Коли факт не є фактом

Факт,— це щось дійсного — дійсне явище, об’єктивна дійсність. Факт грунтується на здоровому доказі.

Теорія — це щось недоказаного, але яку, заради аргументації, приймають за правду. Її ще потрібно підтвердити. Все ж таки, деколи заявляють щось бути факт, коли в дійсності це тільки теорія.

До цієї категорії припадає теорія органічної еволюції.

ТРИДЦЯТЕ вересня 1986 р., у часописі Нью-Йоркський час друкувалась стаття писана професором Нью-Йоркського університету, Ірвінгом Крістолом. Він сперечався, що коли б по публічних школах навчали еволюцію бути тільки теорією, якою вона дійсно є, а не як факт, то не було б теперішньої суперечки між еволюцією а стислою доктриною створювання. Крістол каже: „Немає сумніву, що цей псевдонауковий догматизм викликав сучасну релігійну реакцію”.

„Хоч цю теорію, як звичайно, навчають бути доказаною науковою правдою”, каже Крістол, „то це не правда. У теорії знаходиться забагато пропусків. У геології немає доказу на перехідні види, яких нам слід сподіватись. Крім того, дослідження в лабораторії доказують неможливість одного виду розвиватись на інший, незважаючи на виведення добірних порід і генетичні мутації... Постійне перемінення одного виду на інший, це біологічне припущення, а не факт”.

Стаття зачіпила за живе гарвардського професора Степана Джей Гулда завзятого оборонця еволюції як факт, а не тільки теорія. Заперечення статті Крістола друкувалось у популярній науковій газеті, Дисковер, в січні 1987 р. У статті виявилось той догматизм, якого Крістол вважав бути непорядним.

В його протестуючій статті, Гулд повторював багато разів своє твердження, що еволюція є факт. Унизу поміщаються кілька прикладів: Дарвін доказав „факт еволюції”. „Факт еволюції вже такий доказаний, як що-небудь у науці (таке певне як колове обертання Землі навколо сонця)”. До смерті Дарвіна, „майже всі мислячі люди вірили в еволюцію, як факт”. „Еволюція вже така доказана, як який-небудь науковий факт (пізніше подам причини)”. „Факт еволюції грунтується на багатьох даних, які поділяються, приблизно на три великі класифікації”.

На доказ першої з цих „трьох великих класифікацій” „багатьох даних”, Гулд посилається за „прямим доказом” на малі зміни в породах метеликів, мух фруктових, і бактерії шлахом еволюції. Але такі різноманітності видів не стосуються еволюції. Проблема еволюції є перемінювати один вид на інакший. Гулд вихваляє Теодосія Добжанського бути „найбільшим еволюціоністом нашого століття”, але Добжанський сам відкидає вищезгаданий аргумент Гулда бути недоречним.

Відносно мух фруктових у аргументації Гулда, Добжанський каже, що мутації „звичайно погіршують, знесилюють, або руйнують деякі органи... В дійсності, багато мутацій є смертельні власникові їх. Мутагени, такі енергійні як муха хатня, дуже рідко бувають, а мутагени спричиняючі великі спадкові зміни нормальної організації в нормальному оточенні — невідомі”.

Сайєнс, офіційний журнал Американського товариства для просування науки, також спростовує аргумент Гулда кажучи: „Справді породи мають спроможність здійснювати незначні видозміни фізичних, а також інших рис, але ці зміни є обмежені, коливаючись навколо середнього [позиція посередині між двома крайностями]”. У рослинах, а також тваринах, різновидність порід змінюється так як мала кулька коливається в скляній банці, коли її потрясти — зміни завжди обмежуються до порід так як кулька в банці. Так як Біблія говорить про створювання, рослина або тварини можуть різнитись, однак бувають обмежені множитись „за родом його”.— 1 Мойсеєва 1:12, 21, 24, 25.

На другу з його трьох класифікацій, Гулд пропонує великі мутації: „Маємо прямий доказ на великі зміни, які грунтуються на рекорді скам’янілих тварин”. Кажучи, що зміни були великі, що один вид перемінюється на інший великими стрибкоподібними змінами, то в такому аргументі непотрібно неіснуючих перехідних скам’янілих тварин. Але переходячи від малих до великих стрибкоподібних змін, він переходить від вогню та падає в полум’я.

Крістол говорить про це так: „Ми нічого не знаємо про такі ,квантові стрибкоподібні зміни’, які створюють нові види, тому що більшість генетичних мутацій діють проти виживання особи”. І Гулдів „найбільший прихильник еволюційного процесу в нашому столітті”, Теодосій Добжанський, погоджується з Крістолом. Його заява, що багато мутацій є смертельні головно стосується великих, квантових (найменша кількість) мутацій стрибкоподібних змін; також значними є його слова, що ,мутації, які створюють великі поліпшення невідомі нам’. Не маючи доказу на свої великі стрибкоподібні зміни, Гулд удався до застарілого викруту еволюціоністів: „Наш рекорд скам’янілих тварин дуже недосконалий”.

Проте, Гулд пропонує як „прямий доказ на великі стрибкоподібні зміни”, те що він називає бути „величними прикладами”, тобто, „еволюція людини в Африці”. Але еволюціоністи взагалі признають, що ці приклади зовсім не є величні. Це вогнище суперництва,​— суперечки над зубами й кусочками костей, яких еволюціоністи яскравої уяви перемінюють на волосисті, нагнені, жукоброві, людиноподібні мавпи. Знову, Добжанський не підтримує Гулда кажучи: „Навіть ця досить сучасна історія [від людиноподібної мавпи до людини] є повна непевностей; знавці не можуть погодитись над основами і фактами”.

