Не йдіть, як вони, «шляхом непослуху»

6. Які приклади служать для нас пересторогою і чого ми з них вчимося?

⁶ Бог чітко пояснив свій намір Адаму і Єві, але вони не діяли згідно з ним. Звісно, Адам і Єва були не єдиними, хто пішов шляхом непослуху. Відтоді непослух виявляють мільйони людей. Навіть вибраний народ Бога, Ізраїль, був неслухняний йому. І варто зазначити, що відповідно до застереження Павла, даного раннім християнам, деякі з них могли потрапити в ту ж пастку, що й стародавні ізраїльтяни. Він написав: «Тому з усіх сил намагаймося ввійти у цей відпочинок, щоб ніхто не піддався гріху й не пішов шляхом непослуху, як це сталося колись» (Євр. 4:11). Павло сказав, що через неслухняність людина не увійде в Божий відпочинок. Що це означає для нас? Чи ми ризикуємо не ввійти в Божий відпочинок, протидіючи якимось чином наміру Єгови? Безсумнівно, нам дуже важливо знайти відповідь на останнє запитання. Про це ми поговоримо далі. А зараз проаналізуймо, що ще ми дізнаємося про вхід у Божий відпочинок, беручи до уваги поганий приклад ізраїльтян.

«Не ввійдуть вони у мій відпочинок»

7. Яку мету мав Єгова, визволяючи ізраїльтян з єгипетського рабства, і що від них очікувалось?

⁷ У 1513 році до н. е. Єгова виявив своєму служителю Мойсеєві намір стосовно Ізраїля. Бог промовив: «Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом» (Вих. 3:8). Як Єгова і пообіцяв прабатькові Ізраїля, Аврааму, його намір щодо визволення ізраїльтян «з єгипетської руки» полягав у тому, щоб зробити їх народом (Бут. 22:17). Бог дав ізраїльтянам звід законів, завдяки якому вони могли мати з ним мирні стосунки (Ісаї 48:17, 18). Він сказав Ізраїлевим синам: «Коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого [окресленого у зводі законів], то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя» (Вих. 19:5, 6). Тож ізраїльтяни могли мати близькі стосунки з Богом, тільки слухаючись його голосу.

8. Яке життя мали б ізраїльтяни, якби були слухняними Богові?

⁸ Лише уявіть, яким було б життя ізраїльтян, якби вони слухалися Божого голосу! Єгова поблагословив би їхні поля, виноградники й отари. Вони б не жили під ворожим ярмом. (Прочитайте 1 Царів 10:23—27). А Месія прийшов би, скоріш за все, до незалежного народу, який би не стогнав під римським батогом. Ізраїль був би взірцевим царством для сусідніх народів, власним прикладом переконливо доводячи, що слухняність правдивому Богові приносить духовні і матеріальні блага.

9, 10. а) Чому бажання ізраїльтян повернутися до Єгипту було вкрай немудрим? б) Як повернення до Єгипту вплинуло б на поклоніння Ізраїля?

⁹ Ізраїльтяни мали унікальну честь — сприяти наміру Єгови, завдяки чому не тільки вони, але й усі земні родини могли отримувати благословення (Бут. 22:18). Однак бунтівне покоління було мало зацікавлене в тому, щоб створити взірцеве царство під теократичним правлінням. Ізраїльтяни навіть хотіли повернутися до Єгипту. (Прочитайте Числа 14:2—4). Та хіба їхнє повернення до Єгипту сприяло б наміру Бога сформувати з Ізраїля взірцеве царство? Навпаки, якби ізраїльтяни повернулися до своїх поневолювачів-язичників, вони ніколи не змогли б дотримуватися Мойсеєвого закону і мати пожиток з устрою Єгови для прощення їхніх гріхів. Наскільки ж плотськими і недалекоглядними вони були! Не дивно, що Єгова промовив до бунтівників: «Я відчув огиду до цього покоління і сказав: “У своїх серцях вони постійно сходять на власну путь, і вони не пізнали моїх доріг”. Тож я поклявся у своєму гніві: “Не ввійдуть вони у мій відпочинок”» (Євр. 3:10, 11; Пс. 95:10, 11).

¹⁰ Намагаючись повернутися до Єгипту, непокірний народ засвідчив, що недооцінював свої духовні благословення, віддаючи перевагу порею, цибулі і часнику, яких було вдосталь у Єгипті (Чис. 11:5). Подібно до невдячного Ісава, ці бунтарі були готові поміняти дорогоцінну духовну спадщину на смачну їжу (Бут. 25:30—32; Євр. 12:16).

11. Як невірність ізраїльтян за днів Мойсея позначилась на Божому намірі?

