• Країни колишньої Югославії
    Щорічник Свідків Єгови 2009

    • НЕЗАБУТНІЙ МІЖНАРОДНИЙ КОНГРЕС

      Брати в Югославії ще ніколи не проводили міжнародних конгресів. Уявіть, як вони зраділи, коли дізналися, що Керівний орган запланував провести в 1991 році міжнародний конгрес «Люблячі Божу свободу люди» в Загребі (Хорватія).

      Однак перед хорватськими братами постав важкий вибір. Відтоді як Хорватія проголосила свою незалежність від Югославії, над країною нависла загроза війни. Чи проводити конгрес за таких умов? Адже не можна було ризикувати безпекою як іноземних, так і місцевих делегатів. Брати багато молилися, зважували всі за і проти й нарешті вирішили почати підготовку до конгресу.

      Член Керівного органу Теодор Ярач приїхав до Хорватії за декілька тижнів до конгресу, щоб допомогти в його підготовці. Оскільки в Загребі скасували всі масові заходи, увага громадськості була прикута до того, що відбувалося на стадіоні «Динамо». Час проведення конгресу наближався, а ситуація в країні ставала дедалі напруженішою. Брати щодня аналізували ситуацію та знову і знову запитували себе, чи слід продовжувати підготовку до конгресу, чи ліпше його відмінити. Вони наполегливо молилися до Єгови про керівництво. Ситуація в країні стабілізувалась, і з 16 по 18 серпня 1991 року брати змогли провести конгрес.

      У той напружений час ця подія була справжнім чудом. Сусідні країни балансували на межі збройного конфлікту, а Свідки Єгови в Хорватії зустрічали тисячі делегатів міжнародного конгресу «Люблячі Божу свободу люди»b. Багато хто втікав з країни, а брати і сестри з п’ятнадцяти країн з’їжджалися сюди, об’єднані узами братерської любові і прагненням Божої свободи. Чимало делегатів прибули літаками зі США, Канади та інших країн Заходу. Через загострення ситуації аеропорт у Загребі закрили, тому літаки сідали в Любляні (Словенія). До Загреба брати і сестри діставалися автобусом. Своєю мужністю делегати конгресу дали чудове свідчення місцевим жителям, а їхня присутність дуже підбадьорила югославських братів. Найбільше Свідків — приблизно три тисячі — приїхало з Італії. Теплі, сердечні почуття делегатів конгресу зігрівали, немов полум’я (1 Фес. 5:19).

      Приїзд п’ятьох членів Керівного органу на конгрес особливо зміцнив віру братів. Досі багато хто із захватом згадує промови Кері Барбера, Ллойда Беррі, Мілтона Геншеля, Теодора Ярача та Лаймана Суїнґла. Цих братів не зупинила неспокійна ситуація в регіоні. Завдяки своєму багаторічному досвіду в служінні вони змогли підтримати братів підбадьорливими промовами.

      З огляду на політичну нестабільність влада побоювалась міжетнічних конфліктів серед делегатів, які приїхали на конгрес з усієї Югославії. Такі страхи розвіялися, коли представники влади побачили, що на конгресі панує мир, злагода і любов. З кожним днем кількість поліцейських на стадіоні зменшувалась.

      Цей незабутній конгрес показав, що Свідки Єгови — справді міжнародна організація. Згодом, під час тяжких випробувань, спогади про конгрес допомагали братам зберігати єдність. Автобуси, на яких брати із Сербії і Македонії їхали додому, були одними з останніх транспортних засобів, що пройшли контрольно-пропускний пункт між Хорватією і Сербією. Одразу після цього кордон закрили. Кажуть, що тоді й почалась війна.