Будьте відважними!
«Будьте відважними і кажіть: «Єгова — мій помічник» (ЄВРЕЇВ 13:6, НС).
1. Яку сміливість виявили ті, хто навчився Божої правди в першому столітті н. е.?
БУЛО перше століття нашої ери. Довгоочікуваний Месія прийшов. Він добре вчив своїх учнів і поклав початок надзвичайно важливій проповідницькій праці. То був час для того, щоб люди почули добру новину про Боже Царство. З того часу і чоловіки, і жінки, які навчилися правди, почали сміливо проголошувати цю прекрасну звістку (Матвія 28:19, 20).
2. Чому Свідкам Єгови сьогодні потрібна мужність?
2 Царство не було засноване в ті дні. Але призначений Цар — Ісус Христос передрік свою майбутню невидиму присутність у царській силі. Вона мала ознаменуватися такими подіями, як небувалі війни, голод, епідемії, землетруси і всесвітнє проповідування доброї новини (Матвія 24:3—14; Луки 21:10, 11). Нам, як Свідкам Єгови, потрібно мужності, щоб давати собі раду за таких обставин, а також при переслідуваннях, яких ми зазнаємо. Тому було б корисно звернути увагу на біблійні розповіді про мужніх вісників Царства першого століття н. е.
Мужність наслідувати Христа
3. Хто дає найкращий приклад мужності і що було сказано про нього в Євреїв 12:1—3?
3 Ісус Христос подає найкращий приклад мужності. Перелічивши «велику хмару» мужніх дохристиянських свідків Єгови, апостол Павло зосереджує увагу на Ісусі, кажучи: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» (Євреїв 12:1—3).
4. Як Ісус проявив мужність, коли був спокушуваний Сатаною?
4 Після свого хрещення і 40 днів роздумів, молитви та голодування в пустині Ісус сміливо чинив опір Сатані. Ісус відкинув спокусу Диявола перетворити каміння на хліб, бо здійснювати чудеса заради задоволення власних потреб неправильно. «Написано,— сказав Ісус,— Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Коли Сатана запропонував йому кинутися з наріжника храму, він знову відмовився, тому що було б гріхом змушувати Бога рятувати при спробі самогубства. «Ще написано,— повідомив Христос,— Не спокушуй Господа Бога Свого!» Сатана запропонував йому всі царства світу за один «акт поклоніння» (НС), але Ісус не відступився від своїх принципів і не підтримав закиду Сатани, нібито люди не можуть бути вірними Богові під випробовуванням. Отже, Ісус відказав: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» І тоді Спокусник «відійшов від Нього до часу» (Матвія 4:1—11; Луки 4:13).
5. Що може допомогти нам протистояти спокусі?
5 Ісус корився Єгові й противився Сатані. Якщо і ми подібно підкоримося Богові та спротивимося Дияволові, то він утече від нас (Якова 4:7). Ми можемо, так само як Ісус, мужньо протистояти спокусам, якщо застосовуємо Святе Письмо, можливо навіть цитуємо його тоді, коли нас спокушають вчинити щось гріховне. Чи вірогідно таке, що ми не встоїмо перед спокусою скоїти крадіжку, якщо у той час будемо повторювати про себе Божий закон: «Не кради!»? Чи є ймовірність того, що двоє християн піддадуться спокусі вчинити статеву неморальність, якщо хоча б один з них мужньо процитує слова: «Не чини перелюбу!»? (Римлян 13:8—10; Вихід 20:14, 15).
6. Яким чином Ісус мужньо переміг світ?
6 Як християни, котрих цей світ ненавидить, ми можемо уникати його духу і гріховної поведінки. Ісус говорив своїм послідовникам: «У світі матимете скорботу, але мужайтесь: Я переміг світ» (Івана 16:33, Філарет). Він здобув перемогу над світом, бо не став таким, як він. Його приклад переможця і кінець його життєвого шляху, протягом якого він завжди підтримував свою непорочність, може сповнити нас мужністю наслідувати його, залишаючись відокремленими від цього світу і незабрудненими ним (Івана 17:16).
