Єгова оберігає своїх людей в Угорщині

УГОРЩИНА, розташована в центрі Європи, часто зазнавала біди протягом історії. Люди цієї країни багато натерпілися, незважаючи на те що були присвячені Діві Марії і в 1001 році були змушені своїм першим царем, Іштваном, стати номінальними християнами.

Протягом століть Угорщину ослаблювали численні внутрішні конфлікти, які постійно давали можливість іншим народам підкоряти її. Під час таких конфліктів винищувалися цілі села, які потім заселяли чужоземці. Таким чином населення стало змішанням багатьох національностей. З релігійного погляду приблизно дві третини населення країни залишилися католиками, хоча в деяких місцевостях поширилася реформація.

Скромний початок

Перші зерна біблійної правди було посіяно в Угорщині в 1908 році. Це зробила жінка, яка навчилася правди від Дослідників Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови. Завдяки її проповідуванню багато зацікавилося доброю новиною. Через короткий час із Сполучених Штатів Америки приїхало двоє чоловіків, які почали поширювати добру новину як колпортери. Повільно, але наполегливо правда поширювалася, і з часом у місті Коложвар було відкрито друкарню.

Перший достовірний звіт було складено у 1922 році, коли 67 Дослідників Біблії з десяти міст зібралися на Спомин Христової смерті. Негайно відчувся результат їхньої праці свідчення, і це викликало опір, оскільки священство впливало на уряд і пресу, щоб стримати роботу проповідування.

Атака посилюється

У 1928 році католицький священик Золтан Ністор видав памфлет під назвою «Тисячолітні Дослідники Біблії». У ньому він заявляв стосовно Дослідників Біблії: «Вони гірші від червоних більшовиків, які атакують зі зброєю, тому що зводять невинних, ховаючись за Біблію. Царська державна поліція Угорщини уважно стежить за їхньою діяльністю».

У цей час збори відвідував ревний брат Йожеф Кіш. За ним таємно слідкували жандарми. У 1931 році на нього несподівано напали в домі одного брата і наказали йому відразу ж вийти. Коли брат Кіш почав пакувати свої речі, один жандарм штовхнув його прикладом рушниці і пригрозив: «Поспішись, бо заколемо!» Брат Кіш усміхнувся і сказав: «Тоді я швидше піду додому». Він мав на увазі свою небесну надію помазаного християнина.

Солдати довели брата Кіша до поїзда. Збір у Дебрецені чекав на нього 20 червня 1931 року, але він так і не доїхав. Брати зробили висновок, що вороги знищили його, що він справді «пішов додому», до своєї небесної нагороди. Хоча його праці було покладено край, влада не змогла загасити світло правди.

Часто треба було докласти всю свою винахідливість, щоб видати свідчення. Наприклад, у середині 30-х років у Тисакараді помер один брат. У той час похорон можна було проводити тільки з дозволу представників влади. Братам дали всього одну хвилину на молитву й одну хвилину на пісню. На похорон прийшли жандарми з рушницями і багнетами, щоб прослідкувати за виконанням цього наказу. Прийшло багато жителів міста, їм було цікаво: як же проходитиме похорон.

Один брат став коло труни і молився півгодини, але так, що люди говорили, що вони ніколи не чули чогось подібного. «Навіть якщо б шість священиків проводило похорон,— казали вони,— в них не вийшло б так зворушливо». Тоді інший брат з гарним голосом почав співати, але жандарми наказали йому замовкнути. Пізніше поліцаї призналися, що, хоча їм було не по собі, вони не могли перервати молитву.

Напади продовжувалися, і в 1935 році священик реформатської церкви Лайош Сабо писав у своїй брошурі «Антихрист на берегах Тиси» так: «Це була геніальна спроба нагодувати людей більшовизмом під маркою релігії... Маркс взяв на себе подобу Христа... То був Антихрист у своїх червоних шатах зі Свідками Єгови».

