Спостерігаємо світ

Врятовані книги

Мільйони книжок «потерпають» від «старості», пошкоджень та забруднення. Як повідомляє газета «Ляйпціґе фольксцайтунґ», тільки в Німеччині довелося вилучити з ужитку 60 мільйонів книг. Ручне поновлення — це копітка праця, що забирає багато часу. «За той час, поки вручну відновлюється одна книжка, пропадає чотири або п’ять інших»,— говорить д-р В. Вехтер, технічний директор Центру збереження книжок у Лейпцигу. Центр зосереджується на конструюванні машин, користуючись якими можна зберегти велику кількість книжок. Одна з таких машин — нейтралізатор кислоти; працюючи на ній в одну зміну, за рік можна відновити 100 000 книжок. Також використовують паперорозділювальну машину, яка скріплює кожен окремий аркуш, відділяючи його передню сторону від задньої й вставляючи поміж них тонесенький дуже міцний папірчик. У той час як ручним способом відновлюють за день від 100 до 200 аркушів, то цією машиною — 2000, до того ж сторінка зберігається на 94 відсотки. У центр для поновлення надходять книжки не тільки від бібліотек та архівів, але й від приватних осіб.

Туніки для прочан

Туристам, що відвідують в Італії святі місця католицької церкви, часто вхід заборонено, бо вони приходять (особливо в літні місяці) у футболках та шортах. Тепер у деякі місця вони можуть увійти, одягши «туніку прочанина» — бежеву накидку довжиною до колін. Вже тепер у Венеції та Римі продають туніки одного розміру, які можуть носити як чоловіки, так і жінки. У Римі ці туніки мають папський герб, також на них є фраза «Ювілей 2000 року». Але чи можна використовувати ці туніки в усіх католицьких церквах? Тимчасом як вони прийнятні у венеціанській курії, то деяким чоловікам, що відвідували собор святого Петра у Ватикані, не дозволили увійти, хоча вони й мали на собі куплені туніки. «Персонал папського престолу вважає, що це вбрання придатне тільки для жінок,— пояснює італійська газета «Кор’єре делла сера».— Чоловіків відправили, бо голі ноги вважаються «непристойними».

Стосунки з усиновленими дітьми

Батьки, що планують усиновити дитину, часом уявляють свої стосунки з нею в рожевому світлі, гадаючи, нібито дитя завжди буде милим, а труднощі можна буде легко подолати та зрозуміти. Але, згідно з бразильською газетою «Естаду ді Сан-Паулу», це не завжди так. Психолог Елоїза Мартон говорить: «Загалом батьки не готові до конфліктів». Також, як говорить Міріам Деб’ю Роза, професор університету в Сан-Паулу, на ті «подружжя, які гадають, що дитина буде завжди вдячною» чекає несподіванка. Вона зауважує, що ніхто не буває постійно щасливим, і додає: «Батьки часто пояснюють суперечки відсутністю кровних зв’язків, але це неправда». Про те, наскільки необхідно батькам виявляти до усиновлених дітей ласку та любов, ця жінка говорить: «Не достатньо лише забезпечувати дітей матеріально чи лікувати їх». Потрібно також мати з ними теплі стосунки.

Легко здобута вовна

Як отримати вовну, не викликаючи в овець напруження та не завдаючи ран, яких не уникнути під час звичайної стрижки? В Австралії для цього вівцям вводять ін’єкції протеїну, який зазвичай виробляється сам у кровообігу тварин. Стан, коли рівень протеїну в крові підвищений, триває 24 години; у той час зв’язок між шерстинками та шкірою слабшає. Тоді вовна цілком випадає, а нова починає рости. Кожній тварині припасовують сітку, куди впродовж тижня випадає вовна. Завдяки цьому якість вовни підвищується, а друга стрижка стає непотрібною. Це також допомагає зменшити кількість вошей та запалень шкіри без застосування хімічних препаратів і не створює сильного напруження для овець. За повідомленням лондонської газети «Санді таймс», в Австралії щораз більше цікавляться цим новим методом отримання вовни, але він, напевно, не буде популярним у таких країнах, як Великобританія, де під час стрижки овець треба брати до уваги погодні умови. Один представник промисловості сказав, що через несподіваний спад температури отара овець, в якої випала вовна після ін’єкцій протеїну, може сильно застудитись.