Мужність продовжувати проповідування
7, 8. Що допоможе нам далі проповідувати, незважаючи на переслідування?
7 Ісус та його учні покладались на Єгову в тому, що він дасть їм мужності і далі проповідувати, незважаючи на переслідування. Христос сміливо виконав своє служіння, не звертаючи уваги на переслідування, а його переслідувані послідовники після П’ятидесятниці 33 року н. е. далі звіщали добру новину, дарма що іудейські релігійні провідники старалися зупинити їх (Дії 4:18—20; 5:29). Учні молились: «І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати». І що сталось? «Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом,— і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!» (Дії 4:24—31).
8 Оскільки більшість людей сьогодні не сприйнятлива до доброї новини, часто потрібно сміливості, щоб далі проповідувати їм. Мужності, яку дає Бог, не припиняти свідкування, служителі Єгови потребують особливо тоді, коли їх переслідують (Дії 2:40; 20:24). Тому мужній вісник Царства Павло сказав своєму юному, менш досвідченому співпрацівнику: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму. Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в’язня, але страждай з Євангелією за силою Бога» (2 Тимофія 1:7, 8). Якщо ми в молитві просимо мужності, то зможемо далі проповідувати і навіть переслідування не віднімуть нашої радості вісників Царства (Матвія 5:10—12).
Мужність стати по стороні Єгови
9, 10. а) Що робили іудеї та язичники першого століття для того, щоб стати охрещеними послідовниками Христа? б) Чому було потрібно мужності, щоб стати християнином?
9 Багато іудеїв та язичників першого століття мужньо покидали небіблійні традиції, щоб стати охрещеними послідовниками Христа. Після П’ятидесятниці 33 року н. е. «дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі» (Дії 6:7). Ті іудеї мали мужність порвати зв’язки зі своєю релігією і прийняти Ісуса як Месію.
10 Починаючи з 36 року н. е. багато язичників стали віруючими. Коли Корнилій, члени його родини та інші язичники почули добру новину, вони відразу ж прийняли її, одержали святий дух і були охрещені «у Ймення Ісуса Христа» (Дії 10:1—48). У Филипах язичеський тюремник та члени його родини відразу ж прийняли християнство, «і охристився негайно він сам та його всі домашні» (Дії 16:25—34). Для таких кроків вимагалося мужності, бо християни були переслідуваною, непопулярною меншістю. І ситуація досі не змінилася. Але якщо ви ще не присвятилися Єгові й не були охрещені як Свідок Єгови, чи не час уже тепер зробити ці мужні кроки?
Мужність у розділених родинах
11. Який прекрасний приклад мужності дали Евнікія і Тимофій?
11 Евнікія та її син Тимофій дали чудовий приклад мужньої віри в релігійно розділеній родині. Хоча Евнікія мала чоловіка-язичника, вона вчила свого сина «Писання святого» з дитинства (2 Тимофія 3:14—17). Ставши християнкою, вона проявляла «нелицемірну віру» (2 Тимофія 1:5). Вона також мала мужність передавати християнське вчення Тимофію, у той же самий час виявляючи повагу до свого невіруючого чоловіка. Її віра та відвага, безперечно, були винагороджені, коли її добре навчений син був вибраний для того, щоб супроводжувати Павла у місіонерських подорожах. Як це може підбадьорити християнських батьків, коли вони в подібній ситуації!
12. Якою особою став Тимофій і хто зараз підтверджує своїми ділами, що схожий на нього?
12 Хоча Тимофій жив у релігійно розділеному домі, він мужньо прийняв християнство і став духовною особою, тому апостол Павло міг сказати про нього: «Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас [филип’ян] незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас... Ви знаєте його випробувану чесність [як він зарекомендував себе, НС]: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії» (Филип’ян 2:19—22, Хоменко). Нині багато хлопців та дівчат у релігійно розділених родинах сміливо приймають правдиве християнство. Так само як Тимофій, вони зарекомендовують себе з доброї сторони, і як ми радіємо, що вони є частиною організації Єгови!
