-
Місце роботи чи поле бою?Пробудись! — 2004 | 8 травня
-
-
Місце роботи чи поле бою?
ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В НІМЕЧЧИНІ
«Понад тридцять років я пропрацював в одній компанії і навіть отримав посаду начальника. Але одного дня прийшов новий директор — молодий, енергійний, сповнений ідей. Він вирішив, що я заважаю йому, тому постійно придирався до мене. Після місяців знущань, брехні та принижень я відчув, що мої нерви просто здають. Цього неможливо було більше зносити. Тож коли мені запропонували звільнитися з роботи, я не опирався» (Петер)a.
ПЕТЕР став жертвою психологічного терору на роботі. В Європі такий вид терору називають «моббінгом». У Німеччині, де живе Петер, від цього страждає приблизно 1,2 мільйона людей. А в Нідерландах протягом своєї трудової діяльності з моббінгом стикається кожна четверта особа. У звіті Міжнародної організації праці говориться, що моббінг стає чимраз більшою проблемою в Австралії, Австрії, Великобританії, Данії, США та Швеції. Що ж таке моббінг?
«Психологічна війна»
За словами німецького тижневика «Фокус», моббінг — це «часто повторюване, систематичне знущання». Це не тільки сарказм, критика, висміювання чи розігрування. Моббінг — це планований психологічний терор, мета якого — вижити особу з колективуb.
Деякі кривдники поводяться наче діти, які вдаються до злісних витівок, проте інші вчиняють серйозні злочини. Часом на жертву зводять наклепи, аби зіпсувати їй репутацію, а також роблять її об’єктом словесних нападів і виявляють до неї відверту зневагу. Декого навмисне перевантажують роботою або ж постійно дають найгірші завдання, які ніхто не хоче виконувати. Колеги можуть заважати жертві працювати продуктивно, наприклад, приховуючи необхідну для цього інформацію. Траплялося також, що лиходії проколювали шини в автомобілі своєї жертви або проникали у базу даних її комп’ютера.
Іноді винуватцем такого знущання є лише одна особа. Але в більшості випадків у психологічний терор залучена ціла група працівників. Отже, слово «моббінг», яке з англійської перекладається «нападати юрбою», дуже доречне для визначення цього явища.
Найбільш вражає те, що знущання інколи чиняться з відома директора. Вивчення, проведене у деяких країнах Європи, показало, що у 50 відсотках випадків знущань на роботі активну участь бере начальник і нерідко тільки він і дошкуляє комусь зі своїх підлеглих. Як зазначено в німецькій газеті «Франкфуртер альґемайне», за таких обставин робота перетворюється на «тривалу, нестерпну психологічну війну».
До чого ще призводять знущання
Часто особи, які стикаються з моббінгом, відчувають його наслідки не лише на роботі. Чимало жертв такого поводження страждають від серйозних проблем зі здоров’ям. Результатами знущань на роботі бувають депресія, розлади сну і приступи паніки. Як агресивне ставлення колег вплинуло на Петера, згаданого на початку статті? Він зовсім втратив почуття власної гідності. А от одній жінці з Німеччини, на ім’я Маргарет, лікар порадив пройти курс лікування у психіатричній лікарні. Чому? Бо їй теж довелося зіткнутися з агресією на робочому місці. Також, окрім проблем зі здоров’ям, моббінг може погано впливати на сімейне життя.
У Німеччині знущання на роботі стало настільки поширеним, що одна медична страхова компанія заснувала службу «телефон довіри», аби допомогти жертвам психологічного терору. Виявилося, що більше половини осіб, які телефонували, були непрацездатні протягом шести тижнів, приблизно третина — протягом трьох місяців, і понад 10 відсотків — ще довше. За підрахунками, які наводилися в одному медичному журналі, «понад 20 відсотків самогубств стаються внаслідок моббінгу».
Безсумнівно, постійні знущання можуть перетворити роботу на справжній кошмар. Чи можливо якось цьому зарадити? І як досягти миру на робочому місці?