Роки заборони

У 1939 році діяльність Свідків Єгови було повністю заборонено. Її заклеймили «антирелігійною та антисоціальною». Адвентисти, баптисти, євангелісти та пресвітеріани видавали памфлети проти Свідків. Але Єгова не покинув своїх слуг, і за їхніми потребами доглядали Свідки в інших країнах. Крім того, Божі люди в Угорщині мали багато випадків, що зміцнили їхню віру.

Наприклад, коли один брат перевозив з Чехословаччини у рюкзаку журнали, митник запитав його: «Що в цьому рюкзаку?» Брат чесно відповів: «Вартові башти». На це митник показав рукою, що брат, мабуть, несповна розуму, і відпустив його. Таким чином духовний харч дійшов до Угорщини.

Братів далі непокоїли. Все більше і більше з них арештовували і затримували на різні періоди часу. Тоді спеціальній слідчій групі було дано завдання вжити суворих заходів проти Свідків Єгови. У 1942 році чоловіків, жінок та дітей розмістили в стайнях та порожніх єврейських школах. Після двох місяців тортур їх судили і визнали винними. Деяких засудили на довічне ув’язнення; іншим дали від 2 до 15 років тюрми. Трьох братів — Дейнеша Фалювейґі, Андраша Барту і Яноша Конрада — засудили до страти через повішення, але вирок пізніше було замінено довічним ув’язненням. Після цього 160 братів було взято до табору смерті в місті Бор. Коли їх перевезли через кордон, їм сказали, що вони вже не повернуться живими. З 6000 євреїв, висланих у цей табір, лише 83 вижили. Однак всі Свідки, окрім чотирьох, повернулися.

Серед Свідків, однак, були мученики. Під кінець другої світової війни нацисти стратили кількох братів. Берталан Сабо, Янош Жондор та Антал Хоніш були розстріляні, а Лайош Делі — повішений (Матвія 24:9).

Сприятлива зміна тільки тимчасова

Після другої світової війни сталася ще одна зміна. Коаліційний уряд обіцяв права людини. Брати, що повернулися з в’язниць, відразу ж почали проповідувати й організовувати збори. Вони вважали, що Єгова подарував їм свободу для того, щоб прославляти його ім’я, а не, нагромаджувати матеріальні маєтки. Під кінець 1945 року в країні було 590 активних вісників Царства. У 1947 році було куплено віллу, в якій мало бути бюро філіалу Товариства Вартової башти, а в спортивному залі було проведено перший конгрес за участю всіх Свідків Єгови у країні. На конгрес прийшло 1200 осіб, а Угорська державна залізниця навіть дала тим, хто їхав туди, 50-процентну скидку.

Проте свобода не була довготривалою. Невдовзі владу взяла у свої руки Комуністична партія і уряд змінився. Ріст Свідків Єгови не пройшов непоміченим для нового уряду, тому що з 1253 вісників у 1947 році вони виросли до 2307 у 1950 році. Того року представники влади почали перешкоджати праці проповідування. Щоб проповідувати, треба було мати дозвіл, але уряд відмовився видати його, а осіб, які прийшли з заявою, побили члени Національної гвардії. Статті в газетах постійно звинувачували Свідків у тому, що вони були «агентами імперіалістів». Цікаво, що, перш ніж до влади прийшов комуністичний уряд, Свідків арештовували як «прихвоснів єврейських комуністів».

Початок терору

Тринадцятого листопада 1950 року наглядача філіалу та перекладача (двоє з тих, яких раніше було засуджено до смертної кари) арештували разом з наглядачем першого району. Їх взяли до будапештської тюрми з недоброю славою по вулиці Андрасі 60, щоб «обробити». Суд над ними відбувся 2 лютого наступного року. Наглядача філіалу було засуджено до десяти років ув’язнення, перекладача — до дев’яти років, а районного наглядача — до восьми. Усіх трьох — з конфіскацією майна. Під час судового процесу ще чотирьох наглядачів зборів було засуджено від п’яти до шести років ув’язнення за звинуваченням у спробі скинути уряд.