¹¹ Незважаючи на невірність того покоління ізраїльтян, які залишили Єгипет, Єгова далі терпеливо «працював» над сповненням свого наміру. Відтак він зосередився на новому поколінні, члени якого були слухняніші, ніж їхні батьки. Відповідно до вказівки Єгови вони увійшли в Обіцяну землю і почали її завойовувати. В Ісуса Навина 24:31 написано: «Служив Ізраїль Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, що продовжили дні свої по Ісусі, і що знали всякий чин Господній, що зробив Він Ізраїлеві».

12. Звідки ми знаємо, що християни сьогодні можуть увійти в Божий відпочинок?

¹² А втім, на місце того слухняного покоління поступово прийшло інше, що «не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві». Тому «Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам» (Суд. 2:10, 11). Обіцяна земля не стала для них «місцем відпочинку». Через непослух вони не втішалися тривалим миром з Богом. Говорячи про пізніші часи, Павло написав: «Якби Ісус Навин привів їх [ізраїльтян] до місця відпочинку, то Бог не говорив би потім про ще один день. Тож для Божого народу залишається суботній відпочинок» (Євр. 4:8, 9). Під словами «Божий народ» Павло мав на увазі християн. Чи це значить, що християни можуть увійти в Божий відпочинок? Безсумнівно, це можливо для християн як з євреїв, так і з інших народів!

Дехто не входить у Божий відпочинок

13, 14. Який зв’язок існував між дотриманням Мойсеєвого закону та можливістю увійти до Божого відпочинку а) за днів Мойсея? б) у I столітті?

¹³ Коли Павло писав єврейським християнам, він був занепокоєний тим, що деякі з них не сприяли сповненню Божого наміру. (Прочитайте Євреїв 4:1). В якому розумінні? Дивно, але вони ще дотримувалися Мойсеєвого закону. Протягом майже 1500 років ізраїльтяни, які хотіли жити відповідно до Божого наміру, мусили додержуватися Закону. Але Ісусова смерть припинила дію Закону. Дехто з християн не зрозумів цього і наполягав на дотриманні певних його вимогb.

¹⁴ Християнам, які прагнули дотримуватися Закону, Павло пояснив вищість Ісуса як первосвященика, вищість нової угоди і духовного храму в порівнянні з колишніми первосвящениками, попередньою угодою і буквальним храмом (Євр. 7:26—28; 8:7—10; 9:11, 12). Отже, маючи на увазі дотримання щотижневої суботи згідно з Законом, Павло написав про честь увійти в день відпочинку Єгови: «Для Божого народу залишається суботній відпочинок. Адже людина, яка ввійшла у Божий відпочинок, так само відпочиває від своїх діл, як Бог — від своїх» (Євр. 4:8—10). Ті єврейські християни мали перестати думати, що отримають схвалення Єгови, якщо будуть виконувати вимоги Мойсеєвого закону. З П’ятидесятниці 33 року н. е. Єгова великодушно виявляє прихильність до тих, хто вірить в Ісуса Христа.

15. Чому нам вкрай необхідна слухняність, щоб увійти в Божий відпочинок?

¹⁵ Що перешкодило ізраїльтянам за часу Мойсея увійти в Обіцяну землю? Неслухняність. А через що християни за днів Павла не входили до Божого відпочинку? Теж через непослух. Вони не розуміли, що Закон вже виконав своє призначення і що Єгова вів свій народ в іншому напрямку.

Як сьогодні ввійти до Божого відпочинку

16, 17. а) Як сьогодні ввійти до Божого відпочинку? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁶ Навряд чи хтось з теперішніх християн наполягатиме на дотриманні певних вимог Мойсеєвого закону заради спасіння. Чітко зрозумілими є Павлові натхнені слова до ефесян: «З огляду на цю незаслужену доброту ви були врятовані завдяки вірі; і це не ваша заслуга, а Божий дар. І справді, щоб ніхто не мав підстав вихвалятися, це сталось не завдяки вчинкам» (Еф. 2:8, 9). Як же християнам увійти в Божий відпочинок? Єгова відокремив сьомий день — свій день відпочинку,— щоб довершити величне сповнення наміру стосовно землі. Ми можемо ввійти у відпочинок Єгови, тобто приєднатися до нього в його відпочинку, якщо будемо слухняно сприяти виконанню наміру, який він розкриває нам через свою організацію.

