• Будьте вдячні за дощ
    Вартова башта — 2009 | 1 січня

    • Що про дощ каже Біблія?

      Ісус Христос звернув увагу на те, без чого не було б дощу. Він сказав, що наш небесний Батько «наказує сонцю своєму сходити над злими і добрими та посилає дощ на праведних і неправедних» (Матвія 5:45). Чи ви зауважили, що Ісус спочатку згадав сонце, а вже потім дощ? Така послідовність логічна, адже сонце не лише дає енергію рослинам, але й спричиняє кругообіг води. Завдяки сонячному теплу з поверхні морів щороку випаровується приблизно 400 000 кубічних кілометрів води. Про Бога Єгову, який створив сонце, влучно сказано, що він формує краплі води, і так утворюється дощ.

      Ось як Біблія описує кругообіг води: «[Бог] збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем: із хмар падають і виливаються рясно на людей» (Йова 36:26—28, Філарет). Відтоді як було записане таке науково точне твердження, люди мали тисячі років для дослідження цього дивовижного циклу. Та згідно з одним підручником, «механізм утворення дощових крапель на сьогодні до кінця не вивчено» («Water Science and Engineering», 2003).

      А втім, вчені достеменно знають, що дощові краплі утворюються довкола мікроскопічних часточок, які стають ядрами крихітних краплинок у хмарах. Щоб перетворитись на одну краплю дощу, кожній з цих краплинок потрібно зрости у мільйон чи більше разів. Цей складний процес може тривати годинами. У науковому посібнику «Практична гідрологія» сказано: «Існує кілька теорій про те, як краплинки у хмарах стають дощовими краплями, і дослідники продовжують детально вивчати цей процес».

      Щоби показати обмеженість людських знань, Той, хто запустив механізм утворення дощу, поставив Йову такі запитання: «Чи є батько в дощу? І хто народив краплини роси? Хто вклав мудрість у верстви хмар..? Хто має мудрість, щоб точно порахувати хмари, або хто може перевернути небесні глеки з водою?» (Йова 38:28, 36, 37, НС). З того часу вже минуло близько 3500 років, а вчені досі б’ються над цими складними запитаннями.

      Як відбувається кругообіг води?

      Грецькі філософи стверджували, що річки наповнювались не завдяки дощу, а завдяки морській воді. На їхню думку, вона якимось чином проходила під землею до гірських вершин і звідти била прісноводними джерелами. Один біблійний коментатор заявляє, що саме таке уявлення мав Соломон, який під Божим натхненням записав: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки, вони повертаються, щоб знову плисти» (Екклезіяста 1:7). Чи Соломон справді мав на увазі, що морська вода піднімається всередині гір і живить ріки? Аби відповісти на це запитання, подивімось, що про кругообіг води думали Соломонові співвітчизники. Чи їхні уявлення були хибними?

      Менше ніж через 100 років з того часу, як жив Соломон, Божий пророк Ілля показав, що знає, звідки походить дощ. Одного разу в його краї настала посуха, яка тривала понад три роки (Якова 5:17). Її спричинив Бог Єгова через те, що його народ став поклонятися ханаанському богові дощу, Ваалу. Ілля спону́кав ізраїльтян покаятись, після чого став молитися про дощ. У цей час Ілля звелів своєму слузі: «Подивися в напрямі моря». Коли той сказав, що «мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря», Ілля зрозумів — Бог вислухав його молитву. Незабаром «потемніло небо від хмар, і зірвався вітер,— і пішов великий дощ» (1 Царів 18:43—45). З цієї історії видно, що Ілля розумів, як відбувається кругообіг води. Він знав, що хмари утворяться над морем і вітри понесуть їх на схід, до Обіцяної землі. Донині в цьому краї дощі формуються таким самим чином.

      Приблизно через сторіччя після молитви Іллі про дощ скромний рільник на ім’я Амос теж згадав, звідки починається кругообіг води. Бог послуговувався Амосом, щоб проголошувати ізраїльтянам свої присуди за те, що вони пригноблювали бідних і поклонялися фальшивим богам. Аби ізраїльтяни могли уникнути знищення, Амос закликав їх: «Наверніться до Господа, і будете жити». Далі пророк пояснив, що поклонятися слід тільки Єгові, оскільки він є Творцем, він «прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі» (Амоса 5:6, 8). Згодом Амос знову згадав про цей дивовижний цикл і його початок (Амоса 9:6). Отже, пророк показав, що основним джерелом дощу є моря.

      Цей факт був науково підтверджений Едмундом Галлеєм у 1687 році. Однак з доказами Галлея погодились не відразу. «Погляд, що існує замкнена в межах землі система, якою морська вода рухається до гірських вершин і там витікає на поверхню, був поширений до початку XVIII сторіччя»,— говориться в Інтернет-виданні «Британської енциклопедії». Сьогодні всі знають, як відбувається кругообіг води. Згадана енциклопедія пояснює: «Вода з морів випаровується, пізніше вона конденсується в атмосфері, випадає на Землю у вигляді опадів, і зрештою річки несуть її назад у море». Тож Соломонові слова в Екклезіяста 1:7 стосуються саме цього процесу, до якого залучені хмари і дощ.

      Вдячність Творцю

      Точність біблійних описів кругообігу води ще раз яскраво підтверджує, що Біблія була написана під натхненням Творця людини, Бога Єгови (2 Тимофія 3:16). У цілому людство недбало ставиться до нашої планети, що спричиняє різкі кліматичні зміни. Унаслідок цього в одних місцях виникають сильні повені, а в інших настають посухи. Проте Бог Єгова, який започаткував кругообіг води, вже давно пообіцяв, що обов’язково все виправить і «знищить тих, хто нищить землю» (Об’явлення 11:18).