Остання з Гулдових „трьох великих класифікацій”, яка він твердить доказує еволюцію бути фактом, є подібність між породами. (Проте, сучасно є тенденція не брати до уваги фізичних подібностей, як доказ спорідненості; генетичні подібності стали популярним способом доказувати спорідненість, навіть коли фізичні риси дуже різняться.) Гулд пропонує два приклади спорідненості доказані подібністю. Перший такий: „Чому ж наше тіло, від кісточок спини до мускулатури нашого живота, виявляє сліди розпорядку краще придатного для життя чотириногих, якщо ми не походимо із чотириногих створінь?”

Це дивне твердження. Ми можемо ходити й бігати на двох ногах, багато миль безперестанку, і не напружувати спини або мускулів живота. Хіба, як звичайно, ми сидимо недіяльно довгий час в кріслі, і ніколи не вправляємо мускули спини й живота. Але добре втреновані для цього можуть заганяти чотириногих диких тварин до втоми, виснажувати їхню енергію, і в більшості випадків, жити довше ніж вони. Ми успішно діємо на двох ногах; чотириногі на чотирьох.

Гулдів другий приклад: „Чому ж рослини й тварини Галапагосу [група островів на сх. Тихого океану], які дуже схожі, однак трохи різняться від створінь у Еквадорі, найближча земля 960 кілометрів (600 миль) на схід?.. Ці подібності значать тільки те, що еквадорські створіння колись заселяли Галапагос, а тоді розходились звичайним процесом еволюції”. Те, що ці подібності можуть, і дійсно значать, є різноманітність порід. Наприклад, зяблики (назва співочого птаха) таки є зябликами.

Гулд насміхається з віруючих у створювання, які кажуть, що „Бог дозволив обмежені різноманітності в створених видах, але, що ви ніколи не можете перемінити кота на собаку”. Тоді він питає: „Хто ж каже, що їх можливо змінити, або що природа змінила їх?” Усе ж таки, він вірить у багато труднішу зміну. Змінити кота на собаку принаймні становитиме зміну ссавця на ссавця, тоді як Гулд каже, що „динозаври [велетенський рослиноїдний плазун] еволюціонувались на птахи”.

Ірвінг Крістол в його статті в часописі Нью-Йоркський час робить цей висновок: „Сучасне навчання еволюції по наших публічних школах справді ідеологічно впереджує дітей проти релігійного переконання — навчаючи як ,факт’ те що є тільки припущення... Якщо віруючих християн переконають, що їхні діти не будуть навчатись антирелігійних настанов, тоді можна сподіватись, що вони знову будуть почувати себе вигідними в цій американській традиції [відокремлення церкви від держави]”.

Крістол виявляє мудрість цієї доктрини відлучення церкви від держави, коли каже: „Теологічні питання дуже легко можуть стати центром конфлікту”. І точно це є те що „наукова доктрина про створювання”, яку поширюють декотрі прихильники, стала б, коли б її навчалось у школі. Кілька тверджень цієї доктрини не є біблійні. Наприклад, творчі дні про яких говориться в 1 Мойсеєвій — це не є дні з 24-ох годин. Єврейське слово перекладене „день” може вживатись у Біблії представляти 12 годин, 24 годині, сезон, рік, тисячу років, а навіть кілька тисяч років, залежучи від змісту й вжитку.

Школа не є місце в якій поширювати релігійні незгоди. Це теж не є місце, так як каже Крістол, навчати дітей, що припустима еволюція є фактом, коли в дійсності вона сама стала сучасною релігією, грунтована тільки на догматизмі.

Гулд правильно каже, що „міфи стають віровченням, фальсифікованим повторенням, без правильного підтвердження доказом”. Це правда. Так то сформувались релігійні віровчення, які кажуть, що Біблія вчить безсмертність душі, що лукаві люди мучаться навіки в пеклі, що Бог є Трійцею, складаючись з трьох осіб у одній, що дні створювання в 1 розділі 1 Мойсеєвої є з 24-ох годин довжини — і все це без правильного підтвердження біблійним доказом.

І так то еволюційна літанія (нескінченні скарги, нарікання тощо), що ,еволюція є фактом’ стає віровченням: через „повторення без правильного підтвердження” науковим доказом.

[Вставка на сторінці 11]

„Ми нічого не знаємо про такі ,квантові стрибкоподібні зміни’”.

[Вставка на сторінці 12]

„Ця досить сучасна історія є повна непевностей.”

[Вставка на сторінці 13]

Еволюція — сучасна релігія підтверджена тільки догматизмом.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

„Чи динозаври розвинулись на птахи?”

Подумайте: Птахи є теплокровні, плазуни холоднокровні; птахи висиджують яйця, плазуни ні; птахи оперені, плазуни вкриті лускою; в птахів кості порожнисті, в плазунів тверді; у птахів є двигуни повітряного охолодження, у плазунів їх немає; у птахів серце чотиришлункове, в плазунів тришлункове; птахи мають нижню гортань для співу, в плазунів гортані немає. І це не все. Від кота до собаки, з якого Гулд насміхається, малий крок у порівнянні з величезним стрибком від плазуна до птаха, з якою то теоріею Гулд погоджується!

[Ілюстрації на сторінці 10]

Фруктові мухи змінені мутаційним процесом, таки є фруктові мухи.

Нормальна муха фруктова.

Мухи утворені мутаційним процесом.