Чи ти врахував риск?
«ЩО! ВИ відкидаєте таку надзвичайну пропозицію?» Наглядачці було трудно повірити тому, що вона тільки що почула. Її підлегла, жінка, яку вона шанувала за майстерність та добру поведінку, відкинула пропозицію навчатися за кордоном протягом двох років за рахунок компанії. Чому вона зробила це?
Прийняття пропозиції, пояснила жінка, означало б відокремитися на два роки від чоловіка та двох дітей. Вона б дуже скучала за ними. Більш важливим також є той факт, що вона нехтувала б своїми, даними Богом, обов’язками дружини й матері. Емоційний та духовний кошт був би занадто високий. Таким чином, урахувавши риск вона вирішила відкинути пропозицію.
Що зробили б ви, якби були на її місці? Очевидно, не всі були б згідні з рішенням, яке зробила ця християнська жінка. Дехто, як, наприклад, її співпрацівники, могли б думати, що вона пропустила чудову нагоду зробити успіхи в кар’єрі. Інші навіть могли б обвинувачувати її у тому, що вона не думає про майбутнє своєї сім’ї, бо, кінець кінцем, два роки пролетять швидко. Все ж таки її рішення не було імпульсивним або сентиментальним. Воно базувалося на звичайному міркуванні та далекоглядних принципах. Які ж то принципи?
Більше ніж здоровий глузд
Наймудріша людина, яка будь-коли ходила по землі, Ісус Христос, дав керівництво в одній із своїх притч. «Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання,— запитав Ісус,— щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, говорячи: «Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг» (Луки 14:28-30).
Усі погодяться, що мудро і практично врахувати риск, перш ніж вирішуємо зробити щось важливе. Наприклад, якщо людина хотіла б купити дім, спішила б вона укладати договір, не взнавши навіть про ціну і не впевнившись, що її фінансовий стан дозволяє укладати домовленість? Справді, на неї дивилися б як на безумну, коли б вона не зробила цього. Так, здоровий глузд вимагає врахування риску, перш ніж людина починає справу.
На що ж Ісус наголосив у цій притчі? Саме перед її розповіддю він сказав: «Хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною,— той не може бути учнем Моїм!» (Луки 14:27). Таким чином, контекст виявляє, що Ісус не тільки давав пораду, засновану на здоровому глузді, щодо наших буденних справ. Але він говорив про врахування риску відносно того, щоб стати його учнем.
Своєю притчею Ісус звернув увагу на необхідні зміни та жертви, щоб стати його учнями. Чому? Бо теперішня система речей орієнтується на матеріальне й мотивується корисливістю. Більшість людей в основному цікавляться задоволенням своїх тілесних бажань, майже або зовсім не звертаючи уваги на свої духовні потреби чи взаємини з Богом (2 Тимофія 3:1-4). Проте таке ставлення, або дух, є в прямій протилежності з тим духом, який виявляв Ісус. «Син Людський прийшов,— сказав він,— не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» Навпаки, він наголошував на найвищу цінність духовного, а не матеріального, сказавши: «То Дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого» (Матвія 20:28; Івана 6:63).
Отже, коли Ісус радив тим, котрі хотіли стати його учнями, врахувати риск, то головним чином говорив не про матеріальні цінності, але про духовні. Що важливіше для них: чи матеріальні блага, які пропонує світ, чи духовні, що їх несе із собою учнівство? Тому після того як він розповів притчу та її значення, то зробив висновок: «Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм» (Луки 14:33). Чи майбутній послідовник охочий та готовий так пожертвувати, чи, може, це занадто висока ціна?
Зрівноважений погляд
Хоч матеріальні речі можуть принести позірні користі, більш помітні та насущні, то користь духовних занять набагато тривкіша та задовольняюча. Ісус переконував про це так: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть» (Матвія 6:19, 20). У наш час такі фактори, як інфляція, падіння цін на біржі, крах банків і подібні, стають причиною розорення багатьох тих, які покладаються виключно на матеріальні багатства. Отже, апостол Павло спонукує нас, щоб «ми не дивилися на видиме, а на невидиме. Бо видиме — дочасне, невидиме ж — вічне!» (2 Коринтян 4:18). Як же нам розвинути таке ставлення?
Ми можемо робити це, наслідуючи нашого Взірця та Приклада, Ісуса Христа. Коли він був на землі, то ні в якому разі не був аскетом, як це видно з того факту, що він іноді брав участь у весільних святкуваннях та бенкетах. Проте він віддавав явний пріоритет духовним справам. Для того щоб виконати волю свого Отця, він був охочий навіть відмовитись від усього того, що вважалося необхідністю. Одного разу він заявив: «Мають нори лисиці, а гнізда — небесні пташки,— Син же Людський не має ніде й голови прихилити!» (Луки 9:58). Він вважав виконування волі свого Отця настільки істотним та приємним, що щиросердо сказав: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Івана 4:34).