Мужність «класти свою голову»
13. Яким чином виявили мужність Акила й Прискилла?
13 Акила та його дружина Прискилла подали приклад тим, що мужньо «голови свої... клали» за співвіруючих. Вони прийняли Павла до свого дому, разом з ним робили намети і допомогли йому сформувати новий збір у Коринті (Дії 18:1—4). Протягом 15-річної дружби в небезпечних ситуаціях вони навіть давали за нього своє життя, причому не напоказ, а таємно. Вони жили в Римі, коли він сказав тамтешнім християнам: «Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,— що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган» (Римлян 16:3, 4).
14. У відповідності з якою заповіддю діяли Акила й Прискилла, кладучи свої голови за Павла?
14 Кладучи свої голови за Павла, Акила та Прискилла діяли відповідно до Ісусових слів: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Івана 13:34). Ця заповідь була «новою» в тому розумінні, що вона пішла дальше, ніж Мойсеїв закон, який вимагав, щоб людина любила свого ближнього, як самого себе (Левит 19:18). Вона вимагала саможертовної любові, керуючись якою людина навіть віддала б своє життя за інших, як це зробив Ісус. Письменник другого й третього століття н. е. Тертулліан цитував слова світських осіб про християн: «Ти глянь,— казали вони,— як вони люблять одне одного... і як вони готові навіть померти одне за одного» («Апологія», розділ XXXIX, 7). І особливо в умовах переслідування почуваймося зобов’язаними проявляти братерську любов, мужньо ризикуючи своїм життям, щоб не наражати співвіруючих на муки чи смерть від рук ворога (1 Івана 3:16).
Мужність приносить радість
15, 16. Який може бути зв’язок між мужністю та радістю, як це показано у 16-му розділі книги Дії?
15 Павло та Сила доказали, що вияв мужності під час випробовувань може принести радість. За наказом мирових суддів міста Филипів їх привселюдно висікли і кинули у в’язницю. Проте вони не засмутилися і не зіщулилися від страху. Незважаючи на те що були в скрутному становищі, вони далі зберігали дану Богом мужність і радість, яку вона приносить вірним християнам.
16 Десь опівночі Павло та Сила молились і вихваляли Бога у піснях. Аж ось раптом землетрус стряснув в’язницю, звільнив усіх від кайданів і порозчиняв двері. Переляканому тюремнику та його родині було дане сміливе свідчення, що привело до їхнього хрещення як служителів Єгови. Він «радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога» (Дії 16:6—34). Яку ж радість це мусило принести Павлові та Силі! Розібравши цей та інші біблійні приклади мужності, подумаймо про те, як же ми можемо залишатися мужніми служителями Єгови.
Будьмо і далі відважними
17. Як надія на Єгову пов’язана з мужністю, як це показано у 27-му Псалмі?
17 Надія на Єгову допоможе нам залишатися відважними. Давид сказав: «Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!» (Псалом 27:14, Хом.). Псалом 27 показує, що Давид покладався на Єгову як на «твердиню» свого життя (вірш 1). Те, що Давид бачив, як Бог розправлявся з його ворогами в минулому, додавало йому мужності (вірші 2 і 3). Вдячність за центр поклоніння, що належав Єгові, була ще одним фактором (вірш 4). А те, що Давид покладався на допомогу, захист та визволення з боку Єгови, теж додавало йому мужності (вірші 5—10). Також корисними були безперервні настанови щодо того, як іти праведною дорогою Єгови (вірш 11). Довірлива молитва про визволення від ворогів, поєднана з вірою та надією, допомогла Давидові бути мужнім (вірші 12—14). Ми можемо розвивати свою мужність подібним чином, показуючи тим самим, що дійсно «надіємося на Господа».
