У Законі прямо говорилось: «Весь жир належить Єгові. Не їжте жодного жиру і жодної крові» (Лв 3:3—17).

Не стосується християн. Коли після Потопу Бог дозволив Ною та його сім’ї споживати м’ясо, він нічого не сказав їм про жир (Бт 9:3, 4). Однак їсти кров було заборонено. А через понад 850 років була укладена Закон-угода з Ізраїлем, яка забороняла їсти не лише кров, але й жир. У I ст. н. е. керівний орган християнського збору постановив, що заборона їсти кров поширюється і на християн (Дії 15:20, 28, 29). Але як і за часу Ноя, християнам нічого не було сказано про споживання жиру. Отже, закон, який забороняв їсти жир, стосувався лише ізраїльського народу.

Чому був даний цей закон. Згідно з Закон-угодою, кров і жир вважалися власністю Єгови. Оскільки «в крові життя», яке може дати тільки Єгова, тому кров належить лише йому (Лв 17:11, 14). Жир вважався найліпшою частиною тварини. Приносячи в жертву тваринний жир, ізраїльтянин, без сумніву, визнавав, що все найкраще належить Єгові, який щедро обдаровує свій народ. Цим ізраїльтянин показував своє бажання віддавати Богові найліпше. Саме тому Біблія говорить, що жир спалювали на жертовнику як «їжу», як «приємні пахощі» для Бога (Лв 3:11, 16). Тож їсти жир — означало незаконно привласнити те, що було освячене для Бога, посягнути на права Єгови. Людину, яка їла жир, карали смертю. Але, на відміну від крові, жир (принаймні жир здохлої тварини або тварини, розірваної звіром) дозволялося використовувати для інших потреб (Лв 7:23—25).

Рамки закону щодо жиру. Беручи до уваги Левіт 7:23—25, чимало коментаторів вважають, що заборона з Левіт 3:17 стосується лише жиру тварин, яких приносили в жертву, як-от биків, овець і козлів. Погляди юдейських рабинів щодо цього різняться. Але в даному вірші заборона їсти жир згадується разом із забороною їсти кров, яка однозначно стосувалася крові усіх тварин. (Пор. Лв 17:13; Пв 12:15, 16.) Тож цілком слушно зробити висновок, що заборона споживати жир теж стосувалася жиру всіх тварин, у тому числі тих, яких ізраїльтяни вбивали для нерелігійних потреб.

Такий погляд не суперечить словам з Повторення Закону, де говориться, що Єгова давав ізраїльтянам їсти «жир баранів» (Пв 32:14, прим.). Це образний вислів, який означає «найкраще з отари» або «найліпші вівці», як сказано в головному тексті «Перекладу нового світу». (Див. також СмП, JB.) На те, що цей вислів є метафорою, вказують інші вислови з цього вірша, а саме «нирковий жир пшениці» та «кров винограду». Так само зі слів Неемії: «Ідіть, їжте жирне» — не слід робити висновок, що народ буквально їв жир (Не 8:10, прим.). Під словом «жирне» мається на увазі ситна їжа, не жилаве чи сухе м’ясо, а соковиті, ароматні страви, приготовлені на рослинній олії. В інших перекладах цей уривок звучить як «їжте найліпші страви» (СмП) або «їжте делікатеси» (Мо).

Закон Мойсея не забороняв відгодовувати овець чи биків, яких мали споживати в їжу. Наприклад, у Біблії є згадка про «відгодоване теля», яке зарı́зали для блудного сина (Лк 15:23). Соломону до столу подавали «відгодованих биків» і «відгодованих зозуль» (1Цр 4:23). В 1 Самуїла 28:24 вживається єврейське слово еґел-марбе́к, перекладене як «відгодоване теля». Слова ме́ах і мерı́ означають «відгодована худоба» (Іс 5:17; Єз 39:18). Але слід зазначити, що тварин відгодовували не для того, щоб отримати жир чи нутряне сало, а щоб вони були м’ясистими, не худими. (Пор. Бт 41:18, 19.)