3. Як люди можуть реагувати на звістку про Царство? Наведіть приклад.

³ Але навіть якщо ми докладаємо всіх зусиль, люди в нашій території можуть не відгукуватися на звістку про Царство. Розгляньмо приклад брата Ґеорґа Ліндала, який служив в Ісландії і з 1929-го по 1947-й роки був єдиним проповідником у цій країні. Брат Ліндал розповсюдив тисячі публікацій, але ніхто так і не прийняв правду. Він писав: «Здається, що декотрі пішли проти правди, але більшість людей залишаються цілковито байдужими». Потім йому на допомогу призначили місіонерів — випускників школи «Гілеад». Але навіть їм довелося ще дев’ять років трудитися, щоб побачити, як охрещуються перші мешканці островаb.

4. Які почуття можуть в нас з’являтися, коли люди не хочуть вивчати з нами Біблію?

⁴ Звичайно, нас засмучує те, що люди не хочуть вивчати з нами Біблію. В нас можуть з’являтися такі ж почуття, як у Павла — його серце було «сповнене великої журби та невпинного болю», через те що юдейський народ не визнав Ісуса Месією (Рим. 9:1—3).

6. Яке служіння Єгова вважає успішним?

⁶ Єгова звертає увагу на наші зусилля і витривалість. Бог вважає наше служіння успішним, якщо ми виконуємо його старанно і з любов’ю, незалежно від того, як відгукуються люди. Павло писав: «Не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку ви виявляли до його імені, служачи святим як раніше, так і тепер» (Євр. 6:10). Єгова пам’ятає вашу любов і зусилля, навіть якщо вони не принесли позитивних результатів. Тож, як писав Павло коринфянам, «ваш труд у служінні Господу не марний», навіть якщо ви не досягли того, чого хотіли (1 Кор. 15:58).

7. Чого ми вчимося з того, що апостол Павло писав про своє служіння?

⁷ Апостол Павло був видатним місіонером, який засновував збори в багатьох містах. Коли ж він був змушений доводити, що є хорошим служителем Христа, то не хвалився тим, скільком людям допоміг пізнати правду. Спростовуючи закиди чоловіків, які над ним звеличувалися, Павло писав: «Я більше трудився [ніж вони]» (2 Кор. 11:23). Як і Павло, пам’ятаймо, що найбільше Єгова цінує наші зусилля і витривалість.

8. Як Єгова ставиться до нашого служіння?

⁸ Наше служіння приносить Єгові задоволення. Коли 70 учнів Ісуса повернулися з проповідницької кампанії, вони надзвичайно раділи. Чому? Вони сказали своєму Вчителю: «Навіть демони підкоряються нам, коли ми вживаємо твоє ім’я». Але Ісус їх виправив: «Радійте не тому, що духи підкоряються вам, а тому, що ваші імена записані на небесах» (Луки 10:17—20). Ісус знав, що їхнє служіння не завжди приноситиме такі чудові результати. Та й невідомо, скільки людей з тих, які їх вислухали, зрештою стали християнами. Перш за все учні мали радіти не тим, чого досягли, а тим, що їхнє служіння приносить задоволення Єгові.

9. Що, згідно з Галатів 6:7—9, ми пожнемо, якщо витривало виконуємо своє служіння?

⁹ Якщо ми витривало виконуємо своє служіння, то отримаємо вічне життя. Коли ми старанно сіємо і поливаємо насіння правди про Царство, ми дозволяємо святому духу Єгови впливати на наше життя, іншими словами, ми «сіє[мо] з думкою про дух». Якщо ми не знеохотимось і не виснажимось, то обов’язково пожнемо вічне життя, незалежно від того, чи допомогли ми комусь присвятитися Богові, чи ні. (Прочитайте Галатів 6:7—9.)

10. Від чого залежить відгук людей на нашу звістку?

¹⁰ Відгук людей перш за все залежить від стану їхнього серця. Ісус проілюстрував цю істину прикладом про сіяча. Насіння падало на різні види ґрунту, але плоди принесло тільки на одному (Луки 8:5—8). Різні види ґрунту зображають різний стан серця людей, які чують «Боже слово» (Луки 8:11—15). Подібно до сіяча, ми не можемо вплинути на те, які плоди принесе наша праця, тому що це залежить від стану серця наших слухачів. Наше завдання — невтомно сіяти насіння Царства. І тоді, як сказав апостол Павло, «кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею», а не за результатами своєї праці (1 Кор. 3:8).

11. Чому можна сказати, що Ной був успішним «проповідником праведності»? (Дивіться ілюстрацію на обкладинці.)

¹¹ Свідки Єгови з давніх часів стикалися з тим, що їх не хотіли слухати. Візьмімо для прикладу Ноя. Він десятки років був «проповідником праведності» (2 Пет. 2:5). Звичайно, Ной хотів, щоб люди відгукнулися на його звістку, але Єгова цього не обіцяв. Натомість він сказав: «Ввійди у ковчег, і нехай з тобою ввійдуть твої сини, твоя дружина і твої невістки» (Бут. 6:18). Навіть беручи до уваги розміри ковчега, Ной міг зрозуміти, що його послухає небагато людей (Бут. 6:15). Як ми знаємо, ніхто з сучасників Ноя не відгукнувся на звістку, яку він проповідував (Бут. 7:7). Чи Єгова вважав Ноя поганим проповідником? Зовсім ні! Ной успішно виконав своє завдання, адже він зробив усе, що Бог йому наказав (Бут. 6:22).

12. Що допомагало Єремії залишатися радісним попри байдужість і протидію його співвітчизників?

¹² Пророк Єремія також десятки років проповідував попри байдужість і протидію його співвітчизників. Єремію настільки пригнічували «образи й глузування» противників, що він навіть хотів припинити своє служіння (Єрем. 20:8, 9). Але Єремія не знеохотився. Що допомогло йому побороти негативні думки і знову відчути радість? Він зосередився на двох важливих речах. По-перше, через Єремію Бог обіцяв дати людям «майбутнє і надію» (Єрем. 29:11). І по-друге, Єремія носив ім’я Єгови (Єрем. 15:16). Ми також проповідуємо звістку, яка вселяє в людей надію, і, як Свідки Єгови, носимо його ім’я. Якщо ми будемо зосереджуватись на цьому, то ніколи не втратимо радості, хоч би як реагували люди.