Запитання читачів

До пізнання правди ми з дружиною вирішили вдатися до штучного запліднення, оскільки хотіли мати дитину. Не всі запліднені яйцеклітини (ембріони) були використані; деякі заморозили для зберігання. Чи слід їх зберігати, чи можна позбутися?

Це одне з багатьох важливих етичних питань, що постають перед парами, які вдаються до запліднення ін вітро (ЗІВ). Кожне подружжя, приймаючи рішення, має пам’ятати про свою відповідальність перед Єговою. А втім, корисно буде коротко розглянути деякі особливості цієї допоміжної репродуктивної технології.

У 1978 році жінка з Англії вперше народила «дитину з пробірки». Вона мала непрохідність фаллопієвих труб, що перешкоджало спермі дістатися до яйцеклітини. Тому жінка не могла завагітніти. Лікарі хірургічним шляхом вилучили в неї зрілу яйцеклітину, помістили в скляну посудину і запліднили спермою її чоловіка. Ембріон розвивався за допомогою поживних речовин, а потім його перенесли в матку жінки, де він нормально прижився. Згодом народилась дівчинка. Ця та подібні до неї процедури називаються заплідненням ін вітро (в пробірці).

Хоча процедура ЗІВ у різних країнах може здійснюватися по-різному, загалом вона полягає в наступному: жінка впродовж тижнів приймає препарати, які стимулюють яєчники до вироблення більшої кількості яйцеклітин. Чоловіка просять надати свіжу сперму, отриману під час мастурбації. У лабораторії поєднують яйцеклітини і очищену сперму. Кілька яйцеклітин можуть запліднитись і почати ділитися, утворюючи ембріони. Через день-два ембріони уважно досліджують, щоб відокремити дефектні від здорових, які найвірогідніше зможуть імплантуватись і розвиватися. Приблизно на третій день у матку жінки зазвичай переносять не один, а два-три найкращих ембріони; це збільшує ймовірність вагітності. Якщо один або більше ембріонів приживаються, жінка вагітніє, і є надія, що вона народить.

А що, коли не всі ембріони були перенесені в матку, в тому числі ті, які здаються слабшими чи навіть дефектними? Без спеціальних умов зберігання ембріони втрачають життєздатність, тому їх іноді заморожують у рідкому азоті. Навіщо? Якщо перша спроба ЗІВ виявилася невдалою, деякі зі збережених ембріонів використовують у подальших спробах, і тоді процедура коштує дешевше. Однак у зв’язку з цим постають етичні питання. Подібно до згаданого напочатку подружжя, багато хто вагається, що робити із замороженими ембріонами. Можливо, чоловік з жінкою не планують мати більше дітей. Або ж через вік чи фінансовий стан вони не хочуть вдаватися до ще однієї спроби запліднення. Також вони можуть боятися ризиків, пов’язаних з багатоплідною вагітністюa. Ситуацію може ускладнювати смерть або повторне одруження одного чи обох партнерів. Справді, є чимало підстав для занепокоєння, тому деякі пари впродовж років платять за зберігання позосталих ембріонів.

У 2008 році в газеті «Нью-Йорк таймс» наводились слова провідного ембріолога. Він зазначив, що чимало пацієнтів дуже переживають, як повестися з «зайвими» ембріонами. У статті писалось: «У клініках по всій країні заморожено принаймні 400 000 ембріонів, і це число щодня зростає... Ембріони залишаються життєздатними понад десятиліття, якщо були правильно заморожені, але не всі вони виживають при розморожуванні» (курсив наш). Останній факт змушує християн задуматись. Чому?

Парам, які стикаються з проблемами, пов’язаними з ЗІВ, варто поміркувати над іншою ситуацією. Деяким християнам доводиться вирішувати, що робити, коли близька людина невиліковно хвора і залежна від апаратів життєзабезпечення, як-от апарату для вентиляції легенів. Правдиві християни не нехтують медичною допомогою і високо цінують життя, згідно із записаним у Вихід 20:13 і Псалом 36:10. У «Пробудись!» за 8 травня 1974 року було сказано: «Ті, хто поважає Божий погляд на святість життя, хто бере до уваги своє сумління і державні закони та хоче жити відповідно до біблійних принципів, ніколи не погодяться на позитивну евтаназію», тобто навмисне припинення життя пацієнта. Проте іноді єдине, що підтримує життя людини,— це апарати життєзабезпечення. У деяких країнах (якщо дозволяє закон) родичі мусять вирішити, продовжувати чи припинити підтримувати життя хворого.

Щоправда, ця ситуація не є повністю подібною до тієї, з якою стикаються пари, котрі погодились на ЗІВ і мають заморожені ембріони. Їм можуть запропонувати витягнути ембріони з азоту і розморозити. Без штучного середовища ембріони невдовзі втратять життєздатність. Подружжя мусить прийняти рішення, допустити це чи ні (Гал. 6:7).

Оскільки чоловік і дружина самі погоджуються на ЗІВ, щоб народити дитину, вони можуть вирішити просто оплачувати зберігання ембріонів або ж у майбутньому використати їх при наступній спробі мати дитину. А інша пара може прийняти рішення припинити зберігання ембріонів, вважаючи їх життєздатними лише в штучних умовах. Християни, які стоять перед таким вибором, відповідальні перед Богом за те, як послуговуються своїм навченим Біблією сумлінням. Вони хочуть мати чисте сумління і зважати на сумління інших (1 Тим. 1:19).

Один фахівець з репродуктивної ендокринології зауважив, що більшість пар «спантеличені і стривожені через необхідність вирішити, що робити з [замороженими] ембріонами». Він зробив висновок: «Багато пар бачить, що найліпшого варіанту просто не існує».

Ще перед тим, як вдатись до ЗІВ, правдиві християни повинні зважити всі наслідки цієї технології. Біблія радить: «Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть і караються» (Прип. 22:3).