¹⁷ Однак якщо ми применшуємо важливість біблійних порад, які отримуємо через вірного і розсудливого раба, та йдемо власним шляхом незалежності, то діємо всупереч грандіозному наміру Бога. Через це ми могли б втратити мирні стосунки з Єговою. У наступній статті ми розглянемо кілька ситуацій, які впливають на Божий народ. Також обговоримо, як у своїх рішеннях стосовно того, бути слухняними чи діяти незалежно, ми покажемо, чи справді входимо в Божий відпочинок.

Чи ти ввійшов у Божий відпочинок?

«Слово Бога живе і справляє могутній вплив» (ЄВР. 4:12).

1. Як нам увійти до Божого відпочинку і чому це легше сказати, ніж зробити?

ЯК МИ побачили в попередній статті, щоб ввійти у відпочинок Бога, треба зі слухняністю сприяти його наміру. Щоправда, це легше сказати, ніж зробити. Наприклад, як ми реагуємо, коли довідуємось, що Єгова не схвалює чогось, що нам подобається? Спочатку нам, можливо, важко з цим миритись. Якщо так, то нам слід вчитися бути «готовими слухатися» (Як. 3:17). У цій статті ми розглянемо кілька сфер, в яких інколи випробовується наша готовність діяти відповідно до Божого наміру — виявляти щиросердий послух.

2, 3. Яких зусиль нам варто й далі докладати, щоб залишатися коштовностями в очах Єгови?

² А наскільки охоче ти приймаєш біблійні поради? Біблія говорить, що Божа воля полягає в тому, аби зібрати «коштовності всіх народів» (Ог. 2:7). Звісно, більшість з нас не були коштовностями, коли ми вперше почули правду. Однак любов до Бога і його дорогого Сина спонукала нас робити значні зміни в мисленні та поведінці, щоб у повній мірі догоджати Єгові. Зрештою завдяки нашим багатьом молитвам і наполегливим зусиллям настав благословенний день, коли ми змогли охреститись. (Прочитайте Колосян 1:9, 10).

³ А втім, боротьба з недосконалістю не закінчується хрещенням. Вона триватиме доти, доки ми будемо недосконалі. Проте ми впевнені, що Єгова благословлятиме наші зусилля, якщо ми й далі боротимемось і вирішимо ставати дедалі бажанішими коштовностями в його очах.

Коли потрібна порада

4. В які три способи ми отримуємо біблійні поради?

⁴ Перш ніж працювати над недоліками, треба дізнатись, які вони. Прониклива промова в Залі Царства або глибока стаття в якійсь з наших публікацій іноді допомагають нам побачити в собі серйозний недолік. Та якщо ми не збагнемо почутої в промові думки або не застосуємо написаної поради, Єгова може використати нашого одновірця, щоб звернути нам увагу на недолік. (Прочитайте Галатів 6:1).

5. Як ми схильні реагувати на поради і чому християнським пастирям варто й далі нам допомагати?

⁵ Нелегко прийняти пораду від недосконалої людини, хоч би як тактовно і сердечно її було висловлено. Все ж, як видно з Галатів 6:1, Єгова наказує духовно зрілим чоловікам «намагатися» виправляти нас, роблячи це «в дусі лагідності». Якщо ми реагуємо позитивно, то стаємо в очах Бога ще ціннішими коштовностями. Цікаво, що в молитвах ми відкрито визнаємо свою недосконалість. Та коли хтось звертає нам увагу на певний недолік, ми схильні виправдовувати себе, применшувати проблему, сумніватися в спонуках радника або виявляти своє незадоволення тим, як було дано пораду (2 Цар. 5:11). І, якщо порада стосується особливо делікатної сфери — вчинків члена сім’ї, нашого одягу та зовнішнього вигляду, особистої гігієни чи виду відпочинку, який нам подобається, але який ненавидить Єгова,— ми можемо несподівано для себе зреагувати дуже негативно і цим засмутити того, хто дає пораду. Однак, заспокоївшись, ми зазвичай погоджуємося з доречністю поради.

6. Як Боже слово виявляє «думки та наміри серця»?

⁶ Провідний вірш до статті нагадує нам, що слово Бога «справляє могутній вплив». Справді, Боже слово може змінювати життя. Біблія допомогла нам зробити необхідні зміни до хрещення і продовжує впливати на нас далі. У своєму листі до євреїв Павло також пише, що слово Бога «проникає настільки глибоко, що розділює душу й дух, суглоби й кістковий мозок, і спроможне розрізняти думки та наміри серця» (Євр. 4:12). Іншими словами, коли ми чітко розуміємо, чого Бог очікує від нас, то своїм ставленням до цього ми покажемо, ким є всередині. Чи відрізняється іноді те, за кого ми себе видаємо («душа»), від того, ким ми є насправді («духу»)? (Прочитайте Матвія 23:27, 28). Поміркуй, як би ти реагував у наведених нижче ситуаціях.