18. а) Що показує, що регулярне спілкування з нашими співвіруючими-поклонниками Єгови може допомогти нам залишатися мужніми? б) Яку роль відіграють у розвиванні мужності християнські зібрання?
18 Допомогти нам залишатися мужніми може регулярне спілкування зі співвіруючими-поклонниками Єгови. Коли Павло відкли́кався до кесаря та подорожував до Рима, то зустрівся зі співвіруючими на базарній площі Аппіфору та Тритаверни. «Побачивши їх,— сказано в Біблії,— Павло подякував Богові і підбадьорився» (Дії 28:15, Деркач). Регулярно відвідуючи християнські зібрання, ми дотримуємось Павлової поради: «І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося [підбадьорюймо одне одного, НС], і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:24, 25). Що означає підбадьорювати одне одного? Підбадьорювати означає «додавати сили, енергії, впевненості, піднімати дух, настрій» («Словник української мови»). Ми можемо багато чого зробити для того, щоб додати іншим християнам мужності, а підбадьорення з їхнього боку подібно може розвивати цю рису в нас.
19. Який зв’язок існує між Святим Письмом та християнськими публікаціями і нашою мужністю?
19 Щоб залишатися мужніми, нам слід регулярно вивчати Боже Слово і застосовувати його поради у своєму житті (Повторення Закону 31:9—12; Ісуса Навина 1:8). Наше регулярне вивчення повинно включати християнські публікації, основані на Святому Письмі, бо здорова порада, що дається таким чином, допоможе нам зустріти випробовування віри з даною Богом мужністю. З біблійних розповідей ми побачили, як служителі Єгови проявляли мужність в різних ситуаціях. І в даний момент ми можемо не знати, як така інформація може допомогти нам, але Боже Слово могутнє і те, чого ми навчаємося з нього, завжди може принести нам багато користі (Євреїв 4:12). Наприклад, якщо страх перед людьми починає впливати на наше служіння, згадаймо собі, як мужньо розповідав Божу вістку безбожним Енох (Юди 14, 15).
20. Чому можна сказати, що молитва є вкрай необхідною, якщо ми хочемо залишатися мужніми служителями Єгови?
20 Щоб завжди бути мужніми, нам слід перебувати в молитві (Римлян 12:12). Ісус мужньо витримав свої випробовування, бо «приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти,— і був вислуханий за побожність Свою» (Євреїв 5:7). Якщо будемо близькими до Бога в молитві, то не станемо подібними до світських боягузів, приречених до «другої смерті», з якої вже нема воскресіння (Об’явлення 21:8). Божественна охорона і життя в Божому новому світі призначені для його мужніх служителів.
21. Чому щиро вірні Свідки Єгови можуть бути мужніми?
21 Нам, як щиро вірним Свідкам Єгови, не потрібно боятися ворогів у вигляді демонів і людей, бо ми маємо Божу підтримку й приклад мужності Ісуса — того, хто переміг світ. Духовно зміцняюче спілкування з людьми Єгови теж допоможе нам бути мужніми. Наша мужність розвивається також через настанови і поради Святого Письма та християнських публікацій. А біблійні розповіді про Божих служителів минулого допомагають нам мужньо ходити його путями. Отже, у ці критичні останні дні постійно сміливо прямуймо вперед у святому служінні. Так, нехай усі люди Єгови будуть відважними!
Як би ви відповіли?
◻ Яким чином приклад Ісуса сповнює нас мужністю?
◻ Що додавало Ісусові та його учням мужності проповідувати?
◻ Чому іудеям та язичникам було потрібно мужності, щоб стати по стороні Єгови?
◻ Які приклади мужності подали Евнікія і Тимофій?
◻ Які є докази того, що мужність приносить радість навіть під час переслідування?
[Ілюстрація на сторінці 18]
Так само як Ісус, ми можемо протистояти спокусі, якщо застосовуємо й цитуємо Святе Письмо.