Ісус продемонстрував своє розуміння цінностей через спосіб, яким він відкинув спокуси Сатани. Диявол спонукував Ісуса застосувати свою дану Богом силу для власної користі, задовольнити свої фізичні потреби й досягти світської слави та популярності. Ісус дуже добре знав, що такі сумнівні блага здобуваються занадто дорого — втратою Божого схвалення — вищий кошт, аніж він був готовий заплатити, бо понад усе цінував добрі взаємини із своїм Отцем. Ось чому він без вагання недвозначно відкинув пропозиції Сатани (Матвія 4:1-10).
Ми як Христові послідовники, звичайно, бажаємо мати подібне розуміння цінностей, яке мав наш Господь. У теперішній системі речей, яку контролює Сатана, існує багато того, що може на перший погляд обіцяти чудові блага, але насправді може пошкодити нашим взаєминам з Богом. Такі речі, як прагнення все вищої і вищої посади, гонитва за вищою освітою, щоб посісти вище становище, залицяння до невіруючих або зайняття сумнівним бізнесом, можуть легко привести до втрати віри, а зрештою до того, що особа відпаде від ласки Єгови. Ми повинні уважно врахувати риск, коли нас спіткають такі спокуси.
Справжня мудрість є охороною
Декілька років тому молодому християнському чоловікові у великому місті на Далекому Сході трапилася нагода поїхати за кордон, щоб далі навчатися. Хоч він вже мав добру світську освіту й високооплачувану роботу, то думав, що цього недостатньо; він хотів поліпшити своє становище в житті. Співхристияни намагалися переконати його на підставі принципів із Святого Письма, які ми тільки що розглядали, але він став упертий і почав виконання свого плану. Хоч спершу він намагався підтримувати свою віру, то поступово губив цінування біблійної правди й через це почали укорінюватися сумніви. Тільки за рік або в тих межах він цілковито загубив віру і заявив, що є агностиком. Щоправда, здобуття вищого положення завдяки успіху в світській освіті принесло йому задоволення до деякої міри. Але яку ж високу ціну він заплатив за тимчасову славу — крах своєї віри і ризик втрати вічного життя! (1 Тимофія 1:19).
З другого боку, ті, які відмовились від чогось, що наражає на небезпеку їхні взаємини з Богом, пожали врожай великих благословень від Єгови.
Зразковим прикладом є молодий чоловік, який в тому самому місті, про яке говорилося вище, провадив бізнес з декорування інтер’єрів. Лише через декілька місяців після того, як він почав вивчати Біблію із Свідками Єгови, став віч-на-віч перед спокусливою пропозицією — виконати реконструкційні роботи за 30 000 доларів. Проте це значило б не додержуватися будівельних норм і правил у зведенні якоїсь нелегальної будівлі. Оскільки він взнав, що християни повинні коритися закону, то усвідомив, що виконання роботи могло означати втрату Божого схвалення (Римлян 13:1, 2). Після ретельного зважування справи він відмовився від цієї роботи. Наслідок? Цей вчинок віри виявився поворотним пунктом у його духовному прогресі. У тому ж році він зробив такий поступ, що міг присвятитися і охреститися. Він позбувся свого бізнесу й знайшов роботу, яка сприяла тому, що він мав набагато більше часу для духовних занять. Тепер з радістю та ревністю він служить Єгові.
Обоє цих молодих людей врахували риск. Що сприяло розбіжності їхніх виборів? Божественна мудрість! Яким чином? Мудрість є здібністю застосовувати знання в спосіб, який звичайно приносить тривку користь, а божественна мудрість означає застосування знання Божого наміру щодо нас. Тоді як обоє молодих чоловіків мали деякі біблійні знання, то застосування цих знань довело до різних результатів. Книга Приповістей говорить: «Бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! Розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, щоб тебе врятувати від злої дороги» (Приповістей 2:10-12).
Боже Слово, Біблія, є джерелом справжньої мудрості, до якої ви завжди можете звернутися за керівництвом, коли вам потрібно зробити важливе рішення. Замість того щоб ставати мудрими у власних очах, зважайте на пораду: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки» (Приповістей 3:5, 6). Ми повинні бути покірними й охочими, щоб нас навчали, уникаючи свавілля та незалежного духу світу, який так поширений сьогодні.
Так, ми не можемо уникнути збирання того, що посіяли, і тому це чесно та справедливо, щоб ми терпіли наслідки своїх рішень та виборів (Галатів 6:7, 8). Отже, враховуйте риск перед здійсненням кожної справи. Не дозвольте ніякому позірному успіхові позбавити вас духовності або взаємозв’язку з Богом Єговою. Моліться про мудрість та розважливість, щоб робити правильні рішення, оскільки від рішень, які ви тепер зробите, залежить ваше життя або смерть назавжди! (Порівняйте Повторення Закону 30:19, 20).
[Ілюстрації на сторінці 28]
Чи він поставить на перше місце в житті духовну діяльність, чи світську кар’єру?