Ідіть в ногу з організацією Єгови

7, 8. а) З якої причини деякі єврейські християни дотримувалися певних вимог Мойсеєвого закону? б) Чому можна сказати, що їхні вчинки не сприяли виконанню наміру Єгови?

⁷ Чимало хто може процитувати напам’ять Приповістей 4:18: «Путь праведних — ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня». Ці слова означають, що з часом наша поведінка і розуміння Божого наміру будуть поліпшуватись.

⁸ З попередньої статті ми довідалися, що після Ісусової смерті багатьом християнам з євреїв було нелегко відмовитися від Мойсеєвого закону (Дії 21:20). Хоча Павло вміло доводив, що християни більше не перебували під Законом, дехто відкидав його натхнені докази (Кол. 2:13—15). Мабуть, ці люди вважали, що, дотримуючись бодай деяких вимог Закону, вони уникнуть переслідування. У будь-якому разі Павло в листі до християн з євреїв прямо сказав, що вони не зможуть увійти в Божий відпочинок, поки не сприятимуть виконанню наміру Єговиa (Євр. 4:1, 2, 6; прочитайте Євреїв 4:11). Щоб отримати схвалення Єгови, ті християни мали зрозуміти, що він веде свій народ в іншому напрямку.

9. Який склад розуму нам слід мати, коли робиться виправлення в розумінні біблійних вчень?

⁹ Сьогодні ми отримуємо нові пояснення в розумінні певних біблійних вчень. Це має не турбувати нас, а, навпаки, зміцнювати наше довір’я до вірного і розсудливого раба. Коли представники «раба» бачать потребу внести ясність у наше розуміння деяких біблійних думок чи виправити його, вони не зволікають зі змінами. Найголовніше для класу раба — сприяти виконанню Божого наміру, навіть якщо це викличе критику щодо зроблених змін. Як ти реагуєш, коли робиться виправлення в розумінні біблійних вчень? (Прочитайте Луки 5:39).

10, 11. Чого ми вчимося з реакції декого на нові методи проповідування доброї новини?

¹⁰ Розгляньмо інший приклад. Наприкінці XIX і на початку XX століття певні Дослідники Біблії, які були неперевершеними ораторами, вважали, що найліпше зможуть виконувати доручення проповідувати, якщо виголошуватимуть добре підготовлені промови перед сприйнятливою публікою. Їм подобалось виголошувати промови, і декому з них було дуже приємно отримувати похвалу від своїх слухачів. Але пізніше стало очевидним, що Єгова хоче, аби його народ брав участь у різних видах проповідування, в тому числі у служінні від дому до дому. Деякі вправні промовці категорично відмовлялися пробувати щось нове. На перший погляд вони здавалися духовними людьми, цілковито відданими Господу. Проте коли став зрозумілим Божий намір стосовно праці проповідування, виявилися їхні справжні думки, наміри і спонуки. Як Єгова ставився до цих людей? Він не благословляв їх. І вони покинули організацію (Матв. 10:1—6; Дії 5:42; 20:20).

¹¹ Не можна сказати, що всім, хто залишався відданим організації, було легко проповідувати прилюдно. Багатьом праця проповідування давалася важко, особливо спочатку. Але вони виявляли послух. Згодом ці християни змогли подолати побоювання і Єгова рясно поблагословив їх. А як ти реагуєш, коли тебе запрошують взяти участь у певному виді служіння, який тобі дається нелегко? Чи ти готовий спробувати щось нове?

Коли дорога нам людина залишає Єгову

12, 13. а) У чому полягає воля Єгови щодо нерозкаяних виключених грішників? б) З яким випробуванням стикаються деякі батьки і чому воно таке важке?

¹² Кожен з нас, без сумніву, погодиться з принципом, що необхідно бути фізично, морально і духовно чистим, аби догоджати Богові. (Прочитайте Тита 2:14). Але часом наша слухняність цьому принципу, що сприяє Божому наміру, неабияк випробовується. Припустімо, що єдиний син зразкової християнської сім’ї покидає правду. Цього юнака, який ставить «тимчасове задоволення від гріха» вище за власні стосунки з Єговою та з богобоязливими батьками, виключають зі збору (Євр. 11:25).

