Ми знайдемо відповіді на ці запитання, розглянувши приклад міст-сховищ, які існували в стародавньому Ізраїлі. Міста-сховища були передбачені Закон-угодою, яка була замінена новою угодою в П’ятидесятницю 33 року н. е. Однак пам’ятаймо, що Закон походив від Єгови. Тож на прикладі міст-сховищ ми довідаємось, як Єгова дивиться на гріх, грішників і каяття. Спочатку ознайомимось, для чого існували міста-сховища і яка була їхня роль.

«ВИБЕРІТЬ СОБІ МІСТА-СХОВИЩА»

3. Що мали робити ізраїльтяни у випадку навмисного вбивства?

³ Єгова дуже серйозно ставився до пролиття крові в стародавньому Ізраїлі. У випадку навмисного вбивства найближчий родич вбитого, відомий як «месник за кров», мав покарати убивцю смертю (Чис. 35:19). Негайна страта захищала Обіцяний край від опоганення, очищаючи землю від пролитої крові невинної людини. Адже Єгова наказав: «Земля занечищується [пролитою людською] кров’ю, тож не занечищуйте землю, в якій живете» (Чис. 35:33, 34).

4. Що потрібно було робити, коли в Ізраїлі ставалося ненавмисне вбивство?

⁴ А що потрібно було робити, коли в Ізраїлі ставалося ненавмисне вбивство? Той, хто убив когось ненавмисно або випадково, все одно ніс відповідальність за пролиття невинної крові (Бут. 9:5). Проте такій людині милосердно дозволялося втекти від месника за кров до одного з шести міст-сховищ. Вона могла знайти захист у місті-сховищі і мала залишатися там до смерті первосвященика (Чис. 35:15, 28).

5. Як міста-сховища допомагають нам ліпше розуміти Єгову?

⁵ Міста-сховища придумали не люди. Сам Єгова дав наказ Ісусу Навину: «Скажи ізраїльтянам: “Виберіть собі міста-сховища”». Ці міста були освячені (Іс. Нав. 20:1, 2, 7, 8). Оскільки сам Єгова звелів відділити ці міста для особливої мети, варто розглянути запитання: як міста-сховища допомагають нам чіткіше розуміти, що таке милосердя Єгови? І як нам сьогодні шукати сховку в Єгови, беручи до уваги розповідь про міста-сховища?

«ВІН МАЄ... РОЗПОВІСТИ ПРО СВОЮ СПРАВУ СТАРІЙШИНАМ МІСТА»

6, 7. а) Яку роль відігравали старійшини, коли судили людину, що скоїла ненавмисне вбивство? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Чому було мудро, щоб втікач пішов до старійшин?

⁶ Якщо ізраїльтянин випадково когось убив і втікав до міста-сховища, то біля входу у міську браму він мав «розповісти про свою справу старійшинам». Тоді йому дозволяли залишитися в місті (Іс. Нав. 20:4). Через деякий час така людина повинна була стати перед судом старійшин міста, в якому сталося вбивство. (Прочитайте Числа 35:24, 25.) Лише після того, як вони визнавали вбивство випадковим, утікача повертали в місто-сховище.

⁷ Чому в цю справу були залучені старійшини? Вони мали зберегти чистоту Ізраїлевого збору і допомогти людині, яка скоїла ненавмисне вбивство, отримати милосердя Єгови. За словами одного біблеїста, втікач, який не йшов до старійшин, робив це «на власний страх і ризик». Цей біблеїст сказав: «Його кров була на його голові, бо він не скористався захистом, який йому дав Бог». Той, хто ненавмисно когось убив, міг отримати допомогу, але він мав сам шукати її та прийняти. Якщо він не шукав сховку в одному з міст, які відділив Єгова, найближчий родич убитого мав право покарати його смертю.

«ВІН МАЄ ВТЕКТИ В ОДНЕ З ЦИХ МІСТ»

10. До яких рішучих дій мусив вдатися той, хто ненавмисно когось убив, якщо він хотів отримати милосердя?

¹⁰ Той, хто ненавмисно когось убив, мусив вдатися до рішучих дій, щоб отримати милосердя. Він повинен був утікати до найближчого міста-сховища. (Прочитайте Ісуса Навина 20:4.) Важко уявити собі втікача, який не переймається своєю ситуацією. Його життя залежить від того, щоб якнайшвидше дістатися до міста-сховища і залишатися там. Йому треба було чимось жертвувати. Він мав залишити роботу та зручний дім і не міг вільно подорожувати, поки не помре первосвященикa (Чис. 35:25). Однак такі незручності були варті цього. Якби втікач полишив місто, це означало б, що пролита ним кров не має для нього ніякого значення. Тоді його життя було б у небезпеці.

«ЦІ МІСТА БУДУТЬ ДЛЯ ВАС СХОВИЩАМИ»

13. Поясніть, чому в місті-сховищі втікач міг почуватися безпечно і бути щасливим.

¹³ Увійшовши в місто-сховище, втікач був у безпеці. Єгова сказав: «Ці міста будуть для вас сховищами» (Іс. Нав. 20:2, 3). Бог не вимагав, щоб убивцю судили повторно за один і той самий злочин. Також меснику за кров не дозволялося входити в місто, щоб убити втікача. Отже, втікачу не потрібно було боятися розправи. Перебуваючи в місті, він почувався безпечно під захистом Єгови. Місто не було в’язницею. Людина мала можливість працювати, допомагати іншим і служити Єгові в мирі. Безсумнівно, вона могла вести щасливе і змістовне життя.