АБИ збагнути багатозначність того, що побачили дослідники на «Алвіні», нам слід трохи ознайомитися з тим, як створена Земля. Наскільки відомо, земля під нашими ногами складається із твердої оболонки (літосфери), яка покриває масу розплавленої пливучої породи. Очевидно, ця зовнішня тверда оболонка має завглибшки в середньому 100 кілометрів і становить приблизно 0,6 відсотка об’єму планети. Товща цієї оболонки нерівна: на континентах більша, а під системою серединно-океанічних хребтів — лише 6 кілометрів.

Крім того, верхня тверда оболонка не є суцільною, як шкаралупа цілого яйця. Навпаки, припускають, що земна кора поділена на так звані тектонічні плити; деякі з них досить великі, інші ж дещо менші. Саме ці плити лежать в основі материків та басейнів океанів. Між плитами існує взаємний рух. Там, де вони розсуваються, виникають розриви й утворюються рифти серединно-океанічних хребтів. У середньому по світі плити рухаються зі швидкістю приблизно 3 сантиметри на рік.

[Схема/Ілюстрація на сторінках 4, 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Земна кора

Мантія (розплавлена)

Жолоб

Зона субдикції

Тектонічна плита

Рифт

Коли плити розсуваються, утворюються рифти.

[Ілюстрація]

Система серединно-океанічних хребтів опоясує Землю, як шов на тенісному м’ячику.

[Відомості про джерело]

NOAA/Department of Commerce