Світова єдність. Чи вона коли-небудь стане реальністю?

«ЯКЩО нам вдасться протягом наступних кількох поколінь перетворити світ незалежних держав, у якому ми живемо, в справжню міжнародну спільноту... тоді ми ліквідуємо стародавній незмінний атрибут людства — війну... Якщо ж нам не вдасться цього зробити, то, мабуть, не буде... жодної цивілізації». Так пише воєнний історик Ґвін Даєр у своїй книжці «Війна» (англ.).

Сторінки історії, каже Даєр, переповнені намаганнями націй та інших сильних угрупувань вирішити розбіжності за допомогою війни. Їхні чвари руйнували життя мільйонів жертв. Цар Соломон описав, як це впливало на життя людей того часу, і його слова все ще актуальні сьогодні. Він писав: «Знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем,— і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...» (Екклезіяста 4:1).

Сьогодні, як зазначає вищезгаданий історик, крім співчуття до ‘сльози утискуваних’ є ще одна причина, щоб шукати способу перетворити світ незалежних держав у справжню міжнародну спільноту — під загрозою саме виживання цивілізації! Сьогоднішні способи ведення війни загрожують знищенням кожній нації, яка вдасться до неї, причому переможців не буде.

Світова єдність близько?

Які є переспективи на досягнення світової єдності? Чи людське суспільство може побороти сили, які його роз’єднують і загрожують існуванню землі? Деякі люди вважають, що так. Військовий редактор англійської газети «Дейлі телеграф» Джон Кіґан пише: «Незважаючи на замішання і непевність, здається, вже видно на горизонті світ без війни».

Що додає йому цього оптимізму? Чому багато людей плекають надії, незважаючи на довгу історію війн і нездатність людини успішно правити? (Єремії 10:23). «Людство рухається вперед. Історія свідчить про постійний прогрес»,— хтось може заперечити. Навіть сьогодні багато людей вважають, що природжена доброта людини все-таки переможе зло. Чи це реалістична надія? Чи, може, тільки ілюзія, яка лише доведе до ще одного розчарування? У своїй книжці «Коротка історія світу» (англ.) історик Дж. М. Робертс реалістично написав: «Майбутнє світу далеко не виглядає гарантованим. Не видно також ні кінця людським стражданням, ані доказів того, що він повинен настати».

Чи існують справжні підстави вважати, що народи й держави подолають взаємну недовіру і вирішать розбіжності, які їх розділяють? Чи, може, потрібно чогось більшого, ніж тільки людські зусилля? У наступній статті ми розглянемо ці запитання.

Світова єдність. Як вона стане реальністю?

ЯК ІЗ запущеним будинком, котрий руйнують недбалі мешканці, із сучасною світовою системою можна зробити лише одне — знести і замінити іншою. Це не просто ще один сценарій кінця світу. Згідно з Біблією, це єдиний реалістичний погляд. Чому?

Фундамент теперішнього світового порядку ненадійний. Сама споруда сточена термітами і струхлявіла. Сталевий каркас іржавіє. Несучі стіни ослаблені. Дах просів. Водопровід протікає. Електромережа несправна і небезпечна. Мешканці постійно б’ються і навмисно пошкоджують будинок. Уся територія кишить паразитами і на ній небезпечно жити.

«Людство танцює на краю могили»

Через безупинні політичні конфлікти, пожадливість, агресивність і глибоко вкорінену племінну та етнічну ворожість «усе людство танцює на краю могили»,— каже воєнний історик Ґвін Даєр. По цілому світі сповнені рішучості меншості — так звані групи натиску, борці за свободу, злочинні банди, міжнародні терористи та інші домагаються своїх егоїстичних прагнень, і вони виглядають здатними зірвати всі можливості створення миру у світі, практично, коли їм заманеться. Як ті недбалі мешканці, вони можуть зіпсувати життя усім іншим людям.

Однак, згідно з багатьма коментаторами, світовій єдності перешкоджають не лише дисидентські групи або непокірливі особи. Найбільшим бар’єром є самі держави. Незалежні нації, як каже воєнний письменник С. Б. Пейн Молодший, існують «у стані міжнародної анархії». Вони роблять те, що відповідає їхнім національним інтересам, зовсім або майже не зважаючи на інших. Через це протягом усієї історії «людина панує над людиною — їй на шкоду» (Екклезіяста 8:9, Хом.).