¹³ Батьки вкрай пригнічені! Звісно, їм відомо, що́ про виключення говорить Біблія: «[Перестаньте] спілкуватися з кожним, хто зветься братом, але залишається блудником, чи пожадливим, чи ідолопоклонником, чи лихословом, чи п’яницею, чи здирником. З таким навіть не їжте» (1 Кор. 5:11, 13). Крім того, батьки розуміють, що слово «кожний» у цьому вірші стосується і рідних, які не живуть з ними під одним дахом. Але вони дуже люблять сина! Через сильні почуття батьки могли б думати: «Хіба ми допоможемо синові повернутися до Єгови, якщо суворо обмежимо спілкування з ним? Чи не досягнемо ми більшого, регулярно з ним спілкуючись?»b

14, 15. Перед яким рішенням стоять батьки виключеної дитини?

¹⁴ Ми співчуваємо таким батькам. Їхній син мав можливість вибору і зробив його: проміняв приємне товариство своїх батьків та одновірців на нехристиянський спосіб життя. І батьки тут нічого вже не можуть вдіяти. Тож не дивно, що вони почуваються безпорадними!

¹⁵ Та як далі поведуться ці батьки? Чи послухаються вони чіткої вказівки Єгови? Чи будуть наводити підстави, що можуть постійно спілкуватися з виключеним сином для вирішення необхідних сімейних справ? Приймаючи рішення, батьки повинні зважати на те, як до їхніх дій ставиться Єгова. Він хоче, щоб його організація була чистою і щоб грішник, якщо можливо, опам’ятався. Як християнським батькам сприяти цьому?

16, 17. Чого ми вчимося з прикладу Аарона?

¹⁶ Мойсеїв брат Аарон постав перед тяжким випробуванням через своїх двох синів. Подумаймо, як, мабуть, почувався Аарон, коли його сини, Надав та Авігу, принесли Єгові недозволену жертву і Він уразив їх смертю. Ясна річ, це поклало край будь-яким стосункам тих чоловіків з їхніми батьками. До того ж Бог звелів Ааронові та його вірним синам: «Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте,— щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався [Єгова]» (Лев. 10:1—6). З цих слів чітко видно: любов до Єгови має бути сильнішою за любов до невірних членів сім’ї.

¹⁷ У наш час Єгова відразу не знищує тих, хто порушує його закони. Він з любові дає їм нагоду покаятись у своїх неправедних вчинках. Але як Єгова почувався б, якби батьки нерозкаяного грішника порушували Його наказ, спілкуючись без потреби з виключеним сином чи дочкою?

18, 19. Які благословення можуть пожати члени сім’ї, якщо дотримуються вказівок Єгови стосовно виключених?

¹⁸ Багато осіб, які колись були виключені, тепер щиро визнають, що тверда позиція їхніх друзів і рідних допомогла їм опам’ятатися. У рекомендації на поновлення однієї молодої жінки старійшини написали, що вона змінила своє життя «певною мірою завдяки тому, що її рідний брат дотримувався вимоги не спілкуватися з виключеними». Сама жінка сказала, що «його вірність біблійним вказівкам допомогла їй повернутися до Єгови».

¹⁹ Який висновок ми робимо? Нам треба боротися зі схильністю свого недосконалого серця діяти всупереч порадам з Біблії. Ми повинні бути цілком переконані, що Бог найкраще знає, як вирішувати наші проблеми.

«Слово Бога живе»

20. Які два значення можуть мати слова з Євреїв 4:12? (Дивіться примітку).

²⁰ Коли Павло написав, що «слово Бога живе», він не мав на увазі Божого писаного Слова, Бібліїc. Як показує контекст, апостол говорив про Боже слово обіцянок. Павло хотів сказати, що Бог не дає обіцянок, яких потім не виконує. Єгова висловив цю думку через пророка Ісаю: «Слово Моє... порожнім до Мене воно не вертається, але... буде мати поводження в тому, на що Я його посилав» (Ісаї 55:11). Тому не потрібно бути нетерплячими, коли щось відбувається не так швидко, як ми очікували. Пам’ятаймо, що Єгова й далі «працює», аби успішно довершити свій намір (Ів. 5:17).

21. Як сказане в Євреїв 4:12 підбадьорює вірних старших членів «великого натовпу»?

²¹ Вірні старші члени «великого натовпу» вже десятиліттями служать Єгові (Об’яв. 7:9). Багато з них не сподівалися постаріти в цій системі. Все ж вони не знеохочуються (Пс. 92:15). Ці християни усвідомлюють, що Боже слово обіцянок є не мертвим, а живим, і Єгова його сповнює. Оскільки намір Бога дорогий його серцю, ми приносимо йому радість, якщо зосереджуємося на цьому намірі. У теперішній сьомий день Єгова відпочиває, маючи впевненість, що його намір виконається і що його народ у цілому буде цьому сприяти. А що сказати особисто про тебе? Чи ти ввійшов у Божий відпочинок?

[Примітки]