[Примітки]
a Імена у цій серії статей змінено.
b Статистичні дані показують, що жертвами знущань на роботі частіше стають жінки, ніж чоловіки. Однак підставою для таких даних може бути те, що жінки більш схильні говорити про цю проблему і шукати підтримки.
[Ілюстрації на сторінці 4]
Цькування перетворює роботу на «поле бою».
-
-
Як обирають мішеньПробудись! — 2004 | 8 травня
-
-
Як обирають мішень
Одразу після закінчення школи Моніка влаштувалась на роботу учнем в юридичну контору. Вона з оптимізмом розпочала свою трудову діяльність.
Горст, 35-річний сім’янин, працював лікарем. Він сподівався зробити успішну кар’єру і жити в достатку.
Однак Моніка і Горст стали жертвами знущань на роботі.
ЦІ ДВА приклади показують, що важко передбачити, хто стане жертвою моббінгу. Нею може бути людина будь-якої професії і посади. Отож, як себе захистити? Один зі способів — це навчитися сприяти миру в колективі, навіть якщо хтось зі співпрацівників настроєний вороже.
Чому так важко уживатися з іншими?
Багатьом людям доводиться працювати в колективі, і від кожного працівника очікується, що він уживатиметься зі співпрацівниками та сприятиме єдності. Якщо колеги ладять один з одним, робота виконується добре. Коли ж між працівниками напружені стосунки, ефективність праці знижується. Більш того, це створює сприятливі умови для психологічного терору.
Що може перешкоджати нормальним стосункам між працівниками? Один з факторів — це постійні зміни персоналу. Досить нелегко за таких обставин розвивати дружні взаємини. Крім того, нові працівники не так швидко звикають до заведеного в колективі розпорядку, а це може сповільнювати роботу інших. І якщо обсяг роботи ставатиме чимраз більшим, колектив буде працювати під постійним стресом.
Також навряд чи в колективі буде єдність, якщо перед працівниками не поставлено конкретних завдань. Наприклад, буває, що замість того, щоб належно організовувати роботу персоналу, директор більше дбає про збереження своєї посади. Для цього він може навіть настроювати працівників один проти одного. Коли обов’язки між працівниками розподілені нечітко, у колективі виникатимуть тертя, адже хтось може не до кінця розуміти, де починається і де закінчується його відповідальність. Приміром, конфлікт може виникнути між двома службовцями, кожен з яких упевнений, що саме він уповноважений ставити другий підпис на накладних.
Наслідками подібних ситуацій стають уражені почуття й напружені стосунки. Атмосферу в колективі отруює заздрість, а також те, що працівники змагаються один з одним за прихильність директора. Незначне непорозуміння сприймають за навмисну образу, іншими словами, роблять з мухи слона. Усе це створює умови, в яких і зароджується моббінг.
Хто стає мішенню
З часом одного зі співпрацівників роблять мішенню. Хто нею може стати? Правдоподібно, особа, яка чимось виділяється серед інших. Скажімо, це може бути єдиний чоловік у жіночому колективі чи, навпаки,— жінка в чоловічому. Впевнену в собі людину можуть вважати зухвалою, а мовчазну — лукавою. Жертвою може стати молодша чи старша за решту працівників особа або навіть більш кваліфікована.
Хоч би хто це був, колеги «починають поводитися з обраною жертвою злобно, нахабно, зганяючи на ній свою злість»,— повідомляє німецький медичний журнал «МТА». Зазвичай спроби самої жертви виправити ситуацію не мають великого успіху, а іноді навіть приносять їй шкоду. У міру того як залякування стають частішими і систематичнішими, жертва залишається зі своєю проблемою сам на сам і вже не в стані подолати її самотужки.