Правда, уряди деяких країн досягли певного успіху в боротьбі з несправедливістю та гнітом у своїх країнах і до якоїсь міри на міжнародному рівні. Час від часу вони досягали деякої міжнародної єдності. Але навіть коли держави об’єднуються проти нації-агресора, часто залишаються підозри, що вони діють з егоїстичних спонук, а не з безкорисливого прагнення робити добро іншим. Результатом є те, що людські уряди не мають повного, тривалого розв’язання проблеми світової роз’єднаності. Ґвін Даєр каже: «Ідея, що всі народи світу об’єднаються, щоб стримувати чи карати агресію окремої країни, добра в принципі, але хто визначатиме агресора і хто платитиме грішми й життям людей, щоб зупинити його?»

Звичайно, агресія одної нації проти іншої можлива лише тоді, коли більшість громадян не противляться їй. Історія неодноразово показувала, що не тільки громадяни якоїсь «окремої країни» підтримують своїх лідерів у доброму чи поганому. По суті, більшість мешканців землі роблять це. Вони сліпо приймають від політичних та релігійних лідерів «обман, демагогію та пропаганду», як писав журнал «Тайм» (англ.).

Націоналізм запалює пристрасті в загальному поміркованих і співчутливих людей і змушує їх чинити жахливі злочини проти чоловіків, жінок та дітей іншої національності. Наприклад, стосовно першої світової війни історик Дж. М. Робертс коментує: «Одним з парадоксів 1914 року є те, що в кожній країні маса людей усіх партій, вірувань і націй на диво охоче і з радістю йшла на війну». Чи люди взяли з цього для себе урок? Ні! Страхіття «сліпого націоналізму», як його назвав журналіст Род Ашер, продовжує руйнувати всі шанси на світову єдність.

Вплив зовнішніх сил

Однак є ще більша перешкода для світової єдності. Біблія відкриває, що існує також вплив зовнішніх сил. Це Сатана Диявол та його прибічники, демони. Біблія каже, що Сатана — «бог цього віку засліпив розум» невіруючим, щоб вони не реагували на «Євангелію слави Христа» (2 Коринтян 4:4; Об’явлення 12:9).

Це, звичайно, не звільняє окремих осіб від відповідальності за їхні дії. Але це пояснює, чому людські уряди не в стані створити справді об’єднаного світу. Доти, доки Сатана Диявол буде існувати, він впливатиме на людей, спонукуючи їх до «учинків тіла», до яких входять ‘ворожнечі, сварка, суперечки і незгоди’ (Галатів 5:19—21).

Світовий уряд

Яке ж вирішення проблеми? Близько семисот років тому відомий італійський поет і філософ Данте вказав на розв’язання. Він заявив, що тільки світовий уряд зміг би забезпечити мир і єдність для всіх людей. Багато людей вважають надію на світовий уряд лише ілюзією, на яку не варто покладатись. «Світовий уряд,— завершує вищезгаданий письменник Рейн,— неможливий на цьому етапі історії». Чому? Тому що успішний світовий уряд повинен гарантувати дві речі, які здаються абсолютно недосяжними для людини,— «припинити війну і не бути глобальною тиранією».

Безумовно, жоден людський уряд ніколи не досягне цього. Однак Боже Царство під правлінням Ісуса Христа може усунути війну, і воно зробить це (Псалом 46:10, 11; Матвія 6:10). Те Царство усуне всіх паліїв війни. Пророк Даниїл говорить, що в кінці часу, призначеного Богом для людського правління на землі, воно «буде поділене», як «залізо, змішане з глейкою глиною» (Даниїла 2:41—43). Це означає політичну роздробленість і неминучі конфлікти. Однак Даниїл каже, що Боже Царство «потовче й покінчить усі ті [націоналістичні і роз’єднані] царства», або уряди, і замінить їх довгожданим Царством під правлінням Ісуса Христа (Даниїла 2:44).