Братів посадили у тюрму строгого режиму, де їм не дозволялося отримувати листи, посилки і бачитися з відвідувачами. Їхні сім’ї не мали від них жодних відомостей. Конвоїри не мали права навіть називати їхні імена. Для ототожнення кожен носив на шиї дерев’яну дощечку з номером. На стіні був навіть такий напис: «Не тільки стережи в’язнів — ненавидь їх».

Свідки пішли в підпілля, але праця проповідування не припинилася. Роботу ув’язнених виконували інші брати. З часом було схоплено і братів, які заміняли засуджених. До 1953 року було звинувачено і засуджено понад 500 братів, але добру новину не змогли закувати в ланцюги. Лише декілька братів повірили спокусливим обіцянкам вартових і пішли на компроміс.

Яскраві перспективи

Восени 1956 року люди почали бунтуватися проти уряду. Радянська Армія придушила революцію, і Комуністична партія повернулася до влади.

Усіх ув’язнених Свідків було звільнено, але потім декількох добре знаних братів знову посадили відбувати свої строки, хоча вже не було звинувачень проти нових братів. Нарешті у 1964 році почалося полегшення. Влада вже не перешкоджала проведенню похоронів та весіль. У лісах проводилися районні конгреси. Хоча деякі з цих конгресів були перервані, нікого більше не садили в тюрму.

У 1978 році братам, що здійснювали нагляд, дозволили відвідати конгрес у Відні. Того року представники влади обіцяли надати Свідкам Єгови офіційного визнання, але пройшло ще десять років, перш ніж це сталося. У 1986 році було проведено перший з відома представників влади обласний конгрес у лісі Камара в Молодіжному парку. Було навіть встановлено афішу, що інформувала про обласний конгрес Свідків Єгови «Божественний мир». Наступного року брати провели конгрес «Довіряй Єгові», а у 1988-му — «Божественне правосуддя».

Нарешті вільні!

Надзвичайним днем було 27 червня 1989 року, тому що саме тоді брати отримали документ про офіційне визнання Релігійної організації Свідків Єгови в Угорщині. У липні величезний Зал спорту в Будапешті прийняв 9477 делегатів обласного конгресу «Відданість Богові». Той самий зал використовувався в 1990 році для проведення конгресу «Чиста мова», причому цей конгрес проводився у трьох інших великих містах Угорщини.

Тепер, оскільки заборону зовсім знято, з’явилася можливість провести перший міжнародний конгрес. Незважаючи на погану погоду, конгрес було проведено на «Нейпстадіоні» в Будапешті, де 40 601 особа зібралася, щоб втішатися теплотою братерської любові. Члени Керівного органу приїхали і підкріпили віру братів своїми промовами; на конгресі було теж оголошено про випуск нових кольорових книжок та брошур.

Що відбувається сьогодні

Журнали «Вартова башта» і «Пробудись!» угорською мовою видаються зараз одночасно зі своїми англійськими двійниками і в такому самому чудовому вигляді. З 1992 року угорською мовою почав видаватися «Щорічник». Кількість вісників доброї новини зросла з 6352 у 1971 році до 13 136 у січні 1993 року.

Сьогодні Свідки Єгови в Угорщині втішаються релігійною свободою і вільно проповідують від дому до дому. Там є 205 зборів, а на Спомин 17 квітня 1992 року прийшло 27 844 особи. Поки не вистачає Залів Царства, збори продовжують зустрічатися у школах, культурно-освітніх центрах, порожніх бараках, а навіть звільнених приміщеннях, де колись працювали діячі Комуністичної партії. До 1992 року десять зборів відкрили свої власні Зали Царства, будуються також інші зали.

Незважаючи на всі зміни та революції, брати вірно залишалися на стороні Бога Єгови та його Сина Ісуса Христа і продовжували проповідування. Бурі не зламали їх, тому що Єгова охороняв своїх людей в Угорщині (Приповістей 18:10).

[Карта на сторінці 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Відень

АВСТРІЯ

Будапешт

Дебрецен

УГОРЩИНА

РУМУНІЯ

[Ілюстрація на сторінці 10]

Люди Єгови на конгресі в Будапешті.