Звичайно, на робочому місці завжди існує ймовірність того, що хтось когось буде кривдити. Однак чимало людей пригадує час, коли в робочих колективах панував дух співпраці та взаємодопомоги. Організованого знущання як такого майже не існувало. Але з роками, як сказав один лікар, «люди повсюдно стали втрачати дух солідарності та почуття сорому». Сьогодні жодні етичні норми вже не стримують їх від явного ворожого ставлення до своїх колег.
Тож усіх, хто працює, мабуть, цікавить питання: чи можна запобігти знущанням на роботі? Як досягти миру в колективі?
[Ілюстрація на сторінці 6]
Мета знущань — вижити жертву з колективу.
-
-
Намагайтеся сприяти миру на роботіПробудись! — 2004 | 8 травня
-
-
Намагайтеся сприяти миру на роботі
ЧОМУ деякі особи знущаються з інших? На це запитання може відповісти Біблія. У ній пояснюється, що ми живемо в «останні дні», які названо «тяжкими часами». Чимало людей стали «самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні» (2 Тимофія 3:1—5). У ці неспокійні часи така поведінка дуже поширена, і переслідування на роботі є одним з її виявів. Як же тоді зберігати мир у колективі?
Залагодження конфліктів
Знущання на роботі часто починається з якогось незалагодженого конфлікту між працівниками. Тому швидко реагуйте на непорозуміння, що стосуються безпосередньо вас, однак не втручайтесь у справи інших. Коли виявлятимете повагу і тактовність, то зможете розрядити напружену атмосферу. Дивіться на своїх колег як на окремих осіб, а не як на групу. Якщо вам здається, що хтось проти вас щось має, спробуйте розібратися у цій справі. Пам’ятайте Ісусову пораду: «Зі своїм супротивником швидко мирися» (Матвія 5:25).
Крім того, добре, коли в колективі вдається підтримувати хороший обмін думками. Намагайтеся мати добрі стосунки з начальником, але так, щоби не складалося враження, ніби ви просто хочете завоювати його прихильність. Пам’ятайте також про те, що дружні взаємини з підлеглими і з тими, хто займає однакове з вами становище, допоможуть вам долати стрес. Цар Соломон написав: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС], при численності ж радників сповняться» (Приповістей 15:22).
Отже, робіть усе можливе, щоб уживатися з колегами. Це зовсім не означає, що слід робити усе, про що вас просять, і поступатися своїми принципами, аби тільки догодити людям і зберегти мир. Теплота і привітність можуть розтопити холодні стосунки. Зважайте не тільки на те, що ви говорите, але й на те, як ви це говорите. Ось які розсудливі поради містяться в Біблії: «Лагідна відповідь гнів відвертає», «язик лагідний — то дерево життя», «володар зм’якшується терпеливістю», «слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Приповістей 15:1, 4; 25:15; Колосян 4:6).
Будьте розсудливі
Апостол Павло радив християнам у Филипах: «Ваша лагідність [«розсудливість», НС] хай буде відома всім людям» (Филип’ян 4:5). Наслідуючи цей принцип, встановіть для себе розсудливі рамки поведінки. Не будьте надто самовпевненими чи надто сором’язливими. Якщо колеги висміюють вас, не відповідайте їм тим самим. Ви нічого не досягнете, коли, поступившись власними принципами, будете відплачувати тією самою монетою. Ставтеся до інших із повагою і гідністю, тоді більш імовірно, що й вони так ставитимуться до вас.
Звертайте увагу не лише на свою поведінку, але й на зовнішній вигляд. Запитайте себе: «Яке враження справляє на інших мій одяг? Чи не вбираюсь я спокусливо? Може, виглядаю неохайно? Чи не варто встановити для себе певні рамки щодо одягу на роботі?»
Старанних і сумлінних працівників високо цінують і поважають у більшості країн. Тож намагайтеся завоювати повагу, виконуючи свою роботу якісно. Будьте надійними і гідними довір’я. Проте уникайте максималізму. Одна жінка, яка стала жертвою цькування на роботі, пізніше зрозуміла, що додавало їй труднощів: «Я хотіла бути досконалою». З часом вона збагнула, що ця мета недосяжна. Вона сказала: «Я хороший працівник, однак не мушу все робити досконало».
