Мерое — твердження забутої величності

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

СВІТ уже майже забув стародавнє місто Мерое. Розташоване на східному березі ріки Ніл близько 209 кілометрів (130 миль) у північно-східному напрямі від Хартума, в Судані, Мерое колись було пишною столицею Ефіопської імперії. Тепер воно стало тільки дослідженням у занепаданні. Розпадаючі храми, порожні палаци, і залишки чудового мистецтва стали тільки відгоміном його славетного минулого. Подивімся на декотрі давні руїни.

На цьому місці колись стояв храм Амона, 137 метрів (150 футів) заввишки. До цих пір його залишок випинається з піску пустині. Статуї баранів з граніту, яких ще можна бачити, колись стояли рядом вздовж широких вулиць аж до входу храму.

У самому храмі ще можна бачити декотрі статуї, гравюри, і живописи, які пишно прикрашали королівські палаци. Або ви можливо бажаєте милуватись гарними вирізьбленими колонами довкола приблизного басейна для плавання. Майстерною водопровідною системою наповнювали басейн водою проведеною крізь роззявлені роти малих, левоподібних статуй. Руїнницькі дії часу, сонця й пісків з пустині ще не знебарвили яскраві кольори, які колись прикрашали ті колони й басейн.

На східному краї Мерое стоїть храм сонцю, в якому мешканці міста колись поклонялись. Хоч цей храм не був такий показний як храм Амонові, то все ж таки був розкішно прикрашений синіми й жовтими керамічними плитами на підлозі й стінах, як і вирізьбленими сценами військових перемог.

Кладовище є головним доказом пишності Мерое. На другому боці пустинного степу, але недалеко міста, стоять кілька різних пірамід. Хоч не такі пишні й великі як піраміди Єгипту, то все ж таки ці кладовища справляють сильне враження. Тут маємо багато доказу забутого життя колишнього королівства. В його розквіті Мерое було місто визначних якостей — стародавній Париж, Вашінгтон, або Москва.

Але хто мешкав і працював у тому місті? І що довело до його занепаду?

Люди й їхня історія

Засновники Мерое були потомками Куша або ефіопці. Їхні африканські риси можна бачити на стінних живописах і різьбярських виробах. Єгипетська культура вплинула на Мерое, але при кінці другого тисячоліття до н. е. Ефіопія здобула самостійність від Єгипту.

При кінці восьмого століття до н. е., Ефіопія завоювала Єгипет і панувала над ним близько 60 років. Це неправда, що, так як багато людей вірять, Єгипет був єдиною імперією в Африці. Біблія навіть згадує про одного з ефіопських правителів з восьмого століття до н. е. — царя Тіргаку.

Так як Біблія говорить, ассірійський цар Сенхарів, воював проти Лівни тоді як приготовляв навалу на Єрусалим. Несподівано йому донеслось, що цар Тіргака був у дорозі воювати проти ассірійців (2 Царів 19:8, 9; Ісаї 37:8, 9). З ассірійських написів довідуємось, що Тіргака зазнав поразку в Елтеке. Половину століття пізніше, ефіопське панування над Ніл-долиною закінчилось, коли Ассірія зовсім підкорила Єгипет (Наума 3:8​-10; Ісаї 20:3​-6).

Протягом того часу місто Напата було столицею Ефіопії. Але в 540 році до н. е., Мерое стало столицею імперії на наступних 800 років. Незважаючи на те, що імперія занепала владою й впливом, то Мерое таки ще робило деякий вплив.

Протягом Римської імперії, євангеліст Пилип допоміг ефіопському скопцеві навернутись на християнську віру (Дії 8:26​-29, 38). Біблія каже, що цей чоловік був скарбником Кандаки, цариці Ефіопії. Здається, Кандаки був титул цариць, які правили з Мерое. Отже, Мерое мабуть робило деякий вплив навіть на християнський збір.

Присмерки імперії

Чому ж місто Мерое відійшло в забуття? Про це багато інформації немає. Справу погіршує те, що давньоефіопську мову ще не розшифровано. Мероетський рукописний шрифт на входах до храмів, палаців та інших кам’яних будинків порозкиданих по руїнах, є рідкісним, хоч зміненим варіантом єгипетської клинописної мови ранішої ери. Мероетські слова можливо читати й вимовляти, але на жаль, вони незрозумілі. Треба здогадуватись про те, що дійсно відбувалось у тій місцевості.

Може бути, що Аксумське царство яке в той час набувало владу, оголило Мерое з його торговельної спроможності й довело до розпадання імперії. Як би там не було, близько 350 року до н. е. Аксумське царство атакувало й знищило Мерое. Таким чином Мерое, його сестри-міста й цивілізація та культура зникли з історії аж до відкриття його колишньої слави сучасними археологічними розкопами.

Величезні купи окалини довкола стародавнього Мерое натякають на те, що люди вже вміли виплавляти метали, і то у величезному масштабі. Серед руїн Мерое, знаходяться залізні сільськогосподарські й воєнні знаряддя. Будучи влаштоване на головній дорозі між Сходом а Заходом до Мерое прибувало багато торговців і караванів. Маючи доступ до Індійського океану через ефіопське узгір’я і до західно-південної Африки через Сахарську пустелю, Мерое легко поширювало своє знання й вплив до інших частин Африки.

Все ж таки, Мерое тепер занесено до списку незліченних інших царств, які на короткий час розквітались славою й потужністю, а тоді зникли. Незважаючи на його колишню художність і заможність, те місто сьогодні лежить купою руїн. Однак, немає сумніву, що це ефіопське місто забутої пишності незгладимо вплинуло на ріст і поширення цивілізації в Африці.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Рельєф пірамідної могили.

[Карта/Ілюстрації на сторінці 11]

Верхнє фото: Руїни храму в Мерое.

Нижнє фото: Пірамідні могили в Мерое.

[Карта]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

СУДАН

Мерое

Червоне море

ЄГИПЕТ

САУДІВСЬКА АРАВІЯ