятаймо: у цій праці нами також має керувати співчуття. Коли, подібно до Ісуса, будемо співчувати людям, серце спонукуватиме нас робити все можливе, аби ділитися з ними доброю новиною (Матвія 22:37—39). А як виявляти співчуття до співвіруючих, які страждають чи тужать? Ми не в стані чудесним способом уздоровлювати фізичні недуги чи піднімати з мертвих. Однак можемо виявляти співчуття, виражаючи свою стурбованість чи надаючи необхідну допомогу (Ефесян 4:32).