Крім того, не варто бути надто чутливим до образливих зауважень. Не завжди несправедлива критика означає, що це вже психологічний терор. Один з письменників Біблії, цар Соломон, зауважив: «Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися... не клади свого серця на всякі слова, що говорять... знає-бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших» (Екклезіяста 7:9, 21, 22).
Щоправда, дотримування усіх цих мудрих принципів не є гарантією того, що ви ніколи не станете жертвою знущань на роботі. Хоч би яких зусиль ви докладали, дехто зі співпрацівників може продовжувати придиратися до вас. Що ж тоді робити?
Шукайте підтримки
«Протягом кількох місяців до мене ставилися, як до порожнього місця. Мене охопило сум’яття»,— розповів Грегорі. Він зазнав болісних почуттів, типових для жертв цькування,— гніву, сорому, збентеження, почуття власної провини і нікчемності. Навіть урівноважена людина під емоційним тиском може дійти до розпачу. Адже й Біблія говорить, що «гноблення може призвести мудреця до безумного поводження» (Екклезіяста 7:7, НС). Як же собі зараджувати?
Дослідження показують, що ліпше не намагатися долати цю проблему самотужки. Де можна знайти підтримку? Деякі великі підприємства вживають заходів для допомоги своїм працівникам, які відчувають моральний тиск на роботі. Керівники цих підприємств усвідомлюють, що викоренити знущання — в їхніх інтересах. Знущаючись зі співпрацівників, агресори марнують, за приблизними підрахунками, понад 10 відсотків свого робочого часу. Якщо ви стали жертвою цькування, використовуйте будь-яку доступну вам допомогу. Неупереджений порадник — чи то з вашого підприємства, чи з якоїсь іншої організації — може допомогти вам та вашим недоброзичливцям обговорити ситуацію, а також порадити, як поводитись далі.
Успіх у боротьбі не завжди гарантований
Але слід визнати, що неможливо повністю захистити себе від знущань на роботі. Навіть ті, хто застосовує біблійні поради, наведені у цій статті, часто надалі страждають від цькувань. Однак такі особи можуть бути впевненими, що Бог Єгова бачить їхню витривалість і готовність виявляти побожні риси навіть за скрутних обставин (2 Хронік 16:9; Єремії 17:10).
Якщо знущання не припиняються, а, навпаки, стають жорстокішими, дехто пробує шукати іншу роботу. Проте не кожен на це зважується, особливо коли шанси знайти нову роботу невеликі. Проблема Моніки, про яку йшлося на початку статті, з часом вирішилась: найзапекліший агресор звільнився з роботи й атмосфера в колективі стала спокійнішою. Тож Моніка змогла завершити своє стажування, а тоді вирішила шукати роботу в іншому місці.
Що допомогло Петеру подолати свою проблему? Він просто раніше пішов на пенсію. До того ж Петер пригадує, що, коли він зносив знущання на роботі, його завжди підтримувала дружина: «Вона знала, що́ мені доводилося терпіти, і була для мене надійною опорою». Крім того, Моніку і Петера, які є Свідками Єгови, під час таких випробувань зміцняла їхня віра. Участь у публічному служінні додавала їм почуття власної гідності, а співвіруючі були для них справжніми друзями.
Хоч би якою була ваша ситуація, намагайтеся робити усе, що вам під силу, аби мати добрі стосунки зі співпрацівниками. Якщо ви все-таки зносите їхнє агресивне ставлення, старайтесь наслідувати пораду апостола Павла: «Не платіть нікому злом за зло... Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми!.. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (Римлян 12:17—21).
[Вставка на сторінці 8]
Швидко залагоджуйте особисті непорозуміння.
[Вставка на сторінці 9]
«Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми!» (РИМЛЯН 12:18)
[Ілюстрація на сторінках 8, 9]
Привітність може розтопити холодні стосунки.
-