Льодовики тануть і приносять більше сюрпризів

Від постійного потепління альпійські льодовики зменшуються і раз по раз приносять сюрпризи. У 1991 році під час танення віковічного льодовика на австро-італійському кордоні було виявлено муміфіковані рештки доісторичного мисливця. У серпні 1998 року органи влади в Північній Італії були змушені заборонити пересування по деяких гірських районах для того, щоб позабирати інші знахідки: рештки солдатів, ручні гранати та артилерійські снаряди, які не вибухнули. Усе це залишилось ще з часів Першої світової війни, коли на цій території точилася кривава боротьба між італійськими та австрійськими військами. Як повідомляє італійська газета «Кор’єре делла сера», під час очисних операцій «усіх мешканців, особливо туристів та тих, хто любить ходити по горах, застерігали бути надзвичайно обережним» і перевіряти маршрути, звертаючись до органів влади, тому що «ризик вибуху існує завжди». Багато речей є дуже небезпечними, вони й далі вбивають або завдають важких ран людям, які знаходять їх.

Спресований ґрунт

Журнал «Нью саєнтист» повідомляє, що тридцять мільйонів гектарів землі в Європі «повністю зіпсовані спресовуванням». Дослідження, проведене Кільським університетом у Німеччині, виявляє, що, коли по полю шість разів пройдеться дуже важкий трактор з навантаженням по п’ять тонн на кожне колесо, кількість маленьких безхребетних, таких, як павукоподібні та черв’яки, що живуть на глибині одного метра, зменшується до 80 відсотків. Ці маленькі створіння підтримують родючість ґрунту, тож, коли вони вимирають, урожайність відповідно падає. Коріння не може рости вглиб спресованого підґрунтя, і тому в суху погоду рослини гинуть. Замість того щоб проникати в землю, дощова вода тече по поверхні, руйнуючи орний шар ґрунту. По суті, регулярне орання ще більше загострює проблему, бо в результаті тиск з верхніх шарів ґрунту переходить на нижчі. Німецькі вчені заявляють, що, коли орати мілко — лише на вісім сантиметрів вглиб, шкода, яка завдається ґрунту, зменшиться на третину.

Інформаційне перенавантаження

«Сьогоднішні засоби зв’язку, обладнані різною технікою, спричиняють ще одну небезпеку для здоров’я на робочому місці — інформаційне перенавантаження»,— говориться в «Комп’ютінґ Кенеда», газеті інформаційно-технологічного менеджменту. За даними вивчення стосовно обміну інформацією на робочому місці, проведеного недавно компанією «Пітні Боус», що в Стамфорді (штат Коннектікут), пересічний офісний працівник висилає або отримує «приблизно 190 різних видів повідомлень за день». Для цього він може скористатись звуковою поштою, телефоном, факсом, пейджером, звуковим сигналізатором та електронною поштою. «Це означає,— говориться в газеті,— що тепер робота до певної міри зосереджується на потребі відповідати на повідомлення, а це призводить до щораз більшого стресу та перенавантаження». Вивчення показало, що більшість працівників надають перевагу живому контакту — або віч-на-віч, або по телефону. Дослідники радять «дати усім працівникам вказівки щодо того, як потрібно правильно користуватись засобами зв’язку», зменшуючи таким чином інформаційне перенавантаження.

Більше про нерозсудливість паління

За повідомленням газети «Інтернешнл гералд трібюн», під час недавнього вивчення, проведеного в Нідерландах, було виявлено: «Паління більше ніж вдвічі збільшує ризик розвитку недоумства та хвороби Альцгаймера». Вивчення 6870 осіб, яким минуло 55 років, показало, що ймовірність захворіти на хворобу Альцгаймера в курців у 2,3 раза вища, ніж у тих, хто впродовж життя не брав до рота цигарки. Ризик у тих, хто покинув палити, був тільки трохи вищим, ніж у тих, хто ніколи не палив. Хвороба Альцгаймера, під час якої поступово руйнуються мозкові клітини, «є найпоширенішою формою недоумства».

Виклик шифрувальникам

«На людину, яка розшифрує писання індійців, чекає, мабуть, Нобелівська премія,— говориться в журналі «Індія тудей».— Як і на ту, що розшифрує письмо етрусків, які жили на території Італії. Це останнє письмо бронзового віку, яке ще треба розшифрувати». Одна з причин полягає в тому, що до цього часу не знайшли речової пам’ятки з написом двома мовами, яка могла б допомогти розшифрувати його. Єгипетські ієрогліфи були дешифровані після того, як підлеглі Наполеона знайшли Розеттський камінь з написами, зробленими ієрогліфами демотичним єгипетським шрифтом та давньогрецьким письмом. Генрі Роулінсон розшифрував шумерське клинописне письмо тоді, коли знайшов Бегістунський напис, який містив ключі, потрібні для розшифрування. До цього часу про письмо індійців майже нічого не довідалися, хіба те, що вони писали справа наліво (як показують штрихи) і що писали по складах. Письмо, в якому використовуються переважно рельєфно вирізані фігури, має коло 419 знаків.